79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.06.12 Справа№ 5015/1836/12
За позовом: публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" (надалі -Банк), м. Львів,
до відповідача :фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -Підприємець), м. Стрий,
про: стягнення заборгованості.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:ОСОБА_2 -довіреність №89 від 26.04.2012 р.,
відповідача :не зЧявився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою від 10.05.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.05.2012 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення положень кредитного договору №3 від 15.02.2010 р. не повернув кредиту та процентів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 32 029,17, яку позивач вимагає повернути достроково, а саме: 30 192,96 грн. заборгованості за кредитом, 582,92 грн. заборгованість по несплачених нарахованих відсотків за користування кредитом, 1 253,29 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту.
Відповідач в судове засідання 23.05.2012 року не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання 20.06.2012 року відповідач повторно не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомляв, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між Банком і Підприємцем укладено кредитний договір №3 від 15.02.2010 р. (надалі -Кредитний договір). За умовами цього договору Банк (позивач у справі) надає позичальнику (відповідач у справі) строковий кредит у сумі 85 785,34 грн. Кредит надається для рефінансування кредитної заборгованості. Видача Банком кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3 в ПАТ АКБ "Львів", МФО 325268, ідентифікаційний код НОМЕР_1, подальшим перерахуванням згідно платіжних доручень позичальника за цільовим призначенням (пункт 1.3 Кредитного договору). Плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 25 % річних (пункт 1.5 Кредитного договору). У додатку №1 від 15.02.2010 р. до Кредитного договору сторонами погоджено графік погашення заборгованості. Згідно з пунктом 1.8 Кредитного договору та зазначеним графіком погашення термін погашення кредиту -не пізніше 09.06.2012 р.
На виконання умов Кредитного договору позивачем видано відповідачу кредит на поточний рахунок у сумі 85 785,34 грн. Про зазначене свідчить платіжне доручення №1 від 15.02.2010 р., долучене до матеріалів справи.
Між позивачем та відповідачем також було укладено договір застави від 15.02.2010 р. (надалі -Договір застави), посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №794. Предметом цього договору є забезпечення зобов'язань за Кредитним договором. Предметом застави є автомобіль ТАТА LPT613/49, платформа-С, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу вих. №9333/0-12 від 17.02.2012 р. із вимогою достроково повністю погасити заборгованість за Кредитним договором. Крім того, відповідача попереджено, що в разі невиконання вимог цієї вимоги, буде розпочато процедуру примусового стягнення всієї заборгованості, в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет застави. Зазначену вимогу відповідач не отримав, лист Банку було повернуто відділенням поштового зв'язку без вручення у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не представлено.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Між Банком та Підприємцем виникли правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 1.8 Кредитного договору передбачено, що термін погашення кредиту -до 09.06.2012 року.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як убачається з поданого розрахунку позовних вимог, станом на 17.02.2012 року (дата надсилання листа-вимоги Банком на адресу Підприємця), заборгованість позичальника становила 37 432,92 грн. Додатком №1 до договору сторонами узгоджено ліміт заборгованості станом на лютий 2012 року в розмірі 12 265,34 грн. Отже, відповідач порушив умови п.п. 3.2.6, 4.1 Кредитного договору та Додатку №1 до Кредитного договору в частині своєчасного та в повному обсязі повернення кредитних коштів.
Що стосується вимоги достроково повернути кредит, то суд при прийнятті рішення виходив з такого.
Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції -заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює відкритий перелік видів оперативно-господарських санкцій, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сторони можуть передбачити в договорі інші оперативно-господарські санкції.
Відповідно до пункту Кредитного договору 5.1.3 у випадку невиконання позичальником договірних зобов'язань, передбачених кредитним договором та у випадку, коли відсутній дозвіл на перенесення строків згідно пункту 5.1.1 цього договору, Банк має право розірвати кредитний договір та вимагати дострокового погашення позичальником існуючої заборгованості.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як установлено судом, Банком було надіслано лист-вимогу від 17.02.2012 року №9333/0-12 про дострокове погашення кредиту. Зазначена вимога не була отримана відповідачем. Аналізуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про підставність вимог Банку повернути достроково кредит, оскільки така вимога не була отримана позичальником через те, що він не з'являвся за кореспонденцією, а тому за терміном зберігання відділенням поштового зв'язку таку вимогу було повернуто Банку. Відповідачем не було представлено суду докази зміни ним юридичної чи фактичної адреси, повідомлення про це свого контрагента -Банку, а тому суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок достроково повернути кредит після надіслання листа-вимоги Банком.
Таким чином, вимоги Банку про стягнення 30 192,96 грн. заборгованості за кредитом та відсотками є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до пункту 1.5 Кредитного договору плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 25,0 % річних. За таких обставин, суд вважає правомірними та підставними вимоги Банку стягнути проценти за користування кредитом в сумі 582,92 грн.
Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту або його частини Банк має право нарахувати, а позичальник, в такому випадку, зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмір подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує Банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. За таких обставин вимоги Банку про стягнення 1 253,29 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви у повному обсязі, не надано суду доказів про наявність інших обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, а тому позов необхідно задоволити.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судовий збір потрібно покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 235, 236 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 611, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку "Львів" (адреса: вулиця Сербська, будинок 1, Галицький район, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 09801546) 30 192,96 грн. заборгованості за кредитом, 582,92 грн. заборгованості за відсотками, 1 253,29 грн. пені, 1 609,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.06.2012 р.
Суддя Рим Т.Я.