01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
30.05.2012 № 16/551
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Суліма В.В.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання - Зайцевій А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. (підписано - 03.04.2012р.)
по справі № 16/551 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс»
до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»
про стягнення 111791,22 грн. коштів за нестачу вантажу у вагоні
Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» про стягнення 111 791,22 грн. за нестачу вантажу за договорами перевезення №№075807, 075811, 075814, з яких: 108272, 47 грн. вартості недостачі вантажу, 3518, 75 грн. повернення плати за перевезення втраченого вантажу.
В клопотанні від 15.02.2012р. позивач просив збільшити ціну позову на вартість витрат в сумі 397,32 грн., понесених ним в зв'язку з поштовими витратами та на отримання довідки з ЄДРПОУ на відповідача, яке прийнято судом до розгляду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. по справі № 16/551 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 26.04.2012р. порушено апеляційне провадження.
Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі № 16/551 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням Секретаря палати від 30.05.2012р., в зв'язку із знаходженням судді Рєпіної Л.О. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Агрикова О.В., Сулім В.В.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2010 року за залізничними накладними № № 075807, 075811, 075814 станцією Озодлік Узбецької залізниці було прийнято від ВАТ "Амофос-Максам" для перевезення на станцію Ізмаїл - порт Одеської залізниці (Україна), одержувач вантажу ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", амофос у вагонах №№ 90426123, 90317728, 90597758.
При перевезенні вантажу по вказаних накладних станцією Озінкі Приволжської залізниці (Росія) 30 серпня 2010 року під час проведення комісійного огляду та зважування вагонів № № 90426123, 90317728, 90597758 було складено комерційні акти № № ПРВ1000707/71/237, ПРВ1000706/70/238, ПРВ1000708/72/236.
Комерційним актом № ПРВ1000707/71/237 від 30.08.10 встановлено у вагоні № 90426123 за залізничною накладною № 075807 при комісійному огляді виявлено, що на завантажувальних та розвантажувальних люках знаходяться справні ЗПП відправника ХУМО-1 № 2015815, № 2015816, № 2015817 УТИ, стрічкові пломби митниці №187923, №187924, № 187925, стрічкові пломби № 1367073, № 1367074, № 1367075. Завантажувальні та розвантажувальні люки запінені монтажною піною, витоку вантажу немає. У результаті переважування вагону № 90426123 на вагонних вагах РД-200 ст. Озінки, повірених 12.05.10р. з похибкою +-1% виявилось: брутто 60100 кг, тара з брусу 22700 кг, нетто 37400 кг. За залізничною накладною: маса вантажу 63330 кг, відповідно до графи 48 маси вантажу визначених на 100 тонних вагах. Вагон відправлений на станцію призначення.
Комерційним актом № ПРВ1000706/70/238 від 30.08.10 встановлено у вагоні № 904317728 за залізничною накладною № 075811 при комісійному огляді виявлено, що на завантажувальних та розвантажувальних люках знаходяться справні ЗПП відправника ХУМО-1 № 2015834, № 2015835, № 2015836, № 2015837, № 2015838, № 2015839 УТИ, стрічкові пломби митниці № 187962, № 187963, № 187964, № 187965, № 187966, № 187967, стрічкові пломби № 1367088, № 1367089, № 1367090, № 1367091, № 1367092, № 1367093. Завантажувальні та розвантажувальні люки запінені монтажною піною, витоку вантажу немає. У результаті переважування вагону № 90317728 на вагонних вагах РД-200 ст. Озінки, перевірено 12.05.10р. з похибкою +-1% виявилось: брутто 77100 кг, тара з брусу 22000 кг, нетто 55100 кг. За залізничною накладною: маса вантажу 63400 кг, відповідно до графи 48 маси вантажу визначених на 100 тонних вагах. Вагон відправлений на станцію призначення.
Комерційним актом № ПРВ1000708/72/236 встановлено у вагоні № 90597758 за залізничною накладною № 075814 при комісійному огляді виявлено, що на завантажувальних та розвантажувальних люках знаходяться справні ЗПП відправника ХУМО-1 № 0086711, № 0086712, № 0086713, № 0086714, № 0086715, №0086716 УТИ, стрічкові пломби митниці № 187978, № 187979, № 187980, № 187981, №187982, № 187983, стрічкові пломби № 1367124, № 1367125, № 1367126, № 1367127, № 1367128, № 1367129. Завантажувальні та розвантажувальні люки запінені монтажною піною, витоку вантажу немає. У результаті переважування вагону № 90597758 на вагонних вагах РД-200 ст. Озінки, перевірено 12.05.10р. з похибкою +-1% виявилось: брутто 71750 кг, тара з брусу 22000 кг, нетто 49750 кг. За залізничною накладною: маса вантажу 63700 кг, відповідно до графи 48 маси вантажу визначених на 100 тонних вагах. Вагон відправлений на станцію призначення.
Позивач посилаючись на те, що він є платником за перевезення вантажу по території України, на підставі § 2 статті 25 СМГС заявив вимоги про відшкодування плати за перевезення втраченого вантажу по території України та на підставі §1 статті 25 СМГС і п. 3 ст.314 Господарського кодексу України вартість самого втраченого вантажу. Позивач вказує, що на різницю ваги проти документу в бік зменшення на 25900 кг, 8300 кг, 13950 кг по кожному вагону відповідно, були складені комерційні акти, що відповідно до вимог §1 статті 18 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі СМГС), фіксують факт нестачі вантажу лише у випадках, коли нестача вантажу виникла виключно з моменту прийому вантажу до перевезення до моменту видачі вантажу. В зв'язку з чим, вважає, що вимоги про відшкодування підлягають задоволенню, враховуючи той факт, що часткова втрата вантажу відбулася під час відповідальності залізниці, передбаченої § 1 статті 23 СМГС та п.2 ст.308 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За правилами статті 24 Статуту залізниць України залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
Згідно статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини або якщо про існування яких заявив одержувач або відправник вантажу.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до спірних перевезень слід застосовувати положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення ( далі-СМГС).
Згідно положень § 1 статті 30 СМГС право звернення з позовом, який випливає з міжнародного перевезення вантажу, належить тій особі, яка має право заявити претензію до залізниці. Позов може бути пред'явлений тільки після заявлення претензії у відповідності зі статтею 29 СМГС.
Параграфом 1 статті 29 Угоди передбачено, що право звернення з претензіями, що виникають з договору перевезення, надано вантажовідправнику та вантажоодержувачу.
У параграфі 5 ст. 29 СМГС зазначено, що у разі, коли претензія пред'являється від імені відправника або одержувача уповноваженою особою, то право на це пред'явлення має бути підтверджене дорученням відправника або одержувача. Це доручення повинне відповідати внутрішнім законам і правилам тієї країни, до залізниць якої пред'являється претензія. Доручення залишається у залізниці, до якої була пред'явлена претензія.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були заявлені відповідачу претензії № 88, № 89, №90 від 09.06.2011р. про відшкодування вартості втраченого вантажу за залізничними накладними №№ 075807, 075811, 075814 та плати за перевезення втраченого вантажу, які залишені відповідачем без задоволення з посиланням на те, що згідно з п.4 параграфу 3 і п.3 параграфу 4 ст. 23 СМГС залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу, про що позивача повідомлено листами від 11.01.2012р. №№ ЦУТИ-9/11, ЦУТИ-10/11, ЦУТИ-11/11.
Відповідно до § 6 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відомості про кількість та масу вантажу, внесені вантажовідправником, можуть служити доказом проти перевізника тільки тоді, коли перевірка цих даних була проведена залізницею та засвідчена відміткою у накладній.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи завантаження вантажу у вагони № 90426123, 90317728, 90597758, а також їх пломбування здійснювалося засобами вантажовідправника без участі залізниці. Дані про запірно - пломбувальні пристрої (далі -ЗПП) внесені у графу "45" накладної вантажовідправником та засвідчені підписом останнього у графі 16 накладної.
В залізничних накладних відсутні відмітки про перевірку залізницею маси вантажу при прийнятті вагонів до перевезення.
У графі 22 накладних відсутні відмітки про те, ким було здійснено навантаження вантажу. Разом із цим у графі 16 накладних зазначений підпис відправника.
Згідно із п. 4 § 3 ст. 23 СМГС , якщо в графі "Навантажено" відсутні дані про те, ким навантажено вантаж, вважається, що навантаження здійснювалось відправником.
В графах 32 накладних "маса визначена залізницею" відмітки відсутні, натомість маса нетто зазначена в графах 13 "маса визначена відправником".
Отже, виходячи з викладеного, судом вірно встановлено, що вантаж у вагони № 90426123, 90317728, 90597758 завантажено засобами вантажовідправника без участі перевізника.
Як вбачається з комерційних актів № № ПРВ1000707/71/237, ПРВ1000706/70/238, ПРВ1000708/72/236 складеними 30.08.2010р. на станції Озінки (Росія), зафіксована невідповідність маси вантажу виявленої під час проходження вагонів через зважувальну рейку. Вказані комерційні акти не містять даних про доступ до вантажу та ознаки вилучення вантажу при перевезенні. Відповідно до зазначених актів недостача вантажу виявлена в справних вагонах без доступу до вантажу, за справними ЗПП відправника.
Інших доказів, які б підтверджували виникнення недостачі вантажу в процесі перевезення, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.
На станції призначення Ізмаїл-Експорт вантаж був виданий комісійно, за справними ЗПП за кількості та номерами зазначеними в накладних, відповідно до вищезазначених комерційних актів станції Озінки різницю проти документів не виявлено, що підтверджується відмітками в комерційних актах .
Як вбачається з листа вантажовідправника ВАТ «Амофос-Максам» від 22.11.2011р. №5484/У (а.с.65) для забезпечення збереженості перевезення вантажу, нижні розвантажувальні люки вагонів були щільно зачинені і запінені професіональною піною, що спростовує доводи позивача, про те що під час перевезення сталось витікання вантажу, яке було усунуте залізницею за допомогою монтажної піни.
Доводи позивача про те, що комерційний акт фіксує факт недостачі вантажу лише у випадках, коли нестача вантажу виникла виключно з моменту прийому вантажу до перевезення до моменту видачі вантажу, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки абз.1 ст.18 СМГС передбачено, що залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо під час перевезення або видачі вантажу вона проводить перевірку стану вантажу, його маси або кількості місць.
Відповідно до п.4 § 3 та п.3 § 4 статті 23 СМГС залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу, завантаженого відправником без участі залізниці та який було видано вантажоодержувачу з вагонів за справними ЗПП відправника, а також без зовнішніх ознак доступу до вантажу, які б могли бути причиною недостачі маси вантажу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для покладення на залізницю відповідальності за недостачу вантажу.
Виходячи з приписів параграфів 1 та 2 ст. 25 СМГС, оскільки плата за перевезення втраченого вантажу підлягає поверненню, якщо залізниця повинна відшкодувати вантажовідправнику або вантажоодержувачу збитки за повну або часткову втрату вантажу, а як встановлено вище, підстави для покладення на залізницю відповідальності за недостачу вантажу відсутні, то позовні вимоги про стягнення з відповідача 3518,75 грн. плати за перевезення втраченого вантажу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вимоги скаржника в апеляційній скарзі про зобов'язання відповідача сплатити позивачу 4% річних з сум заявлених у претензійному порядку на підставі параграфа 3 ст. 28 СМГС, через недотримання відповідачем 180-ти денного терміну встановленого для надання відповіді на заявлену претензію, не приймаються судовою колегією до розгляду, оскільки в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів заявлення вказаних вимог в суді першої інстанції, а відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Виходячи з викладеного, з огляду на встановлені обставини справи та зібрані у ній докази, судова колегія вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. у справі № 16/551 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №16/551 залишити без змін.
3.Матеріали справи №16/551 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Корсакова Г.В.
Судді Сулім В.В.
Агрикова О.В.