13 червня 2012 р. Справа № 37421/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Сапіги В. П., Рибачука А. І.;
за участю секретаря судового засідання - Саламахи О. І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»до першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування акту опису й арешту майна, -
18 листопада 2010 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»до першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання неправомірними дій державного виконавця Ліщука О. О. при складенні акту опису й арешту майна від 22 вересня 2010 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, початого на підставі виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2009 року № 12172236 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»в користь фізичних та юридичних осіб; скасування акту опису й арешту майна від 22 вересня 2010 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, початого на підставі виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 12172236 від 03 квітня 2009 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що державним виконавцем Ліщуком О. О. при складенні акту опису й арешту майна грубо порушено вимоги законодавчих норм, які регулюють правовідносини у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, тобто, наявні підстави для визнання таких дій неправомірними та скасування акту опису й арешту майна, складеного внаслідок вчинення неправомірних дій.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року залишено без розгляду адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»до першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування акту опису й арешту майна.
Зазначену ухвалу мотивовано тим, що несвоєчасне інформування працівниками керівництва банку про складення оскаржуваного акту опису й арешту майна не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки зазначені обставини не є такими, що не залежали від волі позивача.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем -публічним акціонерним товариством «Західінкомбанк», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В поданій апеляційні скарзі зокрема вказано, що судом першої інстанції без будь-яких обґрунтувань не взято до уваги причини пропуску строку на оскарження дій державного виконавця та зроблено невірний висновок про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частиною 2 ст. 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати незаконними дії та скасувати акт опису й арешту майна складений за наслідками таких дій, які мали місце 22 вересня 2010 року, однак позовну заяву судом першої інстанції зареєстровано 18 листопада 2010 року.
Звідси, суд апеляційної інстанції констатує вірність висновку суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 181 КАС України.
Як на поважну причину пропущення строку звернення до суду позивачем вказано на несвоєчасне інформування працівниками керівництва банку про вчинення відповідачем дій, правомірність яких є предметом даного адміністративного позову.
На думку суду апеляційної інстанції, поважними причинами є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а існування таких причин підтверджується достатньою кількістю належних та допустимих доказів.
Звідси, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена позивачем причина пропущення строку звернення до суду не є поважною, оскільки вищевказаним ознакам не відповідає.
Зважаючи на викладене, вірними, на думку суду апеляційної інстанції, є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, що зумовлює застосування наслідків встановлених ст. 100 КАС України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 158-160, 181, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 2а-3147/10/0370 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено -з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. П. Сапіга
А. І. Рибачук
Ухвалу складено в повному обсязі 18 червня 2012 року