01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" червня 2012 р. Справа № 10/044-12
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 10/044-12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний
комбінат «Меркурій», м. Бровари;
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Бровари;
про стягнення 173 860,52 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 10/952 від 28.09.2011р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»(надалі -позивач) до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач) про стягнення 173 860,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення умов укладеного між сторонами Договору № 3 оперативної оренди від 01.11.2011р., за відповідачем утворилась заборгованість по експлуатаційним витратам у сумі 21057,71 грн. за період з 01 січня 2011 року по 30 березня 2012 року та по орендній платі за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2012 року в сумі 142200,00 грн., за прострочення строків оплати якої нараховані пеня в сумі 4135,74 грн., інфляційні -3630,34 грн. та 3% річних у сумі 2836,73 грн.
Ухвалою від 29.05.2012р. суд порушив провадження у справі № 10/044-12 та призначив її розгляд на 14.06.2012р.
Присутній у судовому засіданні 14.06.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав витребувані судом документи.
Від відповідача через канцелярію суду надійшла заява б/н від 12.06.2012 р., в якій останній позов визнає та просить розглянути справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи заяву відповідача про визнання позову, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -
01.01.2011р. між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором -орендар) було укладено Договір № 3 оперативної оренди, відповідно умов якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування частину цілісного майнового комплексу, яке перебуває у власності орендодавця (на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Броварської міської ради від 13.07.2005 р. № 632) для розміщення кафе. Приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (1-й поверх адміністративної будівлі). Загальна площа приміщення становить 355,5 кв.м. Приміщення, що передається в оренду оснащене: теплопостачанням, електропостачанням, водопостачанням, каналізацією (п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.5. договору).
Згідно п. 2.1., 2.2. договору, орендодавець передає орендареві приміщення протягом трьох днів з дня підписання договору. Передання орендареві приміщення оформляється актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення площею 355,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (1-й поверх адміністративної будівлі), про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт прийому-передачі майна від 01.01.2011р.
Відповідно до п. 3.1. договору, приміщення передається в оренду строком до 31 грудня 2011 року. При цьому, пунктом 11.2. договору передбачено, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія договору вважається продовженою, за згодою обох сторін, на тих самих умовах, ще на один рік. Оскільки сторони не надали суду доказів повідомлення про припинення дії договору, тому Договір № 3 оперативної оренди від 01.11.2011р. вважається пролонгованим на 2012 рік та є чинним на тих самих умовах.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.
У відповідності з п. 4.1. договору, розмір орендної плати складає: за 1 кв. метр 20,83 грн., крім того ПДВ 20% - 4,17 грн. Всього з ПДВ -25,00 грн. За приміщення - 7406,25 грн., крім того ПДВ 20% - 1481,25 грн. Всього з ПДВ - 8887,50 грн. Орендна плата нараховується з дати передачі приміщення, зазначеної в акті прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату та експлуатаційні витрати (витрати на комунальні послуги, витрати за користування телефонним зв'язком, витрати за користування електричною енергією та інші) згідно рахунків та актів наданих послуг, виставлених орендодавцем, не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахований орендна плата) протягом усього строку дії Договору.
Таким чином, договором передбачений обов'язок орендаря сплачувати, окрім орендної плати, експлуатаційні витрати.
Згідно п. 7.1.2. договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Однак, у період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2012 року відповідач свої зобов'язання щодо внесення орендної плати не виконував, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 142200,00 грн.
На підтвердження надання позивачем відповідачу послуг з оренди приміщення до матеріалів справи залучено засвідчені копії підписаних сторонами актів виконаних робіт № 68 від 31.01.2011р., № 76 від 28.02.2011р., № 146 від 31.03.2011р., № 229 від 30.04.2011р., № 293 від 31.05.2011р., № 363 від 30.06.2011р., № 447 від 30.07.2011р., № 516 від 31.08.2011р., № 617 від 30.09.2011р., № 712 від 31.10.2011р., № 802 від 30.11.2011р., № 896 від 31.12.2011р., № 6 від 31.01.2012р., № 100 від 28.02.2012р., № 164 від 31.03.2012р., № 245 від 30.04.2012р.
Крім того, відповідач у період з 01 січня 2011 року по 30 березня 2012 року повністю не відшкодував експлуатаційні витрати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 21057,71 грн.
На підтвердження факту надання позивачем відповідачу комунальних послуг з утримання орендованого приміщення до матеріалів справи залучено засвідчені копії підписаних сторонами актів виконаних робіт № 40 від 20.01.2011р., № 66 від 07.02.2011р., № 186 від 16.03.2011р., № 282 від 04.05.2011р., № 344 від 02.06.2011р., № 415 від 30.06.2011р., № 563 від 29.08.2011р., № 592 від 31.08.2011р., № 658 від 29.09.2011р., № 688 від 30.09.2011р., № 689 від 30.09.2011р., № 755 від 31.10.2011р., № 850 від 30.11.2011р., № 875 від 30.11.2011р., № 953 від 30.12.2011р., № 955 від 30.12.2011р., № 55 від 31.01.2012р., № 69 від 31.01.2012р., № 90 від 28.02.2012р., № 216 від 29.03.2012р., № 205 від 31.03.2012р.
Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача по орендній платі та експлуатаційним витратам у загальній сумі становить 163257,71 грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2012р.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам у сумі 21057,71 грн. за період з 01 січня 2011 року по 30 березня 2012 року та по орендній платі за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2012 року в сумі 142200,00 грн. підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, за порушення строків внесення орендної плати позивачем, на підставі п. 10.1. договору, нарахована відповідачу пеня в сумі 4135,74 грн. на заборгованість по орендним платежам за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень по жовтень 2011 року (окремо за кожному місяцю).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 10.1. договору, у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені за прострочку платежу та задовольняє її за розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, який є арифметично правильним та відповідає приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, в сумі 4135,74 грн.
Крім того, за порушення виконання відповідачем грошових зобов'язань позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані інфляційні втрати в сумі 3630,34 грн., окремо по кожному місяцю заборгованості, за період з січня 2011 року по квітень 2012 року, та 3% річних у сумі 2836,73 грн. за період з 11.02.2011р. по 24.05.2012р. також окремо по кожному місяцю заборгованості.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.
Як встановлено судом та вбачається з розрахунку суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, наведений позивачем у позовній заяві, останнім було здійснено нарахування інфляційних втрат за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування індексу інфляції в сумі 3630,34 грн. та 3% річних у сумі 2836,73 грн., які є арифметично правильними. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції та річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Отже, виходячи з вищевикладених обставин, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»(07403, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 131, код ЄДРПОУ 03391260) 163 257 грн. 71 коп. -заборгованості, 4135 грн. 74 коп. -пені, 3630 грн. 34 коп. -інфляційні. 2836 грн. 73 коп. -3% річних, 3477 грн. 21 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення та підписання повного тексту рішення -19.06.2012 р. Суддя А.І. Привалов