01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
13.06.2012 № 5011-52/2380-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Новікова М.М.
при секретарі Рибаруку М.М.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 08-2012 від 01.01.2012
від відповідача: ОСОБА_3 - дов. № 08-03-29/85-12 від 14.02.2012
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
«Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 18.04.2012
у справі № 5011-52/2380-2012 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова
компанія «Провідна»
до Відкритого акціонерного товариства
«Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»
про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 5 025,00 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» (надалі - позивач) в лютому 2011 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення 5 025,00 грн. відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2012 у справі № 5011-52/2380-2012 позов задоволено частково; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» 4 515,00 грн. боргу, 1 446,15 грн. судового збору; в іншій частині в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 515,00 грн. (за вирахуванням франшизи в розмірі 510,00 грн.), оскільки позивачем (як страховиком) відповідно до страхового акту № 42-24129 від 11.11.20108 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5 025,00 грн., тому, відповідно до ст.27 Закону України „Про страхування" та ст.993 ЦК України, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач (на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6219116, укладеного з власником транспортного засобу).
Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2012 у справі № 5011-52/2380-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт стверджує, що позивач не набув права регресної вимоги до відповідача, оскільки при розрахунку суми страхового відшкодування позивачем не було проведено всіх передбачених законодавством дій.
Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні 11.06.2012 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 13.06.2012.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 08.09.2010 року на вулиці Залізнодорожня у м. Суми відбулося зіткнення автомобіля марки «КАМАЗ», д.н. НОМЕР_5 з причепом СЗАП д.н. НОМЕР_2, (власником якого є ПП «Ротор») під керуванням ОСОБА_4 із автомобілем марки «Хюндай Санта Фе», д.н. НОМЕР_4, (власником якого є ОСОБА_5) під керуванням власника.
Автомобіль марки «Хюндай Санта Фе» (д.н. НОМЕР_4) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору добровільного страхування ризиків наземних транспортних засобів № 42-10028160 від 15.09.2009 (копія договору - а.с.7), укладеного між гр. ОСОБА_5 (як страхувальником) та СК «Еталон», (як страховиком).
Автомобіль марки «КАМАЗ» (д.н. НОМЕР_5) на момент ДТП був застрахований у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлений полісом № ВС/6219116 (копія полісу - а.с.61), укладеним між ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (як страховиком) та ПП «Ротор», власником автомобіля марки «КАМАЗ», д.н. НОМЕР_5 (як страхувальником).
З полісу обов'язкового страхування № ВС/621911 вбачається, що за цим полісом був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності І-го типу, тобто, застрахована цивільна відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Відповідно до постанови Білопільського районного суду Сумської області № 3-1338/2010 від 08.10.2010 (а.с. 18) водій автомобіля марки «КАМАЗ» (д.н. НОМЕР_5) ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Згідно довідки ДАІ (копія - а.с.16) внаслідок ДТП автомобілю марки «Хюндай Санта Фе» (д.н. НОМЕР_4) були завдані пошкодження.
У відповідності до Висновку дослідження № ВМ7858АК-15.09/1 від 15.09.2010 (копія - а.с.56), складеного ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» (агентська угода № 08-03-21/258-01-07 від 01.10.2007), розмір матеріального збитку автомобіля марки „«Хюндай Санта Фе» (д.н. НОМЕР_4) в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 160,70 грн.
Згідно страхового акту № 42-24129 від 11.11.20108 (а.с.15) Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» було прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 5 025,00 грн.
Позивачем, на виконання умов договору страхування № 42-10028160 від 15.09.2009, згідно заяви страхувальника виплачено ОСОБА_5 страхове відшкодування у розмірі 5 025,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5902 від 16.11.2010 (а.с.19).
Оскільки автомобіль марки «КАМАЗ» (д.н. НОМЕР_5) на момент ДТП був застрахований ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (який оформлений полісом № ВС/621911) позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою (копія - а.с.12) про відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 5 025,00 грн., виплаченої позивачем власнику застрахованого автомобіля марки «Хюндай Санта Фе» (д.н. НОМЕР_4).
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом підставно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 4 515,00 грн. та відмовлено в іншій частині позову з огляду на наступне.
Згідно зі ст.27 Закону України „Про страхування" та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У відповідності до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З наведеної норми слідує, що вимоги до особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, щодо відшкодування нею шкоди можуть бути висунуті лише у випадку, коли страхова виплата (страхове відшкодування) не покриває повністю фактичного розміру завданої нею шкоди.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, між власником автомобіля марки «КАМАЗ» (д.н. НОМЕР_5) та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» було укладено договір (поліс) № ВС/621911 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно автомобіля марки «КАМАЗ» (д.н. НОМЕР_5).
З полісу обов'язкового страхування № ВС/621911 вбачається, що за цим полісом був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності І-го типу, тобто, застрахована цивільна відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок експлуатації застрахованого транспортного засобу будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 гривень на одного потерпілого.
Згідно п.п.21.1 п.12 названого Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
З полісу обов'язкового страхування № ВС/621911 вбачається, що за цим полісом розмір франшизи становить 510,00 грн.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 названого Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, у позивача на підставі наведених вище норм та ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст. 993, 1194 ЦК України виникло право вимоги у порядку регресу до відповідача, як до особи, відповідальної (в межах ліміту відповідальності за договором) за заподіяний збиток на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3197467, укладеного з власником джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу).
Згідно ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Відповідно до п.37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 515,00 грн. (5 025,00 грн. - 510,00 грн. франшизи) є підставними, обґрунтованим та підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині - позовні вимоги задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Доводи апелянта вищенаведене не спростовують.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачений вичерпний перелік випадків, коли страховик у відповідності до цього закону відмовляє у відшкодуванні завданої шкоди.
Випадки, коли шкода не відшкодовується, передбачені статтею ст.32 названого закону, якою унормовано, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує:
32.1. шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;
32.2. шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
32.3. шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування»;
32.4. шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
32.5. шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;
32.6. шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;
32.7. шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;
32.8. шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;
32.9. шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.
Відповідачем не наведено суду жодного з вищевказаних випадків, коли страховиком у відповідності до договору про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів не відшкодовується шкода, завдана застрахованим транспортним засобом.
Крім того, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу суперечить меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, закріпленій у ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", відповідно до якої обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.
Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування, порушує майнові інтереси страхувальника за укладеним договором обов'язкового страхування, який стає відповідальним перед позивачем в силу положень ст.27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 ЦК України.
Крім того доводи апелянта щодо сплати страхового відшкодування за полісом № ВС/6219621 судом до уваги не приймається, оскільки як вбачається з документів ДТП, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4 який керував автомобілем КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_5, який оформлений полісом № ВС/6219116 (копія полісу - а.с.61), укладеним між ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (як страховиком) та ПП «Ротор», власником автомобіля марки «КАМАЗ», д.н. НОМЕР_5 (як страхувальником), а не полісом № ВС/6219621.
За таких обставин апелянтом не наведено суду достатніх доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2012 у справі № 5011-52/2380-2012.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2012 у справі № 5011-52/2380-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-52/2380-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Новіков М.М.