ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-5/4483-2012 20.06.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до 1. Державного комунального підприємства "Житлоремфонд"
2. Комунального підприємства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва
про стягнення 252 267,31 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 93/2012/02/13-20 від 13.02.2012 р.;
від відповідача-1: ОСОБА_2 за довіреністю № 08/445 від 22.09.2011 р.;
ОСОБА_3 за довіреністю № 08/543 від 25.11.2011 р.;
від відповідача-2: ОСОБА_4 за довіреністю № 08-1698 від 29.03.2012 р.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" про стягнення з відповідача 252 267,31 грн., в тому числі: 237 490, 62 грн. основного боргу, 5 939, 81 грн. 3% річних та 8 836, 88 грн. інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630075 від 01.04.2001 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, за яку останній розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 237 490, 62 грн. З метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/4483-2012 та призначено її до розгляду на 25.04.2012 р.
20.04.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він стверджує про те, що відповідно до розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 433 від 29.12.2001 р. "Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарств "Житлорембудсервіс" була проведена передача на його баланс житлового та нежитлового фонду, що перебував на балансі відповідача, у зв'язку з чим останній не є споживачем послуг позивача. Оскільки відповідач заключив договір доручення від 01.02.2002 р. з КП "Житлорембудсервіс", яким останнє визнано споживачем послуг позивача, то, на думку відповідача, саме з останнього має бути стягнуто спірні кошти. При цьому, відповідач вказує на те, що відповідно до рішення КМР № 396/6612 від 27.10.2011 р. КП "Житлорембудсервіс" визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДКП "Житлорембуд". Враховуючи зазначене, відповідач просить суд залучити в якості співвідповідача КП "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2012 р. клопотання відповідача про залучення в якості другого відповідача КП "Житлорембудсервіс" задоволено, розгляд справи відкладено на 21.05.2012 р.
При цьому, задовольняючи вказане клопотання, суд виходив з того, що 01.01.2004 р. між відповідачем та КП "Житлорембудсервіс" було укладено Договір доручення, відповідно до п. 1.1. якого відповідач доручив, а КП "Житлорембудсервіс" прийняв на себе зобов'язання здійснювати наступні дії: отримувати послуги АЕК "Київенерго" на постачання теплової енергії, які надані АЕК "Київенерго" за новими поставками, з 01.01.2004 р.; перераховувати кошти за вищевказані послуги постачальнику; підписувати всі документи, необхідні для виконання розрахунків з АЕК "Київенерго"; вести бухгалтерський облік та звітність. При цьому, на наданому відповідачем примірнику наявна відмітка про погодження зазначеного договору з боку СВП "Енергозбут Київенерго".
Рішенням Київської міської ради № 396/6612 від 27.10.2011 р. вирішено припинити діяльність ДКП по утриманню будівель, споруд та прибуткової території Ватутінського району "Житлоремфонд" шляхом приєднання до КП по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, а також визначити, що КП по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва є правонаступником ДКП по утриманню будівель, споруд та прибудинкової Ватутінського району "Житлоремфонд".
Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".
Водночас, за даними ЄДРЮОФОП (інформаційний ресурс -ДП "Інформаційно-ресурсний центр" - http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html ) відповідач станом на 25.04.2012 р. не перебував в процесі припинення.
В силу зазначеного суд не знайшов підстав для здійснення заміни відповідача з підстав правонаступництва, проте враховуючи характер правовідносин між сторонами та КП Житлорембудсервіс", вирішив залучити останнього в якості співвідповідача.
16.05.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, зокрема, з тих підстав, що, на його думку, позивач не є ні виробником, ні виконавцем комунальних послуг. При цьому, відповідач-2 вказує на те, що він за укладеним з відповідачем-1 договором доручення не отримує жодних коштів від кінцевих споживачів та не є правонаступником останнього, у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та в їх задоволенні має бути відмовлено.
У судовому засіданні 21.05.2012 р. було оголошено перерву до 20.06.2012 р.
Представником відповідача-2 в судовому засіданні 20.06.2012 р. подано трьохсторонній акт звірки взаємних розрахунків складений сторонами на виконання зобов'язань за спірним договором за період з 01.11.2009 р. по 01.03.2012 р., відповідно до якого розмір заборгованості становить 237 490, 56 грн.
У судовому засіданні 20.06.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.04.2001 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем-1 (споживач) було укладено Договір № 1630075 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору, позивач зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Щомісячно оформляти для споживача:
- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період (місяць);
- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;
- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;
- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого Споживачем акта за підписом повноваженого представника Постачальника).
Сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування.
Відповідач в свою чергу, згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.5 Договору зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.
Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, в п. п. 4, 8, 9, 10 цього додатку передбачено, що дата зняття Споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця.
У разі відсутності у Споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:
- на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;
- на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Згідно з п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 7 оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
У відповідності до п. 10 Додатку 2 до Договору, Споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.
Як вбачається з матеріалів справи, ні відповідач-1, ні його повірений -відповідач-2, не виконував належним чином зобов'язань з оплати поставленої позивачем теплової енергії, внаслідок чого у відповідача-1 за спірним договором утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 237 490, 62 грн., що підтверджується відповідними обліковими картками (табуляграмами) та розрахунком позивача, який відповідачами не оспорюється.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, у відповідності до п. 10 Додатку 2 до Договору, споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач-1 прийняв взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.
При цьому, суд, дослідивши взаємовідносини між сторонами, вважає, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення спірної суми заборгованості з відповідача-2, оскільки останній, як зазначалось вище, не набув статусу правонаступника відповідача-1, який на момент розгляду справи не припинений як юридична особа, та окрім того, у спірних правовідносинах виступає як повірений, тобто особа, яка за укладеним між відповідачами договором доручення у відповідності до приписів ст. 1000 ЦК України взяла на себе зобов'язання від імені та за рахунок відповідача-1 вчиняти на його користь певні дії, однак невиконання яких не може звільнити відповідача-1, який є безпосередньою стороною укладеного з позивачем договору теплопостачання, від обов'язку оплатити поставлену останнім теплову енергію.
З цих підстав, суд вважає за необхідне відмовити у позовних вимогах до відповідача-2.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Позивач нарахував відповідачу до сплати 5 939, 81 грн. 3% річних та 8 836, 88 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є невірним.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Згідно перерахунку суду 3 % річних має становити 3 645, 74 грн., інфляційні втрати - 7 256, 57 грн.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-1 неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищезазначеного.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. У позові до Комунального підприємства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва -відмовити.
3. Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 4543683) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 237 490 (двісті тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 62 коп. основного боргу, 3 645 (три тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 74 коп. 3% річних, 7 256 (сім тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 4 967 ( чотири тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині позову до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" відмовити.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.06.2012 р.
Суддя В.С. Ломака