ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-33/7019-2012 18.06.12
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»
до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 481,99 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1-представник за довіреністю № 64 від 22.10.2011 року
від відповідача: не з'явились
встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 481,99 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.01.2011 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс»та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 4480-10, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Toyota Auris»державний номер НОМЕР_1.
У відповідності до довідки про дорожньо-транспортну пригоду УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, 12.03.2011 року о 08 год. 45 хв., по вул. Велика Кільцева дорога -пр.-т. Перемоги в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Lexus RX 350»державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Toyota Auris»державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2011 року по справі № 3-2663/2011р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами терміном на шість місяців.
Виконуючи умови договору позивач, на підставі заяви страхувальника від 27.04.2011 року, страхового акту № 3494/4480-10 від 27.04.2011 року та рахунку-фактури № 202 від 29.03.2011 року, сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 2 391,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2542 від 13.05.2011 року.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Lexus RX 350»державний НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» за полісом № ВЕ/6998262.
Позивач звертався до відповідача з претензією для досудового врегулювання спору, проте претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Таким чином, відповідно до вищевикладеного приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Поліс» звернулось до суду з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 2 391,60 грн. та 90,39 грн. пені.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/7019-2012, розгляд справи призначено на 18.06.2012 року.
В судове засідання 18.06.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 2 391,60 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 90,39 грн. пені та 1 609,50 грн. судового збору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 35260640 від 11.06.2012 року.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2011 року по справі № 3-2663/2011р. встановлено, що гр. ОСОБА_3 12.03.2011 року о 08 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом «Lexus RX 350»державний номер НОМЕР_2, що належить йому на праві власності, по вул. Велика Кільцева дорога -пр.-т. Перемоги в м. Києві не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Auris»державний НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався попереду в попутному напрямку, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Вищевказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами терміном на шість місяців.
Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 4480-10 від 11.01.2011 року, укладеного між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс»та ОСОБА_2, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Toyota Auris»державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до звіту № 290 від 29.03.2011 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Auris»державний НОМЕР_1, складає 2 475,99 грн.
На підставі заяви страхувальника від 27.04.2011 року, страхового акту № 3494/4480-10 від 27.04.2011 року та рахунку-фактури № 202 від 29.03.2011 року, згідно умов договору страхування позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 2 391,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2542 від 13.05.2011 року.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Lexus RX 350»державний номер НОМЕР_2, застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6998262 третього типу.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" № 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Lexus RX 350»державний номер НОМЕР_2, була застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6998262, то відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
12.09.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування № 18143 від 12.09.2011 року. Проте зазначена заява відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6998262 розмір франшизи дорівнює нулю, а ліміт відповідальності відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" по майну встановлено в розмірі 50 000,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 2 391,60 грн. в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 90,39 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст. 230 ГК України).
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач посилається на положення пункту 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Дії відповідача є порушенням норм чинного законодавства, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З огляду на вищевикладене та прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем у розмірі 2 391,60 грн., суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 90,39 грн. пені обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»(03110, м. Київ, вул. Клименка, 23, оф. 208, ідентифікаційний код 30860173) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 2 391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн. 60 коп., пеню в розмірі 90 (дев'яносто) грн. 39 коп. та судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 22.06.2012 року
Суддя С.М.Мудрий