ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-68/5118-2012 18.06.12
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до Казенного підприємства «Кіровгеологія»
про стягнення заборгованості, Суддя Ониськів О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю,
від відповідача: не з'явився.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Казенного підприємства «Кіровгеологія»про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення працівників казеного підприємства «Кіровгеологія»від 21.05.2009 у розмірі 28.000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 4.088,00 грн. та 3% річних у розмірі 627,51 грн., а також просив відшкодувати витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати виконаних позивачем послуг, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути спірну заборгованість у судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/5118-2012 та призначено до розгляду на 10.05.2012.
У судове засідання 10.05.2012 представник позивача з'явився, вимоги ухвали від 20.04.2012 виконав частково.
Ухвалою суду від 10.05.2012 розгляд справи було відкладено на 24.05.2012 в зв'язку з заявленим клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 22.05.2012 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 28.000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 4.882,96 грн. та 3% річних у розмірі 2.259,64 грн.
Ухвалою суду від 24.05.2012 розгляд справи було відкладено на 05.06.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача на необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
Ухвалою суду від 05.06.2012 розгляд справи було відкладено на 12.06.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача на необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 05.06.2012 від представника позивача надійшла заява зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 18.000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 4.882,96 грн. та 3% річних у розмірі 2.259,64 грн. До суду від відповідача надійшов лист, в якому останній повідомив про часткове погашення заборгованості на суму 10.000,00 грн.
Ухвалою суду від 12.06.2012 розгляд справи було відкладено на 18.06.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача на необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах. Підтвердженням того, що відповідач отримував ухвали Господарського суду міста Києва є його клопотання про відкладення розгляду справи від 07.05.2012.
У судовому засіданні 18.06.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Як підтверджено матеріалами справи, між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (далі -позивач, перевізник) та Казенним підприємством «Кіровгеологія»(далі -відповідач, замовник) 21.05.2009 було укладено договір про надання послуг з перевезення працівників казенного підприємства «Кіровгеологія»(далі -Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з перевезення працівників казенного підприємства «Кіровгеологія»на роботу по маршруту м. Бровари, вул. Горького, 1 - м. Київ, ст. метро «Лісова»кожний робочий день, крім суботи та неділі. Виїзд із Броварів -7 год. 15 хв. Повернення з роботи м. Київ, ст. метро «Лісова»- м. Бровари, вул. Горького, 1, виїзд в 17 год. 40 хв., в п'ятницю в 16 год. 40 хв.
Відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг складає 48.000,00 грн.
Сторони передбачили, що розрахунки замовника з перевізником виконуються 1 раз в місяць за фактично виконані послуги в розмірі 300,00 грн. за кожний робочий день для автобуса на 19 місць та 400,00 грн. для автобуса на 45 місць згідно актів здачі-приймання виконаних робіт, що визначено у п. 3.2 Договору.
Згідно з п. 6.1 Договору термін дії Договору встановлюється з 25.05.2009 по 31.12.2009.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, про що свідчать підписані повноважними представниками обох сторін акти про виконані послуги, а саме:
- акт за травень 2009 року на суму 1.500,00 грн.;
- акт за червень 2009 року на суму 6.600,00 грн.;
- акт за липень 2009 року на суму 6.900,00 грн.;
- акт за серпень 2009 року на суму 6.000,00 грн.;
- акт за вересень 2009 року на суму 7.300,00 грн.
Отже, відповідно до зазначених актів та умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 28.300,00 грн., претензій щодо їх якості від замовника не надходило.
Судом установлено, що позивачем було виконано свої зобов'язання за Договором у повному обсязі та надано відповідачу послуги з перевезення працівників казенного підприємства «Кіровгеологія», що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами про виконані роботи, відтак, у відповідача виник обов'язок по оплаті наданих послуг відповідно до умов п. 3.2 Договору.
Проте оплати за зазначені послуги відповідачем проведено не було, підтвердження проведення оплати суду не надано.
У відповідь на претензію, що була надіслана позивачем на адресу відповідача, останнім було надано гарантійний лист № 2/830 від 17.11.2009 в якому відповідач визнав борг підприємства у розмірі 38.550,00 грн. та посилаючись на відсутність коштів, гарантував провести повний розрахунок з позивачем у строк до 01.01.2010 (копія гарантійного листа міститься в матеріалах справи).
Виконавець звернувся до замовника з претензією, яка була отримана останнім 10.10.2011 за вх. № 330 з вимогою добровільно сплатити наявну заборгованість (копія претензії з відміткою про отримання відповідачем міститься в матеріалах справи). У відповідь на зазначений лист, відповідач 14.02.2011 листом за вих. №9/97 підтвердив наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за надані відповідно до умов спірного Договору послуги у розмірі 28.000,00 грн. Проте зазначив про неможливість погасити заборгованість у зв'язку із відсутністю коштів на підприємстві.
Як установлено судом, 23.12.2011 повноважними представниками сторін було підписано акт звірки взаєморозрахунків відповідно до якого відповідачем визнано наявну заборгованість за спірним Договором у розмірі 28.000,00 грн.
Під час розгляду справи відповідач погасив заборгованість у розмірі 10.000,00 грн., у зв'язку з чим, позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу на 10.000,00 грн., у зв'язку із їх сплатою відповідачем, про що свідчить платіжне доручення № 299 від 22.05.2012 (оригінал якого міститься в матеріалах справи) та просив стягнути з останнього наявну заборгованість у розмірі 18.000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4.882,96 грн. та 3% річних у розмірі 2.259,64 грн.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору
перевезення вантажу.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийому виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.
Як визначено в ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Стаття 919 ЦК України зазначає, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).
Позивачем було виконано вищезазначені умови Договору та надано послуги з перевезення на загальну суму 28.300,00 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками обох сторін актами про виконані роботи за травень, червень, липень, серпень та вересень 2009 року та не заперечується самим відповідачем.
Відповідно до умов Договору (п. 3.2), замовник мав розраховуватися з перевізником 1 раз на місяць за фактично виконані послуги в розмірі 300,00 грн. за кожний робочий день для автобуса на 19 місць та 400,00 грн. для автобуса на 45 місць згідно актів здачі-приймання виконаних робіт.
Враховуючи, що підставою для оплати наданих послуг є підписані між сторонами акти приймання виконаних робіт, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов'язку зі сплати одержаних послуг відповідно до умов п. 3.2 Договору. При цьому суд враховує, що одержані послуги були оплачені відповідачем частково, що призвело до наявності на час винесення рішення заборгованості у розмірі 18.000,00 грн.
Доказів оплати вказаної суми за надані послуги відповідачем суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору, а також вимоги ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексу, інших актів законодавства у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 18.000,00 грн. визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у позовній заяві з урахуванням уточнень, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати у розмірі 4.882,96 грн. та 3% річних у розмірі 2.259,64 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі 4.882,96 грн. та 3 % річних в розмірі 2.259,64 грн., за період з 01.01.2010 по 10.05.2012 суд вважає його помилковим, оскільки відповідач розраховує зазначені суми від заборгованості у розмірі 38.500,00 грн. в той час як наданими позивачем до суду актами наданих послуг підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань лише на суму 28.300,00 грн.
Водночас суд враховує межі заявлених позовних вимог, а тому розраховує 3% річних та інфляційні втрати з суми 28.000,00 грн..
Відтак стягненню підлягають інфляційні втрати, що складають 1.981,00 грн. та 3 % річних, що складають 1.367,70 грн.
Крім того суд зазначає, що при зверненні з даним позов до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1.640,50 грн., що підтверджується квитанцією № ПН3111 від 28.03.2012 на суму 1609,50 грн. та квитанцією № ПН2552 від 14.05.2012 на суму 31,00 грн., в той час як в даному випадку, враховуючи заявлені вимоги та уточнення позовних вимог, розмір судового збору складає 1.609,50 грн.
Пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору в повертається. При цьому судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, що в даному випадку склала 31,00 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача пропорційно задоволеним вимогам.
За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 8/9 код ЄДРПОУ 14308279) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основної заборгованості у розмірі 18.000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 1.981 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1.367 (одна тисяча триста шістдесят сім) грн. 70 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.366 (одна тисяча триста шістдесят шість) грн. 63 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Повернути Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 00 коп., що перерахований згідно квитанції № ПН2552 від 14.05.2012 (оригінал якої залишається в матеріалах справи), як зайво сплачений.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.06.2012.
Суддя Ониськів О.М.