01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
19.06.2012 № 5011-35/2085-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Баранця О.М.
Калатай Н.Ф.
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_2 ( довір. №14-333 від 16.03.2012р.);
Від відповідача - ОСОБА_3 ( довір. №Д-44/12 від 10.05.2012р.);
розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства „Київгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р.
у справі № 5011-35/2085-2012 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства „Київгаз"
про стягнення 702 711,76 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2012р. у справі №5011-35/2085-2012 позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства „Київгаз" основного боргу у сумі 639 725,31 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Київгаз" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" 30 055,41 грн. пені, 5 803,60 грн. процентів річних, 717,18 грн. судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що відповідачем порушені зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 639 914,58 грн. У зв'язку з тим, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу позивачеві і в цій частині у сторін не залишилось неврегульованих питань, тому провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012р. в частині відмови в задоволенні стягнення інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині інфляційних втрат задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що місцевим господарським судом невірно застосовано порядок нарахування інфляції, який передбачено листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97 „Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". При нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що відповідно до п.3.6 договору не пізніше 10 числа наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акти є підставою для остаточного розрахунку. Відповідач надав належним чином підписані акти приймання-передачі, позивач вказаний акт приймання-передачі не підписав, тому відповідач не зміг своєчасно здійснити оплату за поставлений природний газ.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.
31.01.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/171/11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу у 2011 році імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат відповідача з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами у обсязі до 6 535,100 тис.куб.м., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ (п.п. 1.1., 2.1. договору).
Крім того, сторонами укладено додаткові угоди: №1 від 28.02.2011р., №2 від 05.04.2011р., №3 від 28.07.2011р., №4 від 15.08.2011р., №5 від 30.09.2011р.
Пунктом 3 додаткової угоди №5 від 30.09.2011р. до договору купівлі-продажу природного газу №14/171/11 від 31 січня 2011р. сторони погодили викласти другий абзац пункту 3.1 статті 3 договору купівлі-продажу у новій редакції: „Строк поставки газу з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2012 року включно."
Згідно із п.3.5. договору приймання-передачі газу, поставленого позивачем у відповідному місяці поставки оформлюється актами приймання-передачі.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа наступного за місяцем поставки.
Як свідчать акти приймання-передачі за період з січня 2011р. по січень 2012р. позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 6061003,74 грн.
Станом на день звернення позивача з позовом у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 639 914,58 грн., у зв'язку з частковою оплатою відповідачем за отриманий природний газ у розмірі 5 421 089,16 грн.
Після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 26862 від 21.02.2012р. та акт звірки розрахунків за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідач сплатив позивачеві борг у сумі 639 914,58 грн. місцевий господарський суд обгрунтовано припинив провадження в справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 639 914,58 грн.
Як передбачено ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені у п. 5.1. договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем природного газу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 30 055,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 26 938,17 грн. та 3 проценти річних у розмірі 5803,60 грн.
Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В судовому засіданні знайшов факт несвоєчасно проведених розрахунків за договором, а тому враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних.
Судова колегія з приводу доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що відсутня його вина у порушенні зобов'язання з огляду на несвоєчасне підписання позивачем акту приймання-передачі за січень 2012р. зазначає про те, що вони не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки по -перше відповідачем не доведено, що акти прийому-передачі позивачем йому не повертались, по-друге пунктом 5.1 договору передбачено порядок та умови проведення розрахунків, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, та не залежить від підписання актів приймання-передачі.
Щодо доводів позивача в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим господарським судом методики нарахування інфляції, то судова колегія зазначає, що рішення в частині відмови позивачу в стягненні з відповідача інфляційних підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 26 938,17 грн. зазначає про те, що оскільки прострочення оплати відповідачем становило від 7 до 28 днів, розрахунок інфляційних втрат здійснений без урахування часткових оплат боргу відповідачем, а інфляційні втрати розраховувались позивачем не з суми боргу за відповідний період, а з сум, до яких були включені суми інфляційних за попередні періоди, тому, як зазначає суд, такий розрахунок є невірним.
Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процент річних від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлений договором.
Порядок нарахування інфляції визначений листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97 „Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно до якого при застосування індексу інфляції, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, умовно, якщо сума яка внесена за період з 1 по 15 число місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з слідуючого місяця - червня.
Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача зазначає, що розрахунок індексу інфляції відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 26 938,17 грн. за період з лютого 2011р. по січень 2012р. підлягають задоволенню, а рішення в цій частині зміні.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, рішення місцевого господарського суду - підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київгаз" залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2012р. у справі №5011-35/2085-2012 змінити. Резолютивні частину рішення викласти у наступній редакції:
„ 1.Позов задовольнити частково.
2.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства „Київгаз" основного боргу у сумі 639 725,31 грн.
3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Київгаз" (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, буд.4-Б, ідентифікаційний код 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720) 30 055,41 грн. пені, 5 803,60 грн. - процентів річних, 26 938,17 грн. - інфляційних, 1254,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
4. Повернути Публічному акціонерному товариству „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720) з Державного бюджету України судовий зір у розмірі 12 798,29 грн."
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Київгаз" (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, буд.4-Б, ідентифікаційний код 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720) 805,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Матеріали справи № 5011-35/2085-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Пашкіна С.А.
Судді Баранець О.М.
Калатай Н.Ф.