номер провадження справи 11/35/12
Запорізької області
22.06.12 Справа № 5009/1941/12
Господарський суд Запорізької області у складі:
головуючий -суддя Гончаренко С.А.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Публічне акціонерне товариство "Азовські мастила і оливи" (вул. Шаумяна, 2, м.Бердянськ, Запорізька область, 71114),
до відповідача: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя" (пр.Маяковського, 20а, м. Запоріжжя, 69600),
у присутності представників:
позивача: ОСОБА_1 -дов.№60/101 від 20.12.11
відповідача: ОСОБА_2 -дов.№3339 від 16.09.11
про: визнання кредитного договору недійсним в частині,-
До господарського суду надійшла позовна заява ПАТ «Азовські мастила і оливи»до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Запоріжжя»про визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №83-08 від 29.09.08, укладеного між ним і ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Проміевкстбанк в м.Запоріжжя»в частині, а саме, що кредит надається в доларах США, євро та російських рублях.
24.05.12 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. З ціллю надання витребуваних документів в засіданні оголошувалась перерва.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у відповідача і позивача на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів, була відсутня. Чинним на момент укладання спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право банкам здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті.
ПАТ «АЗМОЛ»чинним законодавством не було надано права здійснювати використання іноземної валюти.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на час укладання спірного кредитного договору мав видані Національник банком України банківську ліцензію №1 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дозвіл №1-1 на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та 4 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», внаслідок чого мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі вказаних банківської ліцензії та дозволу.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:
29.09.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»(Банк) та Відкритим акціонерним товариством «Азовські мастила і оливи»(нове найменування публічне акціонерне товариство «Азовські мастила і оливи») (Позичальник) було укладено кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 83-08 (надалі за текстом - Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 15 150 000, 00 гривень на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п. 2.3. Договору кредит надається в гривні, доларах США, євро та російських рублях.
Позивач вважає, що умови цього договору про проведення банківських операцій в іноземній валюті є такими, що суперечать діючому законодавству і просить визнати недійсним договір в частині, що кредит надається в доларах США, євро та російських рублях.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності:
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
3) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до вимог ч. 1. ст. 216 ЦК України, недійсність правочину не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі -Закон) встановлено, що банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 2 ст.1054 ЦК України).
Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.
Статтею 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до Закону.
Згідно зі ст. З Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Також, слід зазначити, що ст. 1 Декрету встановлено, що іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.
Відповідно до положення ст. 5 Декрету, якими передбачено:
- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;
- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;
- індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;
- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
За наявності банківської ліцензії та, за умови отримання письмового дозволу Національного банку України, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів, та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України № 275 від 17.07.2001 р.
ПАТ Промінвестбанк станом на час укладання спірного кредитного договору мав видані Національним банком України банківську ліцензію №1 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5 - 11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», дозвіл № 1-1 на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та 4 ст.47 цього Закону.
Таким чином, Банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі вищевказаних банківської ліцензії та дозволу.
Крім того, ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, до цього часу ці межі законодавчо не встановлені. Отже, будь-які операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті (незалежно від строків та сум), отримання індивідуальної ліцензії не потребують.
Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк ( ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно вимогам статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.
З огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Судові витрати віднести на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -
В позові відмовити.
Суддя С.А. Гончаренко
В засіданні 22.06.12 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 26.06.12.