ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-5/4805-2012 18.06.12
позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова база "Укрбуд"
про стягнення 29 771,01 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 2-84д від 26.12.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 12.07.2011 р.
Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова база "Укрбуд" про стягнення з відповідача 29 771,01 грн., в тому числі: 29 003, 00 грн. основного боргу, 589, 84 грн. пені, 114, 16 грн. 3% річних та 64, 01 грн. інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню сирої нафти № 117/11 від 31.12.2010 р. позивач надав відповідачу послуги, за які останній розрахувався частково, у зв'язку з чим, враховуючи наявність простроченої заборгованості, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/4805-2012 та призначено її до розгляду на 17.05.2012 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 30.05.2012 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.06.2012 р.
У судовому засіданні 18.06.2012 р. представник позивача позивні вимоги підтримав та надав суду додаткові документи у справі. Представник відповідача проти основного боргу не заперечив, проте з нарахуванням штрафних санкцій не погодився.
У судовому засіданні 18.06.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
31.12.2010 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню сирої нафти № 117/11, відповідно до п. 1.1. якого виконавець надає замовнику по свердловинах №№ 15, 21, 26, 110, 113, 117, 120, 124 Куличихінського НГКР послуги по видобутку, збору і підготовці на Куличихінській УППНГ сирої нафти замовника та транспортуванню її по конденсатопроводу для подальшої подачі на переробку в Управління з переробки газу та газового конденсату ДК "Укрназвидобування" на ТЦСК -Базилівщина.
Відповідно до п. 1.2. Договору замовник зобов'язався оплатити вартість послуг виконавця згідно з п. 3.1. даного Договору.
Так, пунктом 3.1. Договору його сторони визначили, що вартість послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню однієї тонни сирої нафти складає 500, 00 грн., в тому числі ПДВ 83, 33 грн. (відповідно до калькуляції, яка додається та є невід'ємною частиною цього Договору).
Відповідно до п. 4.3. Договору виконавець та замовник не пізніше п'ятого робочого дня місяця наступного за звітним складають двосторонній акт прийому-передачі сирої нафти, що видобувається із свердловин № № 15, 21, 26, 110, 113, 117, 120, 124 Куличихінського НГКР, обсяги якої визначаються як різниця між загальним масовим витратоміром "MicroMotion", який встановлений на виході з технологічного блоку розділювача (Р-1к) комерційного вузла обліку, і масовим витратоміром "MicroMotion" конденсату, який встановлений на виході з С-1к (на вході в технологічний блок розділювача (Р-1к)) комерційного вузла обліку за виключенням днів коли технологічний блок розділювача (Р-1к) комерційного вузла обліку проводиться замір дебіту свердловин (згідно вимог п.п. 2.4., 2.5.) і нормативів виконавця на виробничо-технологічні витрати та втрати вказується обсяг видобутої сирої нафти, переданої замовником виконавцю для збору, підготовки та транспортування, обсяг сирої нафти протранспортовної виконавцем на ТЦСК -Базилівщина в Управління переробки газу та газового конденсату ДК "Укргазвидобування" протягом звітного місяця і переданої замовнику.
Замовник зобов'язується щомісячно до 15 числа звітного місяця провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем в розмірі 100 відсотків від вартості фактично наданих послуг на попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем на факс замовника з урахуванням перерахованої попередньої оплати (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін за умови погодження ДК "Укргазвидобування" та діє в частині видобутку, збору, підготовки та транспортування сирої нафти до 31.12.2011 р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Сторонами було погоджено та підписано калькуляцію до Договору.
На виконання умов договору в період січень -грудень 2011 року відповідачу послуги на підставі Актів виконаних робіт: за січень 2011 року на суму 56 907, 00 грн., за лютий 2011 року на суму 58 730, 50 грн., за березень 2011 року на суму 82 708, 00 грн., за квітень 2011 року на суму 89 100, 00 грн., за травень 2011 року на суму 90 780, 00 грн., за червень 2011 року на суму 93 400, 00 грн., за липень 2011 року на суму 127 000, 00 грн., за серпень 2011 року на суму 72 750, 00 грн., за вересень 2011 року на суму 73 100, 00 грн., за жовтень 2011 року на суму 65 018, 00 грн., за листопад 2011 року на суму 81 021, 00 грн., за 5 днів грудня 2011 року на суму 13 000, 00 грн. та виставив для їх оплати відповідні рахунки.
У свою чергу, відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши позивачу відносно вказаних актів 01.03.2011 р. 56 907, 00 грн., 21.03.2011 р. 58 730, 00 грн., 10.05.2011 р. 82 708, 00 грн., 12.05.2011 р. 60 000, 00 грн., 16.05.2011 р. 29 100, 00 грн., 31.05.2011 р. 100 000, 00 грн., 20.07.2011 р. 93 400, 00 грн. та 84 180, 00 грн., 16.08.2011 р. 33 600, 00 грн. та 127 000, 00 грн., 10.10.2011 р. 18 850, 00 грн., 12.10.2011 р. 73 100, 00 грн. та 22.11.2011 р. 56 936, 00 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 29 003, 00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, пунктом 4.2. Договору його сторони передбачили, що замовник зобов'язується щомісячно до 15 числа звітного місяця провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем в розмірі 100 відсотків від вартості фактично наданих послуг на попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку-фактури наданого виконавцем на факс замовника з урахуванням перерахованої попередньої оплати.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.
Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.
Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Пунктом 6.3. Договору сторони визначили, що за несвоєчасне проведення оплати вартості виконаних послуг замовником сплачується виконавцю пеня у розмірі 0, 5 % від несплаченої суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня за весь період прострочення.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням -простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).
Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 589, 84 грн. за період з 20.12.2011 р. по 15.03.2012 р. на суму боргу в розмірі 16 003, 00 грн., який виник станом на грудень 2011 року.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що вона має становити 591, 23 грн.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Позивач нарахував відповідачу до сплати 114, 16 грн. 3% річних за період з 20.12.2011 р. по 15.03.2012 р. на суму боргу в розмірі 16 003, 00 грн., який виник станом на грудень 2011 року, та 64, 01 грн. інфляційних втрат за період грудень 2011 -лютий 2012 включно на суму боргу 16 003, 00 грн.
Згідно перерахунку суду 3 % річних має становити 114, 43 грн., інфляційні втрати - 64, 07 грн.
Оскільки позивачем не подавалось клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат саме в розмірі, який розрахований позивачем.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова база "Укрбуд" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 89, кв. 84, код ЄДРПОУ 36060404) на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 29 003 (двадцять дев'ять тисяч три) грн. 00 коп. основного боргу, 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 84 коп. пені, 114 (сто чотирнадцять) грн. 16 коп. 3% річних, 64 (шістдесят чотири) грн. 01 коп. інфляційних втрат та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.06.2012 р.
Суддя В.С. Ломака