01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"11" червня 2012 р. Справа № 13/076-12
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Край-2", м. Сквира
про стягнення 85 801,55 грн.
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність;
Від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність;
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Край-2" (далі -відповідач) про стягнення 85 801,55 грн. основного боргу.
Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору поставки №258 від 11.10.2006 р., укладеного між сторонами, що належним чином не виконується відповідачем, в частині оплати за поставлений товар.
В судовому засіданні 28.05.2012 р. було оголошено перерву до 11.06.2012 р.
11.06.2012 р. до суду надійшли пояснення відповідача згідно яких останній проти позову заперечує повністю в зв'язку з тим, що строк оплати нереалізованого товару ще не настав.
Розглянувши матеріали справи додані до позовної заяви, дослідивши зібрані по справі докази судом встановлено наступне.
11.10.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Край" та фізичною-особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поставки №258 (далі -договір).
Згідно п. 1.1 договору позивач приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах договору.
Згідно умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 725 797,17 грн.
Відповідно до додаткової угоди №б/н від 25.08.2010 року до договору, укладеної сторонами, всі зобов'язання за договором перейшли від ТОВ "Край" до ТОВ "Край-2".
Відповідач частково здійснив оплату товару за договором, а саме оплатив позивачу 641 678,00 грн., про що свідчать накладні та платіжні доручення, наявні в матеріалах справи.
31.12.2011 р. після закінчення строку дії договору відповідачу було направлено лист з пропозицією розрахуватися за поставлений товар або повернути нереалізований товар позивачу, який останній залишив без відповіді та задоволення.
Позивач зазначає, що станом на 31.12.2011р. заборгованість відповідача склала 84 119,17 грн.
Оскільки відповідач залишив претензії позивача без відповідачі та задоволення позивач звернувся до суду.
Проте, судом встановлено, що зазначена вимога позивача не може бути задоволена з огляду на наведене.
Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України по мірі реалізації згідно пункту 1.1 додатку №4 до договору поставки.
Суд враховує пояснення відповідача, що станом на 08.06.2011 року ТОВ "Край-2" не реалізовано товар, поставлений позивачем на загальну суму 134717,96 коп. (у кількості 1269105 одиниць), що підтверджено відповідною довідкою відповідача.
За таких обставин суд вважає, що відповідач жодним чином не порушив умови договору і, відповідно, заборгованості в оплаті за поставлений товар перед позивачем не допустив, так як відповідно до п. 1.1 додатку №4 до договору "Покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах Покупця протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня".
Суду не надано доказів, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконує неналежним чином, оскільки оплата нереалізованих товарів не передбачена умовами договору, тому вимога позивача оплатити нереалізовані товари є необґрунтованою та передчасною.
Натомість, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений в установленому законом порядку звернутись до суду з позовом про витребування нереалізованого майна.
За таких обставин судом встановлено, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки №258.
Отже, станом на день розгляду справи відсутні також і докази, які б свідчили про існування заборгованості у відповідача за поставлений товар та який ще нереалізований.
В зв'язку з зазначеним суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Ю. Наріжний
Дата виготовлення та підписання рішення 18.06..2012 р.