ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-68/4555-2012 19.06.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Незалежна сервісна компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Просто страхування"
про відшкодування шкоди
Суддя Ониськів О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.
Публічне акціонерне товариство "Незалежна страхова компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто страхування" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4.905,22 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 4.905,22 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4.905,22 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/4555-2012 та призначено до розгляду на 24.04.2012.
Через канцелярію Господарського суду міста Києва 23.04.2012 представником відповідача було подане клопотання про застосування строку позовної давності.
Ухвалою суду від 24.04.2012 розгляд справи було відкладено на 26.04.2012 у зв'язку з неявкою представника позивача.
У судове засідання 26.04.2012 представник позивача не з'явився, тому розгляд справи було відкладено на 08.05.2012.
Ухвалою суду від 08.05.2012 розгляд справи було відкладено на 24.05.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
У судовому засіданні 24.05.2012 представником позивача було подано заяву про заміну найменування позивача в зв'язку з тим, що 09.04.2012 було проведено Державну реєстрацію змін до установчого документу (Статуту) Публічного акціонерного товариства "Незалежна страхова компанія", відповідно до яких назву юридичної особи було змінено на Публічне акціонерне товариство "Незалежна сервісна компанія". В підтвердження позивачем було надано виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.04.2012. Крім того позивач в засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та заявив клопотання про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними та їх поновлення.
Ухвалою суду від 24.05.2012 було змінено назву позивача по справі № 5011-68/4555-2012 з Публічного акціонерного товариства "Незалежна страхова компанія" на Публічне акціонерне товариство "Незалежна сервісна компанія".
Ухвалою суду від 24.05.2012 розгляд справи було відкладено на 05.06.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
Ухвалою суду від 05.06.2012 розгляд справи було відкладено на 12.06.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача.
Ухвалою суду від 12.06.2012 розгляд справи було відкладено на 19.06.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача.
У судове засідання 19.06.2012 представники сторін з'явилися.
Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити посилаючись на подане ним клопотання про застосування строку позовної давності.
У судовому засіданні 19.06.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між ВАТ СК «Правекс-Страхування»(далі -позивач) та ОСОБА_3 (далі -страхувальник) 14.03.2008 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу, серії ТЗО № 804397, згідно з сертифікатом до якого об'єктом страхування став автомобіль марки «ШЕВРОЛЕ АВЕО»державний НОМЕР_2.
ВАТ СК «Правекс-Страхування»26.11.2008 змінило назву на Відкрите акціонерне товариство «Незалежна страхова компанія», а з 06.04.2011 було перейменовано на ПАТ «Незалежна сервісна компанія».
В місті Харкові 30.12.2008 на просп. 50-річчя СРСР сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «ШЕВРОЛЕ АВЕО»державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_3 та перебував під його керуванням та транспортного засобу марки «СІАТ», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_4 та перебував під його керуванням.
Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «ШЕВРОЛЕ АВЕО»державний НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику.
Згідно з Договором укладеним між страхувальником та позивачем ДТП відноситься до переліку страхових випадків.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 27.01.2009 у справі № 3-620/09 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, їх притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення до обох водіїв у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до акту огляду транспортного засобу та калькуляції системи «Audatex»№ 6203/14018 від 22.01.2009 внаслідок ДТП автомобілю марки «ШЕВРОЛЕ АВЕО»державний НОМЕР_2, визначено розмір шкоди у сумі 6.368,94 грн. Суд вважає, що зміст проведеної ремонтної калькуляції відповідає вимогам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми «Audatex», яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (цієї ж позиції дотримується Вищий Господарський Суд України у постанові від 22.08.2011 у справі №42/92).
Позивач на підставі заяви страхувальника, з урахуванням франшизи у розмірі 1.296,00 грн. передбаченої п. 4.1.1 сертифікату до Договору, виплатив страхове відшкодування у розмірі 4.954,27 грн. про що свідчить платіжне доручення № 1315 від 17.03.2008.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача заяву № 5358 від 24.11.2011 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5.105,22 грн. з яких 4.905,22 грн. -страхове відшкодування та 200,00 грн. -вартість незалежної товарознавчої експертизи по визначенню збітку застрахованого автомобіля, але станом на момент звернення позивача до суду відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано, виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснено.
Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа чи громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Судом встановлено, що власником транспортного засобу марки «СІАТ», д.н. НОМЕР_3 є ОСОБА_4, що підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки «СІАТ», д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_4, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «ПРОСТО-страхування»згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9219353 - 1 типу (копія полісу надана відповідачем та міститься в матеріалах справи).
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів. Розмір відповідальності відповідача з урахуванням положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням ліміту відповідальності у розмірі 25.500,00 грн. № ВВ/9219353, складає 4.905,22 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.
При цьому суд не погоджується з твердженням позивача про необхідність стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 4.095,22 грн., оскільки позивач при визначенні суми не врахував, що за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.01.2009 у справі № 3-620/09, винними визнано обох осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а тому відшкодуванню в порядку регресу підлягає лише 50 % від визначеної калькуляцією системи «Audatex»№ 6203/14018 від 22.01.2009 суми 6.368,94 грн., що складає 3.184,47 грн. (6.368,94 / 2 = 3.184,47).
Отже, зважаючи на те, що відповідач є винною особою за збитками, які заподіяні винною особою, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заподіяної шкоди в розмірі 3.184,47 грн., що складає 50% від визначеної калькуляцією системи «Audatex»№ 6203/14018 від 22.01.2009 суми 6.368,94 грн.
Водночас, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові, з огляду на таке.
Згідно пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону позивач саме після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду (така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-20гс12 від 27.03.2012 у справі № 58/168).
Судом установлено, що страхове відшкодування було сплачено позивачем 17.03.2009, що підтверджується платіжним дорученням № 1315 від 17.03.2009, отже право подати регресний позов до суду у позивача виникло саме з 17.03.2009.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся із позовом до суду 04.04.2012, про що свідчить штамп на конверті про направлення позовної заяви до Господарського суду міста Києва, тобто з порушення строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили поважність причин пропущення останнім строку позовної давності
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, при відмові в позові покладають на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволені позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.06.2012.
Суддя Ониськів О.М.