ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/4665-2012 20.06.12
За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"
до1) Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" 2) Комунального підприємства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 282 808, 67 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -ОСОБА_2, представник за довіреністю;
від відповідача-1 -ОСОБА_3, представник за довіреністю;
від відповідача-2 -не з'явився.
У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі -позивач) звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 282 808, 67 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору № 690274 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001, відповідач-1 свої обов'язки щодо оплати за поставлену теплову енергію не виконав, внаслідок чого у останнього за період з 01.12.2009 по 01.03.2012 виникла заборгованість у розмірі 259 629,81 грн. За порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивач нараховує останньому збитки від інфляції у розмірі 16 457,73 грн. та 3% річних у розмірі 6 721,13 грн.
Ухвалою суду від 12.04.2012 було порушено провадження у справі №5011-34/4665-2012, розгляд справи було призначено на 16.05.2012.
20.04.2012 від представника ДКП "Житлоремфонд" надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що відповідно до рішення № 25 від 11.12.2001 Деснянської районної в м. Києві Ради другої сесії XXIII скликання, створено комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району. Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації за №433 від 29.12.2001 "Про створення комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва", була проведена передача на його баланс житлового і не житлового фонду, що перебував на балансі ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.2002. З вказаного періоду основною функцією державного комунального підприємства "Житлоремфонд" є робота по збору боргів минулих років з мешканців - боржників Деснянського району. Таким чином, згідно вищевикладеного ДКП "Житлоремфонд" з 01.02.2002 не є споживачем послуг наданих АЕК "Київенерго". Крім того, ДКП "Житлоремфонд" заключило договір доручення від 01.02.2002 з КП "Житлорембудсервіс", згідно якого споживачем послуг позивача з 01.02.2002 було саме КП "Житлорембудсервіс", яке повинно було й розраховуватись за послуги АЕК "Київенерго" згідно договору-доручення. Тому згідно розрахунку позивача сума, яка утворилась з періоду 01.02.2002, повинна бути стягнута з КП "Житлдорембудсервіс".
Таким чином, заборгованість ДКП "Житлоремфонд" відсутня, борг повністю відноситься до новоствореного підприємства "Житлорембудсервіс", яке відповідно до рішення №396/6612 від 27.10.2011 Київської міської Ради VIII сесії VI скликання визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДКП «Житлоремфонд».
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2012 було залучено до участі у справі у якості другого відповідача Комунальне підприємство "Житлорембудсервіс" Деснянського район ум. Києва, розгляд справи відкладено на 06.06.2012.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із тим, що суддя Сташків Р.Б. з 30.05.2012 перебував на лікарняному з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/4665-2012 на розгляд судді Мудрому С.М.
Ухвалою суду від 06.06.2012 справу №5011-34/4665-2012 прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., розгляд справи було призначено на 20.06.2012.
Розпорядженням голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із виходом судді Сташківа Р.Б. з лікарняного з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/4665-2012 на розгляд судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою суду від 11.06.2012 справу №5011-34/4665-2012 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б.
Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2012 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.08.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", (далі -Постачальник) та Державним комунальним підприємством "Житлоремфонд" (далі -Споживач), було укладено договір № 690274 на постачання теплової енергії у гарячій воді, (далі -Договір)
Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Відповідно до пункту 2.2.1 Договору Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.
Відповідно до пункту 2.3.1 Договору Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку №2.
Відповідно до пункту 9, 10 Додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків) Споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.
Зобов'язання за договором №690274 від 01.08.2001 виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем-1 енергії за період з грудня 2009 року до березня 2012 року, розрахунком ціни позову та розрахунком основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу-1 протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу-1 теплову енергію на загальну суму 259 629,81 грн.
Однак, відповідач-1 взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2009 до 01.03.2012 у відповідача-1 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2012 року складає 259 629,81 грн.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу-1 теплову енергію, а останній не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690274 від 01.08.2001 у сумі 259 629,81 грн.
Відповідач-1 проти позову заперечує, та посилається на відсутність у нього обов'язку по оплаті суми заборгованості за договором № 690274 від 01.08.2001 у сумі 259 629,81 грн., оскільки на підставі рішення Розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації №433 від 29.12.2001 була проведена передача на баланс відповідача-2 житлового та нежитлового фонду, що перебував на балансі відповідача-1 з 01.02.2002. Відповідач-1 також зазначає, що з цієї дати ДКП "Житлоремфонд" не є споживачем послуг наданих позивачем, а існуючий борг за договором повністю відноситься до новоствореного підприємства відповідача-2, яке відповідно до рішення КМДА №396/6612 від 27.10.2011 визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків відповідача1.
Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Аналогічний зміст містить ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України.
Згідно спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру №14114632 Державне комунальне підприємство "Житлоремфонд" станом на 20.06.2012 не перебуває в процесі припинення.
Як вбачається з матеріалів справи, договір № 690274 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 був укладений між позивачем та ДКП "Житлоремфонд".
За таких обставин, враховуючи те, що згідно даних з ЄДР підприємство відповідача-1 на час розгляду справи в суді не ліквідоване, підстав для покладання обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг за договором № 690274 від 01.08.2001 на відповідача-2, яке не є правонаступником відповідача-1 та стороною у вказаному договорі, немає, за відсутності між позивачем та відповідачем-2 договірних відносин.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 16 457,73 грн. інфляційних втрат та 6 721,13 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
На вимогу суду представником позивача було зроблено перерахунок інфляційних втрат з урахуванням показників від'ємного значення.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 6 721,13 грн., інфляційної складової суми боргу (з урахуванням показників від'ємного значення) в сумі 12 289,59 грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, ідентифікаційний код 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 259 629 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 81 коп. основного боргу, 12 289 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 6 721 (шість тисяч сімсот двадцять одну) грн. 13 коп. 3% річних, 5 572 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 81 коп. судового збору.
3. Видати наказ.
4. У решті позову до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" відмовити.
5. У позові до Комунального підприємства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва відмовити.
Повне рішення складено 22.06.2012.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяР.Б. Сташків