"19" червня 2012 р.Справа № 5016/1805/2011(8/86)
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Воронюка О.Л.
Суддів: Лашина В.В., Савицького Я.Ф.
При секретарі судового засідання: Щербатюк О.В.
(Склад суду змінено згідно розпорядження голови суду № 414 від 06.06.2012 р.)
За участю представників сторін:
від прокуратури Одеської області - Коломійчук І.О., посвідчення № 166 від 19.07.2012р.
від ДК „Укроборонпром" - ОСОБА_2, довіреність № Д-017/2012 від 11.06.2012р.
від ДП „Суднобудівний завод ім. 61 комунара" - ОСОБА_3, довіреність № 36/18-Д від 02.04.2012р. Від
Представник Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном - не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.05.2012р.
по справі № 5016/1805/2011 (8/86)
за позовом Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (правонаступник Міністерства промислової політики України)
до Державного підприємства „Суднобудівний завод імені 61 Комунара"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний концерн „Укроборонпром"
про стягнення коштів у сумі 10 900 000,00 грн.
Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами
В судовому засіданні 19.06.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови
Встановила:
У червні 2011р. заступник прокурора Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України до Державного підприємства „Суднобудівний завод імені 61 Комунара" про стягнення заборгованості за договором фінансової підтримки №7373/07 від 04.09.1997р. у сумі 10900000грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на положення ст.ст. 525, 530, 629, ч.1 ст.1046, ч.1 ст.1049 ЦК України та мотивував свої вимоги тим, що відповідач не виконав умов договору на закінчення будівництва рефрижераторних суден №7373/07 від 04.09.1997р., не повернув кошти до Державного бюджету України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.08.2011р. в позові відмовлено повністю, яке залишено без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р.
Постановою Вищого господарського суду від 27.12.2011р., Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. та рішення господарського суду Миколаївської області скасовані, справа № 5016/1805/2011 (8/86) направлена на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області. Постанова обґрунтована тим, що здійснюючи судовий розгляд справи було залишено поза увагою судами першої та апеляційної інстанції, відповідні обставини щодо правової природи спірних правовідносин, природи заявленої до стягнення суми та правового статусу сторін, виходячи з предмету та підстав позову.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.05.2012р. (суддя Семенчук Н.О.) провадження у справі № 5016/1805/2011 (8/86) припинено, на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 04.05.2012р., Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати справу № 5016/1805/2011 (8/86) на розгляд місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст. 12 ГПК України, ст.ст. 626,628, 844, 854, 1046 Цивільного кодексу України та процесуального права, а саме: ст. 104, 106 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу Державний концерн „Укроборонпром" вважає, що оскаржувана ухвала винесена на підставі повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з урахуванням вимог матеріального та процесуального права, а вимоги, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Державне підприємство „Суднобудівний завод імені 61 Комунара" вважає, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки судом першої інстанції при новому розгляді справи відповідно до ст. 111-12 ГПК України дотримано вказівок Вищого господарського суду України щодо правової природи спірних правовідносин та обґрунтовано встановлено, що вони є бюджетними, а отже публічно-правовими, виходячи із чого, суд першої інстанції прийняв судове рішення про непідвідомчість даної справи господарському суду.
Представник Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Враховуючи строки розгляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка представника Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників прокуратури Одеської області, ДК „Укроборонпром" та ДП „Суднобудівний завод ім. 61 комунара" дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених обставин та їх юридичну оцінку, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка, враховуючи положення ч. 1 ст. 627 ЦК України полягає у можливості вільно укладати договір, вибирати контрагента та визначати умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.09.1997р. між Міністерством Машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України та ДП „Суднобудівний завод імені 61 Комунара" було укладено договір № 7373/07 на закінчення будівництва рефрижераторних суден, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався виконати роботи по закінченню будівництва рефрижераторних суден згідно контрактів.
Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що оплата за виконані роботи проводиться на зворотній основі і виконується за рахунок коштів від приватизації об'єктів державної власності згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 467 від 20.05.1997 р.
Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору, термін повернення коштів визначається після 01.01.2000р.
17.01.2001 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, згідно з умовами якої, відповідно до ст. 1 Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні" від 18.11.1999р. № 1242 та листа Міністерства фінансів України від 12.12.2000р. № 031-303/13-604 здійснена реструктуризація заборгованості по цьому договору та додатковій угоді у сумі 10 900 000 гривень на термін до 01.01.2005 р. зі сплатою її відповідачем щомісячно рівними частинами у розмірі 227 083,33 грн., починаючи з січня 2001р. (а.с. 44, том 1).
Так, згідно постанови Кабінет Міністрів України № 467 від 20.05.1997р. з метою недопущення подальшого зменшення обсягів виробництва на суднобудівних підприємствах м. Миколаєва, розширення будівництва суден на експорт та створення умов для оснащення торгівельного і риболовецького флоту країни сучасними суднами Кабінет Міністрів України постановив:
1. Міністерству економіки та Міністерству фінансів забезпечити у 1997 році виділення Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії на завершення будівництва суден згідно з укладеними контрактами із бюджету 57,6 млн. гривень передбачуваних на фінансування державних капітальних вкладень за рахунок надходжень від приватизації об'єктів державної власності.
Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії профінансувати зазначені витрати на поворотній основі державним підприємствам „Суднобудівний завод імені 61 комунара" у сумі 27,6 млн. гривень і „Чорноморський суднобудівний завод" у сумі 30 млн. гривень.
Згідно преамбули Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні" № 1242 від 18.11.1999р. цей Закон спрямований на ефективне використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу вітчизняного суднобудування і підвищення його конкурентоспроможності, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, у тому числі іноземних, зниження витрат на будівництво суден і поповнення обігових коштів суднобудівних підприємств.
Відповідно до ст.1 цього Закону на період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2005 року впроваджуються такі заходи державної підтримки суднобудівної промисловості: суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості, визначених згідно із частиною другою цієї статті, отримані від замовників суден, зараховуються на окремі рахунки цих підприємств, не підлягають безспірному списанню та використовуються лише за цільовим призначенням відповідно до контрактних зобов'язань зазначених підприємств. Ці суми включаються до складу валових доходів таких підприємств з метою визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", в момент здачі судна замовнику, а витрати суднобудівних підприємств, здійснені ними за рахунок авансових платежів та попередньої оплати відповідно до їх цільового призначення, включаються до складу валових витрат з метою визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню, в податковому періоді, на який припадає дата збільшення валових доходів на суму зазначених платежів;
зазначеним підприємствам надається відстрочка на 60 місяців щодо сплати заборгованості перед Державним бюджетом України і державними цільовими фондами за станом на 1 січня 2000 року;
відстрочена заборгованість підлягає щомісячному погашенню рівними частками починаючи з 1 січня 2001 року.
Перелік суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються зазначені заходи, крім підприємств, що є суб'єктами спеціальних(вільних) економічних зон, затверджується Кабінетом Міністрів України за наслідками їх діяльності у 1999 році.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2000р. №978 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) до переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості включено Державне підприємство „Суднобудівний завод імені 61 комунара", м. Миколаїв ( код згідно ЄДРПОУ14313240 ).
Згідно п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України - кредитування бюджету, це операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.
На підставі вищезазначеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за змістом договору № 7373/07 від 04.09.1997р., додаткової угоди від 17.01.2001р. та даних щодо розподілу коштів державного бюджету при фінансуванні через органи Державного казначейства України, фінансування відповідача відбулось на умовах повернення у визначений строк та за рахунок коштів державного бюджету.
У разі ж надання фінансової допомоги з бюджету на поворотній основі у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом і ці відносини регулюються бюджетним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (стаття 1 Бюджетного кодексу України), не є господарськими; до відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (частина друга статті 1 цього Кодексу). Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України.
Законами України „Про державний бюджет України на 2000 рік", „Про державний бюджет України на 2005 рік" які регулювали відносини з виконання бюджету на час виникнення у відповідача обов'язку з погашення заборгованості перед бюджетом передбачалось застосування механізму стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Статтею 21 Закону України „Про державний бюджет на 2010 рік" органи державної податкової служби України визначені у 2010 році органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, а також заборгованості та відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.
При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, - юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Пунктом 5 частини 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Пункт 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначає поняття суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття „справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
На підставі вищезазначеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що правовідносини за даним спором мають бюджетний характер, оскільки надання коштів здійснюється із державного бюджету України, ці відносини передбачені та регулюються Бюджетним кодексом України і законодавством, що регулює бюджетні відносини.
Доводи скаржника викладені ним в апеляційній скарзі судовою колегією не приймаються, оскільки враховуючи викладене вони суперечать матеріалам справи та діючому законодавству.
Виходячи з вище зазначеного судова колегія вважає, що місцевий суд обґрунтовано припинив провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80, оскільки заявлені заступником прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (правонаступник Міністерства промислової політики України) позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансової підтримки в сумі 10 900 000,00 грн. згідно ст. 12 ГПК України не підвідомчі господарським судам.
Таким чином ухвала господарського суду Миколаївської області від 04.05.2012р. у справі № 5016/1805/2011 (8/86) відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99,103-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
постановила:
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 04.05.2012р. у справі № 5016/1805/2011 (8/86) залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном без задоволення.
Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2012р.
Головуючий суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин
Суддя Я.Ф. Савицький