номер провадження справи 29/47/12
Запорізької області
26.06.12 справа № 5009/2211/12
м. Запоріжжя
Боржник -Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1
Банківська установа, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника -відомості відсутні
Суддя Кричмаржевський В.А.
За участю представника боржника -ОСОБА_2 (за довіреністю)
Розглядається заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання банкрутом, яка подана в порядку статей 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з неспроможністю боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.06.2012р. порушено провадження у цій справі за загальною процедурою із передбаченими статтями 47 та 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство) особливостями.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника боржника, суд -
Установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Запорізької міської ради за адресою: 69083 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1.
Частиною 2 статті 47 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником.
Відповідно до ч.5 статті 7 Закону про банкрутство боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.
В поданій до господарського суду заяві боржник зазначає про те, що 14.02.2012р. ним прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, про що здійснено опублікування оголошення у Бюлетені державної реєстрації № 205 (5) від 21.02.2012р. До боржника з грошовими вимогами звернулись Концерн "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя, з вимогою у розмірі - 13.896,10грн. та ПАТ "Укрсоцбанк" із вимогою у розмірі - 981.100,14грн.
Боржником здійснено оцінку наявного майна, а саме, нежитлового приміщення, що знаходиться у його власності, вартість якого склала -321.000грн.
В подальшому боржником прийнято рішення про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з недостатністю наявного майна для погашення вимог кредиторів.
Проаналізувавши діюче законодавство про банкрутство, судову практику Вищого господарського суду України при перегляді в касаційному порядку аналогічних справ про банкрутство, суд вважає провадження у справі таким, що підлягає припиненню з огляду на наступне.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 47 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Частиною 1 статті 7 Закону про банкрутство передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.
Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника, є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів та неможливість погашення їх вимог у виконавчому провадженні; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.
Із викладених норм діючого законодавства вбачається, що справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус, та зареєстрована у встановленому законом порядку).
Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог в заяві про порушення справи про банкрутство боржника - фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
З поданої боржником заяви вбачається, що він має заборгованість перед Концерном "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя, вимоги якого частково підтверджуються рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2011р. у справі № 32/5009/6780/11, та перед ПАТ "Укрсоцбанк", вимоги якого грунтуються на договорах кредиту №019М/07 від 13.07.2007р. і №021М/07 від 13.02.2007р.
Слід зазначити, що вищевказані договори укладені боржником як фізичною особою -громадянином України та мають особистий характер, не пов'язаний із здійсненням боржником підприємницької діяльності, а тому не можуть бути враховані судом як кредиторські вимоги у справі про банкрутство.
У договорах кредиту у пунктах 1.2 вказано, що кредити надаються для купівлі і ремонту об'єкту нерухомості, і навіть немає натяку на те, що ці об'єкти пов'язані з підприємницькою діяльністю боржника.
А наявного у боржника майна вартістю - 321.000грн. достатньо для розрахунків з іншим кредитором у позасудовому порядку.
Крім того, суд зазначає про те, що виконання судового рішення перш за все повинно спочатку апробовуватися виконавчим провадженням, і лише після того, коли орган державної виконавчої служби дійде висновку про неможливість виконання рішення суду з винесенням постанови про закриття виконавчого провадження, кредитор вправі звернутися до суду у визначеному законом порядку і строк із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Звернення до суду із заявою про визнання боржника банкрутом є крайнім і виключним заходом.
Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з частиною 2 статті 105 Цивільного кодексу України після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. (ч. 5 статті 105 ЦК України).
Частиною 3 статті 60 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
В той же час повідомлення, що здійснене боржником у офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації - Бюлетені державної реєстрації, є неповним, воно не містить жодної інформації саме про порядок та строки звернення кредиторів, що фактично позбавляє права кредиторів на звернення з грошовими вимогами та стягнення боргу з боржника, оскільки в опублікованому боржником оголошенні зазначені лише прізвище та ідентифікаційний номер боржника, а така важлива інформація щодо його місцезнаходження, порядку та строку звернення кредиторів взагалі відсутня.
Тобто, така неповна інформація в опублікованому Бюлетені державної реєстрації повідомленні явно суперечить ч.3 статті 60 ГК України та ч.3 статті 105 ЦК України та нікого ні про що не зобов'язує, чим обмежуються права та законні інтереси можливих кредиторів боржника, які можуть втратити можливість звернутися до боржника з відповідними претензіями.
Відповідно до частини 8 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог і результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Але приймаючи до уваги вищезгадану статтю 51 Цивільного кодексу України, боржником надано проміжний ліквідаційний баланс станом на 11.06.2012р., який всупереч вищевказаним правовим нормам затверджено не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а протоколом загальних зборів учасників іншого підприємства - ТОВ "СІНКО" № 9 від 20.02.2012р., яке, виходячи з наданих боржником матеріалів, ніякого відношення до боржника немає, що й підтвердив представник боржника у судовому засіданні. Такий баланс не може вважатися судом достовірним, оскільки він містить інформацію, яка не відповідає дійсності, і вона не спростована в установленому законом порядку боржником чи його представником.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, пояснення представника боржника, приймаючи до уваги наявність у боржника майна на суму 321.000грн., дійшов висновку про намір боржника уникнути погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання ним як фізичною особою-громадянином України, а не як суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язань перед банківською установою шляхом припинення його підприємницької діяльності у судовому порядку через процедуру банкрутства.
Кінцевим терміном повернення заборгованості банківській установі за двома договорами кредиту є - 10.02.2017 року, тобто строк виконання договірних зобов'язань ще не настав, і боржник питання подальшого погашення заборгованості повинен вирішувати поза межами справи про банкрутство.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, виходячи із сукупності перелічених недоліків, боржником порушена установлена законом загальна процедура досудового припинення підприємницької діяльності фізичної особи, а тому подальше провадження у цій справі є безпідставним і підлягає припиненню.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 7, 8, 47 та 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Запорізької області -
Ухвалив:
Провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1, припинити.
Скасувати арешт на майно -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1, накладений ухвалою суду від 14.06.2012р. у справі № 5009/2211/12.
Копію ухвали надіслати: боржнику, Комунарському ВДВС Запорізького міського управління юстиції, державному реєстратору виконкому Запорізької міської ради, ПАТ "Укрсоцбанк", Концерну "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя, державному органу з питань банкрутства.
Суддя В.А. Кричмаржевський