Кіровоградської області
"20" червня 2012 р.Справа № 5013/526/12
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: приватного акціонерного товариства "Київмлин", м. Київ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янська агропромислова компанія", Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Аграрного фонду, м. Київ
про зобов'язання повернути зерно та стягнення 11759,68 грн. пені
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №1-25 від 18.01.2012 року;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 20.09.2011 року;
від третьої особи - участі не брав.
Приватне акціонерне товариство "Київмлин" звернулося до господарського суду з позовною заявою з вимогою зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Знам'янська агропромислова компанія" повернути позивачу незаконно притримане зерно пшениці м'якої 3-го класу в кількості 63,11 тонн на суму 95486,69 грн. та стягнути з відповідача пені в розмірі 11759,68 грн. з покладенням на останнього судових витрат.
Третьою особою подано письмові пояснення у справі №5013/526/12, а також клопотання про розгляд даної справи без участі представника Аграрного фонду.
В судовому засіданні 20.06.2012 року представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди, посилаючись на те, що Аграрний фонд не розрахувався з відповідачем за зберігання зерна, право власності на яке згодом перейшло до позивача.
Представник позивача позов підтримав повністю та заперечив проти відкладення розгляду даної справи.
Враховуючи, що справу можливо розглянути за наявними в ній матеріалами та з огляду на необгрунтованість клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дане клопотання підлягає відхиленню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
06.07.2011 року між відкритим акціонерним товариством "Київмлин", правонаступником прав та обов'язків якого є приватне акціонерне товариство "Київмлин" (надалі - Поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Знам'янська агропромислова компанія" (надалі - Зерновий склад) укладено договір про надання послуг по прийманню, сушінню, очистці, зберіганню та відпуску зерна і насіння олійних культур (надалі - договір №1 від 06.07.2011 року).
Відповідно до п. 1.1 договору №1 від 06.07.2011 року Зерновий склад зобов'язується надати Поклажодавцеві послуги по прийманню, переоформленню, сушінню, очистці, зберіганню та відпуску зерна і насіння олійних культур (надалі - зерно) на умовах цього договору і повернути зерно в схоронності негайно на першу вимогу Поклажодавця або його повноважного представника.
Згідно п. 1.2 договору №1 від 06.07.2011 року Поклажодавець передає, а Зерновий склад приймає на зберігання до 31.07.2011 року пшеницю 3-го класу в кількості 500 тонн.
Право власності позивача на вказану пшеницю підтверджується біржовим контрактом аграрної біржі №382АБ/95 від 20.06.2011 року, дозволом на переоформлення №41-10/3173 від 04.07.2011 року та актом №00084 від 06.07.2011 року (а.с. 19-22, 57).
В п. 1.4 договору №1 від 06.07.2011 року передбачено, що власником зерна є Поклажодавець.
У відповідності до п. 2.1.5 договору №1 від 06.07.2011 року зерно вважається прийнятим Зерновим складом з моменту видачі останнім Поклажодавцеві складського документа, оформленого відповідно до діючого законодавства.
Положеннями п. 3.1 визначено, що Зерновий склад здійснює відпускання зерна на основі письмової заяви Поклажодавця.
За правилами п. 3.3 договору №1 від 06.07.2011 року Зерновий склад зобов'язаний не пізніше 3 робочих днів після отримання письмового повідомлення Поклажодавця на відпуск зерна (якщо інший строк не вказаний в заяві) почати відвантаження зерна по мірі надання вагонів залізної дороги або автотранспорту Поклажодавця.
Зерно вважається переданим Зерновим складом і прийнятим Поклажодавцем з моменту підписання Поклажодавцем товаро-транспортних накладних на відвантажену кількість (п. 3.6 договору №1 від 06.07.2011 року).
В п. 6.1 договору №1 від 06.07.2011 року сторонами погоджено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами передбачених даним договором взаємних обов'язків.
Договір №1 від 06.07.2011 року підписаний повноважними представника сторін та скріплений печатками позивача і відповідача.
Згідно додатку до договору №1 від 06.07.2011 року сторонами визначено вартість послуг Зернового складу по цьому договору в наступних розмірах: зберігання - 0,70 грн. за тонну на день; відгрузка - 44,90 грн. за тонну (а.с. 18).
Як убачається з матеріалів справи, відповідач прийняв на зберігання зерно пшениці м'якої 3-го класу в кількості 500 тонн на підставі договору №1 від 06.07.2011 року, що підтверджується складською квитанцією серії АУ №718326 від 06.07.2011 року (а.с. 23).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №1 від 06.07.2011 року є договором зберігання, правовідносини за яким регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.
Так, згідно 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За правилами ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
В статті 949 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Поряд з цим, відповідно до норм ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
05.07.2011 року позивач направив відповідачу вимогу про відвантаження зерна в кількості 500 тонн (а.с. 25).
Вимога позивача про відвантаження 500 тонн пшениці прийнята відповідачем до виконання, про що свідчить рахунок-фактура №СФ-0000010 від 06.07.2011 року про оплату 22450,00 грн. вартості навантаження 500 тонн пшениці (а.с. 79).
Оплата вказаного рахунку-фактури проведена позивачем платіжним дорученням №2375 від 07.07.2011 року (а.с. 80).
За період з 07.07.2011 по 08.07.2011 року відповідач відвантажив позивачу всього 436,89 тонн зерна, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №158310ААВ від 07.07.2011 року; №158410ААВ від 07.07.2011 року; №158510ААВ від 07.07.2011 року; №158910ААВ від 07.07.2011 року; №158810ААВ від 07.07.2011 року; №158710ААВ від 07.07.2011 року; №158610ААВ від 07.07.2011 року; №159210ААВ від 08.07.2011 року; №159310ААВ від 08.07.2011 року; №159410ААВ від 08.07.2011 року; №159010ААВ від 08.07.2011 року; №159110ААВ від 08.07.2011 року; №159610ААВ від 08.07.2011 року; №159510ААВ від 08.07.2011 року (а.с. 65-78).
Отже, залишок неповернутого зерна складає 63,11 тонн.
15.11.2011 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янська агропромислова компанія" позивачем направлено листа №1-852 від 14.11.2011 року з проханням відпустити зерно в кількості 63,11 тонн (а.с. 26-27).
Зазначений лист отримано відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28).
Однак, вимоги, викладені у вказаному листі, залишено відповідачем без задоволення, зерно пшениці м'якої 3-го класу в кількості 63,11 тонн відповідач не повернув позивачеві.
В матеріалах справи докази повернення відповідачем приватному акціонерному товариству "Київмлин" зерна пшениці в кількості 63,11 тонн відсутні, на вимогу суду не подані.
Таким чином, позов в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янська агропромислова компанія" повернути позивачу зерно пшениці м'якої 3-го класу в кількості 63,11 тонн на суму 95486,69 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 11759,68 грн.
В п. 5.4 договору №1 від 06.07.2011 року сторонами погоджено, що за порушення строків відпуску зерна відповідно до договору, Зерновий склад зобов'язується виплатить Поклажодавцеві пеню за весь період прострочення в розмірі діючої в той період подвійної облікової ставки НБУ від ринкової вартості несвоєчасно відпущеного зерна (визначеної згідно п. 5.5) за кожний день затримки відгрузки.
Згідно п. 5.5 договору №1 від 06.07.2011 року ринкова вартість зерна повинна визначатися на основі звичайних ринкових цін на аналогічні товари в даному регіоні, а саме: або на дату передачі зерна на зберігання, або на дату, що передує даті пред'явлення вимог (позову). Право вибору дати належить Поклажодавцеві.
Відповідно до умов біржового контракту №382АБ/95 від 20.06.2011 року, на підставі якого позивач придбав зерно пшениці м'якої 3-го класу в кількості 500 тонн, вартість однієї тонни зерна складає 1513,02 грн.
Виходячи з вказаної вартості, позивач нарахував відповідачеві пеню за весь період прострочення відпуску зерна, а саме з 01.08.2011 року по 18.05.2012 року в розмірі 11759,68 грн.
Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.
Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як убачається із матеріалів справи, до встановленого терміну поставки товару, а саме 31.07.2011 року, всього відповідачем повернуто позивачеві 436,89 тонн зерна із погоджених 500 тонн. Залишок неповернутого зерна складає 63,11 тонн всього на суму 95486,69 грн., виходячи з розрахунку 1513,02 грн. за 1 тонну.
Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві пені у розмірі 11759,68 грн. за період з 01.08.2011 року по 18.05.2012 року.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за прострочення останнім відпуску зерна в розмірі 11759,68 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує наступне.
У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно приписів ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги: зобов'язання відповідача повернути позивачу зерно (немайновий характер) та стягнути з відповідача на користь позивача пеню (майновий характер).
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Отже, позивач повинен сплатити всього 2682,50 грн. судового збору: 1073,00 грн. судового збору за позов немайнового характеру та 1609,50 грн. судового збору за позов майнового характеру.
Позивач згідно платіжного доручення №2654 від 17.05.2012 року сплатив 2144,93 грн. судового збору.
Таким чином, з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 537,57 грн.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Знам'янська агропромислова компанія" (Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка, вул. Миру, 2, ідентифікаційний код 31885335) повернути приватному акціонерному товариству "Київмлин" (м. Київ, вул. Межигірська, 83, ідентифікаційний код 30523267) зерно пшениці м'якої 3-го класу в кількості 63,11 тонн на суму 95486,69 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Знам'янська агропромислова компанія" (Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка, вул. Миру, 2, ідентифікаційний код 31885335) на користь приватного акціонерного товариства "Київмлин" (м. Київ, вул. Межигірська, 83, ідентифікаційний код 30523267) пеню в розмірі 11759,68 грн., а також 2682,50 грн. судового збору.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Київмлин" (м. Київ, вул. Межигірська, 83, ідентифікаційний код 30523267) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області, код отримувача 38037409, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, код банку отримувача (МФО) 823016, рахунок отримувача 31211206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050") судовий збір в розмірі 537,57 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Примірники рішення направити позивачу за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 83; третій особі за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1.
Повне рішення складено 21.06.2012 року.
Суддя В.М.Балик