13 червня 2012 р. Справа № 94332/09/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Носа С.П.,
суддів - Рибачука А.І., Сапіги В.П.,
за участі секретаря судового засідання - Саламахи О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року у справі за позовом прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
Прокурор м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського центру зайнятості 21.07.2009 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості м. Львова суми, отриманої в період здійснення підприємницької діяльності, допомоги з безробіття у розмірі 5364 грн. 46 коп. та стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського обласного центру зайнятості суми коштів, витрачених на навчання, у розмірі 944 грн. 55 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості м. Львова 5364 грн. 46 коп. допомоги з безробіття та на користь Львівського обласного центру зайнятості 944 грн. 55 коп. коштів за навчання.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що в судовому засіданні прокурор не пред'явив будь-яких доказів про час проведення перевірки у Львівському міському центрі зайнятості, хоча документальне підтвердження цього вимагав суд.
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 2 ст. 99 КАС України про застосування для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи в становлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Апелянт вказує, що ним порушені права державного органу - Львівського міського центру зайнятості, а не прокурора, тому і термін звернення до адміністративного суду повинен обчислюватися з часу виявлення факту порушення саме Львівським міським центром зайнятості.
Також апелянт звертає увагу на те, що неправомірність його перебування на обліку в центрі зайнятості та безпідставність отримання допомоги по безробіттю було встановлено внаслідок виявлення його статусу фізичної особи -субєкта підприємницької діяльності під час перевірки бази даних. Тобто саме в цей час позивач - Львівський міський центр зайнятості, дізнався про порушення його прав. Апелянт вказує, що незважаю на те, що дата проведення перевірки не зазначена ні в позовній заяві, а також не була встановлена в ході судового розгляду, вона передувала даті листа Львівського міського центру зайнятості від 13.03 2008 року № 1654/14 з вимогою повернути сплачені кошти у звязку з виявленням факту реєстрації апелянта як суб'єкта підприємницької діяльності. Зважаючи на те, що позовна заява подана до Львівського окружного адміністративного суду 17 липня 2009 року, апелянт вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, який сплинув 13.03.2009 року.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до п.12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою КМУ від 14 лютого 2007 року № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те,що він не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також копію довідки про його ідентифікаційним номер.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Галицьким районним центром зайнятості м. Львова 31.07.2007 року ОСОБА_1 було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю на підставі поданої нею 24.07.2007 року заяви, в якій відповідач зазначила, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугою років.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 за час перебування на обліку в Галицькому районному центрі зайнятості м. Львова як безробітна відповідно до ст. 11 Закону України «Про зайнятість населення»та ч.1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»за період з липня 2007 року по лютий 2008 року одержала 5364 грн. 46 коп. допомоги з безробіття та на її навчання з 23.10 2007 року по 03.12. 2007 року у Львівській державній фінансовій академії було витрачено кошти в розмірі 944 грн. 55 коп.
З Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця (серія В00 № 422735) вбачається, що з 13.01.2005 року, тобто на момент звернення ОСОБА_1 до центру зайнятості, вона була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Таким чином, ОСОБА_1 будучи зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності, не мала права на одержання допомоги по безробіттю, отже суд першої інстанції робить правильний висновок, що вимога стягнення з неї вказаних коштів є обґрунтованою і підлягає стягненню. В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала, що своєї реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, але пояснювала, що підприємницької діяльності не здійснювала.
Щодо пропущення строку звернення прокурора до суду з адміністративним позовом, чим і обґрунтовується апеляційна скарга, то такий не був пропущений, оскільки, як було з'ясовано в судовому засіданні, про порушення з боку ОСОБА_1 прокурору стало відомо в травні 2009 року під час перевірки питань додержання вимог законодавства про зайнятість населення та ведення претензійно-позовної роботи у Львівському міському центрі зайнятості, а до суду він звернувся з позовом в липні 2009 року, тобто в межах строку, встановлено ч.2 ст. 99 КАС України.
Враховуючи вищенаведеного суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду ґрунтується на повно, об'єктивно та всебічно з'ясованих обставинах справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 158-160, 195, 196, ст., п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року у справі № 2а-4692/09/1370 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено -з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : С.П. Нос
Судді : А.І. Рибачук
В.П. Сапіга
Ухвалу складено в повному обсязі 18 червня 2012 року