18.06.2012 Справа № 5008/258/2012
Розглянувши матеріали справи
За позовом Заступника прокурора Закарпатської області, м. Ужгород
в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ
До відповідача 1 Воловецької райдержадміністрації, смт. Воловець
До відповідача 2 Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист", м. Ужгород
До відповідача 3 Жденієвського дочірнього підприємства туристично-оздоровчого комплексу „Форель", смт. Жденієво Воловецького району
Про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Воловецької райдержадміністрації № 224 від 21.08.2001, визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення безпідставно набутого майна.
Головуючий суддя Якимчук Л.М.
За участю представників сторін:
від прокуратури - Стойко П.М., прокурор відділу представництва інтересів держави та громадян у суді прокуратури Закарпатської області;
від позивача - ОСОБА_3, представник по довіреності від 01.12.2011 № 469;
від відповідача 1 -не з'явився;
від відповідача 2 -ОСОБА_4, представник по довіреності від 03.01.2012 № 03;
від відповідача 3 -ОСОБА_4, представник по довіреності від 24.04.2012 № 4.
Заступник прокурора Закарпатської області звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів Воловецької районної державної адміністрації, приватного Закарпатського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист" та Жденієвського дочірнього підприємства туристично-оздоровчий комплекс „Форель", засновником якого є приватне Закарпатське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист", про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Воловецької РДА від 21.08.2001 №224 „Про оформлення права власності цілісного майнового комплексу ЛОК „Форель" в смт.Жденієво, вул.Шевченка, 249", визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс „Форель" та повернення зазначеного об'єкта державі в особі Фонду державного майна України. Позивач також просить визнати строк позовної давності пропущеним з поважних причин та відновити його.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи розпорядження №224 від 21.08.2001 Воловецька РДА вийшла за межі наданих їй законом повноважень, оскільки цілісний майновий комплекс „Форель", який включає адміністративно-спальний корпус балансовою вартістю 1124744,25 грн., господарський корпус вартістю 118578,79 грн., фінську баню „Сауна" вартістю 62175,0 грн., овочесховище вартістю 12157,86 грн. та трансформаторний кіоск вартістю 4200,0 грн., є державною власністю, закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур" об'єкт передавався лише у відання, вирішення питання про передачу об'єкта у власність віднесено до виключної компетенції Фонду державного майна України.
Фонд державного майна України підтримує позовні вимоги, стверджуючи, що зазначене майно є державною (загальнодержавною) власністю, розпорядження ним можливе лише за згодою Фонду і просить задовольнити позов.
Відповідач, Воловецька РДА, у відзиві на позов заперечує проти позову, вважає, що на момент винесення спірного розпорядження діяла відповідно до чинного законодавства, позов не містить доказів того, які саме норми законодавства порушено при виданні розпорядження, просить розглянути справу без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідач, ПрАТ „Закарпаттурист", заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає розпорядження голови Воловецької РДА від 21.08.2001 №224 таким, що прийняте у межах наданих законом повноважень, набуття права власності на спірний об'єкт дочірнім підприємством Жденієвський ТОК „Форель" - законним, належні та допустимі підстави для передачі об'єкта у власність Регіонального відділення ФДМ України в Закарпатській області -відсутні.
Окрім того, ПрАТ „Закарпаттурист" вважає, що прокуратурою Закарпатської області пропущено строк позовної давності щодо пред'явлення зазначеного позову до господарського суду Закарпатської області і просить відмовити у позові, у тому числі і за пропуском строку позовної давності.
Ухвалою суду від 25.04.2012 задоволено клопотання прокурора Закарпатської області про забезпечення позову та заборонено Приватному Закарпатському обласному акціонерному товариству по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист" та Дочірньому підприємству Жденіївський туристично-оздоровчий комплекс „Форель" до набрання законної сили судовим рішенням по справі №5008/258/2012 вчиняти дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Воловецький район, смт. Жденієво, вул. Шевченка, 249.
Позивач надіслав до суду клопотання від 15.06.2012 №10-11-01865 про відкладення розгляду справи на інший термін, у зв'язку з хворобою представника позивача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд
Cпірний об'єкт нерухомого майна кошторисною вартістю 792,5 тис.руб. збудовано протягом 1973-1975 років і прийнято в експлуатацію Державною комісією під назвою „Турбаза у селищі Жденієво на 120 місць", акт якої від 25.12.1975 затверджений рішенням Воловецького райвиконкому від 27.12.1975 №305.
Листом від 17.08.2001 №84 юридична особа Жденієвський ЛОК (лікувально-оздоровчий комплекс) „Форель" звернулася до Воловецької РДА та Воловецького БТІ з проханням прийняти розпорядження про оформлення права власності та проведення державної реєстрації цілісного майнового комплексу за ЛОК „Форель".
Відповідно до розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації від 27.08.2001 №224 „Про оформлення права власності цілісного майнового комплексу ЛОК „Форель" в смт.Жденієво, вул.Шевченка, 249" об'єкт зареєстровано за ЛОК „Форель", якому видано відповідне свідоцтво на право власності на нерухоме майно, а 06.11.2001 -реєстраційне посвідчення за реєстровим номером 51.
Нова редакція статуту дочірнього підприємства Жденієвський туристично-оздоровчий комплекс „Форель" приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист" затверджена загальними зборами акціонерів ПрАТ „Закарпаттурист" 08.04.2011 і зареєстрована державним реєстратором Воловецької РДА 11.11.2011.
Згідно з п.1.3 статуту єдиним засновником і власником майна дочірнього підприємства є юридична особа -Закарпатське обласне ПрАТ „Закарпаттурист" (найменування до 08.04.2011 -Закарпатське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист"). Власником майна дочірнього підприємства, переданого йому у господарське відання, є ПрАТ „Закарпаттурист" (п.4.1 Статуту). Пунктом 4.3 Статуту встановлено, що для забезпечення діяльності підприємства засновник передає йому в господарське відання майно, проіндексована вартість якого станом на 01.10.2003 становить 1088700,0 грн., а пунктом 4.5 Статуту зазначено, що дочірнє підприємство обмежене в правомочності щодо розпорядження майном. Відчуження, передача в оренду, заставу чи будь-які інші обтяження або обмеження майна, що передане підприємству у господарське відання, здійснюється виключно в порядку і в межах, встановлених статутом засновника та статутом дочірнього підприємства.
Згідно п.3.1.1 Статуту дочірнє підприємство має право здійснювати фінансові витрати, укладати договори купівлі-продажу, міни, застави, про спільну та інвестиційну діяльність, в тому числі зовнішньоекономічних, укладати інші договори, що спрямовані на обтяження чи будь-яке обмеження майна, що передане підприємству у господарське відання , проведення будь-яких операцій щодо переміщення активів підприємства -виключно в порядку та в межах, визначених Статутом та іншими внутрішніми (локальними) актами засновника.
Статут дочірнього підприємства не містить положень про те, що воно може мати у власності нерухоме майно. Все майно належить засновникові, який передав його дочірньому підприємству виключно у господарське відання.
Закарпатське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист" було створене 27.05.2003 шляхом реорганізації (перетворення) Закарпатського обласного дочірнього підприємства „Закарпаттурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур".
Закарпатське обласне дочірнє підприємство „Закарпаттурист" створене ЗАТ „Укрпрофтур", яке сформувало статутний фонд ДП за рахунок передачі йому у повне господарське відання майна, що складалося з вартості основних коштів та обігових засобів.
Відповідно до п.п.4.1 та 4.2 останньої редакції Статуту ПрАТ „Закарпаттурист" (зареєстрований 19.05.2011) його статутний капітал складає 27800000,0 (двадцять сім мільйонів вісімсот тисяч) грн. і сформований за рахунок передачі у його власність засновниками основних та обігових засобів в т.ч.:
- Українським закритим акціонерним товариством „Укрпрофтур" на суму 27796000,0 (двадцять сім мільйонів сімсот дев'ятсот шість тисяч) грн.;
- Закарпатською обласною радою професійних спілок - 2000,0 грн.;
- Закарпатською обласною профспілковою організацією працівників культури України -2000,0 грн.
Тобто, майно ПрАТ „Закарпаттурист" сформоване за рахунок юридичних осіб -виключно профспілкових організацій різного рівня та різних організаційно-правових форм.
Постановою Президії Ради Федерацій незалежних профспілок України (колишнього ВЦРПС) №II-7-7 від 23 серпня 1991 року зі змінами від 09 жовтня 1991 року перетворено Українську республіканську раду по туризму та екскурсіях в Акціонерне товариство „Укрпрофтур".
04 жовтня 1991 року Радою Федерацій незалежних профспілок України (правонаступник Укрпрофради) та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення акціонерного товариства (АТ) „Укрпрофтур" та затверджено статут товариства. До статутного фонду АТ Рада Федерації незалежних профспілок передала основні фонди та оборотні засоби на суму 381206 тис.руб., а Фонд соціального страхування -10 млн.руб.
Відповідно до зареєстрованого статуту Українського ЗАТ „Укрпрофтур", його засновниками виступили Рада Федерації незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України. В якості внеску до статутного капіталу ЗАТ, серед іншого, Федерацією незалежних профспілок України було передано закритому акціонерному товариству „Укрпрофтур" туристичні бази, комплекси, інші об'єкти Проте, докази щодо реальної передачі до статутного фонду ЗАТ „Укрпрофтур" спірного об'єкта в матеріалах справи відсутні.
18 листопада 1990 року між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР і Федерацією незалежних профспілок України було укладено договір, за яким за Федерацією незалежних профспілок України закріплено профспілкове майно, перелік якого зазначено у Додатку до договору. Перелік об'єктів профспілкового майна включає 324 санаторно-курортні установи, 316 туристично-екскурсійні установи, 34 ремонтно-будівельні організації, 46 спортивних об'єктів тощо. Неодноразову вимогу суду подати Додаток до зазначеного вище договору відповідачі ПрАТ та дочірнє підприємство не виконали, а отже не підтвердили належним доказом передачу спірного об'єкту Федерації незалежних профспілок України.
Згідно Акту від 27 травня 2003 року Українське закрите акціонерне товариство „Укрпрофтур" передало, а Закарпатське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист" прийняло у власність основні фонди, майно та інші цінності (внесок до статутного фонду) в тому числі лікувально-оздоровчий комплекс „Форель" (с.Жденієво Воловецького району Закарпатської області) загальною балансовою вартістю 1088700,0 грн.
Тобто, спірний об'єкт передано у власність „Закарпаттуриста" у той час коли відповідно до розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації від 27.08.2001 №224 власником спірного об'єкта визнано Жденіївський ЛОК „Форель", якому 27 серпня 2001 року видано відповідне свідоцтво на право власності (правовстановлювалий документ), на підставі якого Воловецьке БТІ здійснило державну реєстрацію об'єкта за ЛОК.
За таких обставин, коли відповідачі не забезпечили доказів стосовно правомірності передачі спірного об'єкта у власність Незалежним профспілкам України, щодо підставності внесення його до статутного фонду ЗАТ „Укрпрофтур" та подальшої передачі у 2003 році у власність „Закарпаттуриста" в якості внеску до його статутного фонду, при тому, що згідно розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації від 27.08.2001 №224 з 27.08.2001 власником об'єкта вважається Жденієвський лікувально-оздоровчий комплекс „Форель", чисто формальним слід вважати власність на об'єкт у дочірнього підприємства Жденієвський туристично-оздоровчий комплекс „Форель", бо зазначене майно згідно Статуту підприємства не є його власністю, так як знаходиться виключно у його господарському віданні.
Проаналізувавши законодавство, яке необхідно застосувати у вирішенні даного спору, суд прийшов до висновку, що позов належить задоволити з огляду на наступне.
Згідно постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 №1427-XII „Про проголошення незалежності України" Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства. У зв'язку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України.
Відповідно до Закону України „Про підприємства, установи організації союзного підпорядкування , розташовані на території України" (10.09.1991), майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій, та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України є державною власністю.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України до 01 жовтня 1991 року зобов'язаний був забезпечити перехід вказаних підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 01 грудня 1991 року, майно цих підприємств передати Фонду державного майна.
Приписами статті 3 Закону передбачено визнання недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990. (вказаною постановою від 29.11.1990 №506 „Про захист суверенних прав власності Української РСР" введено мораторій на території Республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна).
Відповідно до статті 4 Закону, рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних, спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 „Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 №2268-XII „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" визначено, що майно та фінансові ресурси, розташовані на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено передати Фонду державного майна України.
Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 №3943-XII „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю. Також постановою передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів та організацій (їх структурних підрозділів).
Згідно з висновками Міністерства юстиції України від 19.08.2005 №19-37-254, майно колишніх профспілкових організацій після 24 серпня 1991 року і на даний час було і залишається державною власністю, оскільки питання щодо суб'єктів права власності цього майна на законодавчому рівні не було врегульовано.
Законом України „Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" (22.02.2007) Федерації профспілок України тимчасово заборонено відчужувати зазначене майно, а робочу комісію, утворену Кабінетом Міністрів України уповноважено перевірити законність відчуження майнових комплексів, окремих споруд та іншого майна санаторно-курортного туристичного призначення, проведеного ЗАТ „Укрпрофоздоровниця", ЗАТ „Укрпрофтур", Федерацією професійних спілок України протягом 1994-2006 років, і в разі порушення законодавства України вжити заходів щодо повернення цих об'єктів законному власнику.
Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР і до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. Укрпрофрада в системі профспілок колишнього Союзу РСР представляла республіканську організацію із статусом юридичної особи.
Згідно Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (15.09.1999) профспілки України не є правонаступниками профспілок СРСР. До набуття чинності Зазначеного Закону, профспілки України повинні були діяти у відповідності до Закону України „Про об'єднання громадян" від 16.06.1992.
Відповідно до статті 21 Закону України „Про об'єднання громадян" від 16.06.1992 №2460-XII об'єднання може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
Законом України „Про власність" від 07.02.1991 (втратив чинність 20.06.2007) було визначено, що професійні спілки та їх громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності. Відповідно до статті 21 цього Закону право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.
Отже, спірний об'єкт не був об'єктом права власності профспілок УРСР, це майно є загальнодержавною власністю і право розпорядження ним повинен здійснювати Фонд державного майна України.
Відповідно до статті 34 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідні для здійснення їх статутної діяльності. Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі:
- придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, незаборонених законодавством;
- передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ним підприємств та організацій.
Наведені вище обставини свідчать, що право власності на спірний об'єкт трансформувалося із колективної власності у приватну.
Виходячи з наведених вище нормативних документів стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна, суд приходить до висновку, що з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року право власності на спірний об'єкт набула держава в особі Фонду державного майна України.
Доводи відповідача - ПрАТ „Закарпаттурист" про правомірність набуття у власність спірного об'єкта Федерацією незалежних профспілок України, а відтак внесення його до статутного капіталу Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур", яке у свою чергу відчужило об'єкт на користь ПрАТ „Закарпаттурист" шляхом внесення його до статутного капіталу цього товариства, суд вважає недоведеними та такими, що суперечать наведеним вище нормам.
Посилання ПрАТ „Закарпаттурист" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 у справі №45/46 щодо встановлення факту набуття права власності на майно, зазначене у Акті передачі від 27.05.2003 закритим акціонерним товариством „Укрпрофтур" у власність ЗАТ „Закарпаттурист" лікувально-оздоровчого комплексу „Форель" не знаходить підтвердження у тексті зазначеної постанови, оскільки вона містить вичерпний перелік 9 (дев'яти) об'єктів, що передані засновником вказаному вище відповідачу, у який ЛОК „Форель" не входить.
Не може вважатися належним доказом правомірності набуття у власність спірного об'єкта і висновок Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім.В.М.Корецького НАН України від 15.06.2006 №126/125-е щодо права власності на майно набуте Федерацією профспілок України в порядку правонаступництва від колишніх Української Ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, так як зазначений документ носить рекомендаційний характер.
Відповідно до статтей 4 та 7 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006, Фонд державного майна України є суб'єктом управління об'єктами управління державної власності та здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.
Згідно статті 393 Цивільного кодексу України судом визнається незаконним та скасовується правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові, порушує права власника.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів", акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні " місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності.
Приписами статтей 4 та 50 зазначеного Закону встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідач, Воловецька районна державна адміністрація в особі її голови, приймаючи 21.08.2001 розпорядження №224 „Про оформлення права власності цілісного майнового комплексу ЛОК „Форель" в смт.Жденієво, вул.Шевченка, 249", що оспорюється, не перевірив у повній мірі перелік необхідних для визнання права власності документів, чим порушив наведені норми законодавства, що призвело до прийняття незаконного розпорядження.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Воловецької РДА від 21.08.2001 №224 „Про оформлення права власності цілісного майнового комплексу ЛОК „Форель" в смт.Жденієво, вул.Шевченка, 249", визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс „Форель" та повернення зазначеного об'єкта державі в особі Фонду державного майна України є підставними та обґрунтованими.
Натомість, відповідачами не надано належних доказів, що свідчать про наявність волі держави чи уповноваженого нею органу на передачу спірного об'єкта у власність будь-якій з профспілкових організацій та підтверджують право власності на об'єкт дочірнього підприємства Жденієвський туристично-оздоровчий комплекс „Форель" приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист".
За таких обставин, відчуження державного майна, яке відбулося у 1991 році шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур", а відтак подальша його передача останнім до статутного капіталу відповідача ПрАТ „Закарпаттурист" і прийняття 21.08.2001 головою Воловецької РДА розпорядження №224 „Про оформлення права власності цілісного майнового комплексу ЛОК „Форель" в смт.Жденієво, вул..Шевченка, 249 відбулося всупереч волі власника -держави Україна та з порушенням норм діючого законодавства.
З огляду на наведене, спірне майно є державною власністю, яке перебувало виключно на праві безоплатного відання (користування) у професійних спілках, а тому не могло бути відчужене на користь іншої юридичної особи, в тому числі шляхом внесення його до статутного капіталу цієї особи без згоди Фонду державного майна України.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
В силу положень статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до статті 1213 ЦК України, наслідком безпідставно набутого майна є обов'язок повернути безпідставно набуте майно в натурі.
Стосовно твердження відповідача ПрАТ „Закарпаттурист" щодо пропущення позивачем строків позовної давності, що відповідач вважає підставою для відмови у задоволення позовних вимог, суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу ч.1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пункт 4 ч.1 статті 268 ЦК України, яким було встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади , органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування , яким порушено його право власності або інше речове право, виключено Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2001 №4176-VI, який набрав чинності з 15.01.2012
У п.5 прикінцевих та перехідних положеннях вказаного закону зазначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування , яким порушено право власності або інше речове право особи. Отже, строк позовної давності позивачем не пропущений.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд вважає, що прокурор належними і допустимими доказами довів викладені у позові обставини, натомість відповідачі їх не спростували.
Суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, з огляду на те, що судом вичерпано всі процесуальні можливості для її відкладення (ухвалою суду від 05.06.2012 продовжено строк розгляду на 15 днів), а тому, враховуючи також можливість вирішення справи по суті у засіданні 18.06.2012, з огляду на наявність у її матеріалах необхідних для цього доказів, суд не вправі відкласти розгляд справи за межі передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строків.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Воловецької райдержадміністрації №224 від 21.08.2001 „Про оформлення права власності цілісного майнового комплексу ЛОК „Форель" в смт. Жденієво, вул. Шевченка, 249" на адміністративно-спальний корпус вартістю 1124744,25 грн., господарський корпус вартістю 118578,79 грн., фінська баня „Сауна" вартістю 62175 грн., овочесховище вартістю 12157,85 грн., трансформаторний кіоск вартістю 4200 грн.
3. Визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс „Форель", розташований у Воловецькому районі, смт. Жденієво, вул. Шевченка, 249, а саме: на адміністративно-спальний корпус вартістю 1124744,25 грн., господарський корпус вартістю 118578,79 грн., фінська баня „Сауна" вартістю 62175 грн., овочесховище вартістю 12157,85 грн., трансформаторний кіоск вартістю 4200 грн.
4. Зобов'язати приватне Закарпатське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист" (88000, м. Ужгород, вул. Кошицька, 30, код:02648811) та Жденієвське дочірнє підприємство туристично-оздоровчого комплексу „Форель" (89120, Воловецький район, смт. Жденієво, вул. Шевченка, 249, код:05391946) повернути державі в особі Фонду державного майна України цілісний майновий комплекс „Форель", розташований у Воловецькому районі, смт. Жденієво, вул. Шевченка, 249, а саме: адміністративно-спальний корпус вартістю 1124744,25 грн., господарський корпус вартістю 118578,79 грн., фінська баня „Сауна" вартістю 62175 грн., овочесховище вартістю 12157,85 грн., трансформаторний кіоск вартістю 4200 грн.
На вимогу позивача видати наказ про примусове виконання рішення суду.
5. Стягнути з Воловецької райдержадміністрації (89100, смт. Воловець, вул. Пушкіна, 8, код:04053855) в дохід державного бюджету (р/р 31211206783002 у ГУДКСУ у Закарпатській області, одержувач: держбюджет м. Ужгорода 2203001, код ЄДРПОУ: 38015610, МФО:812016, код ЄДРПОУ суду:03499922) 9170,03 грн. (дев'ять тисяч сто сімдесят грн. 03 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Стягнути з Приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист" (88000, м. Ужгород, вул. Кошицька, 30, код:02648811) в дохід державного бюджету (р/р 31211206783002 у ГУДКСУ у Закарпатській області, одержувач: держбюджет м. Ужгорода 2203001, код ЄДРПОУ: 38015610, МФО:812016, код ЄДРПОУ суду:03499922) 9170,03 грн. (дев'ять тисяч сто сімдесят грн. 03 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
7. Стягнути з Жденієвського дочірнього підприємства туристично-оздоровчого комплексу „Форель" (89120, Воловецький район, смт. Жденієво, вул. Шевченка, 249, код:05391946) в дохід державного бюджету (р/р 31211206783002 у ГУДКСУ у Закарпатській області, одержувач: держбюджет м. Ужгорода 2203001, код ЄДРПОУ: 38015610, МФО:812016, код ЄДРПОУ суду:03499922) 9170,03 грн. (дев'ять тисяч сто сімдесят грн. 03 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 25.06.2012.
Суддя Л. М. Якимчук