ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-6/2957-2012 24.05.12
За позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми «КОРН ЛТД»»
про стягнення 429684,75 грн.
Суддя С.А.Ковтун
Представники учасників процесу:
від прокуратури Чащевий Д.І. (посв. № 29 від 23.01.12р.).
від позивача ОСОБА_2 (за дов. №154/07/09 від 11.01.12р.)
від відповідача ОСОБА_3(за дов.)
ОСОБА_4 (за дов. №27 від 24.01.12р.)
До господарського суду міста Києва звернувся з позовом Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми «Корн ЛТД»про стягнення 429684,75 грн. шкоди, завданої державі засміченням земельних ресурсів за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 104-А.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач спричинив засмічення земельної ділянки санітарної зони артсвердловини площею 9,0 кв.м відпрацьованими будівельними матеріалами об'ємом 1,2 куб.м., шкода за засмічення якої, відповідно до розрахунку Державної екологічної інспекції у місті Києві, становить 429684,75 грн..
Також у позові зазначено, що на території були виявлені не обліковані відходи: металобрухт, дерев'яні піддони, відпрацьовані шини, залишки деревини та пакувального матеріалу. У той же час, відповідно до наданого суду розрахунку розміру шкоди у розмірі 429684,75 грн., підставою для його визначення є засмічення земельної ділянки площею 9 кв.м. будівельними матеріалами (битими бетонними тротуарними плитами) на території санітарної зони свердловини. Отже, засмічення території іншими відходами (металобрухт, дерев'яні піддони, відпрацьовані шини, залишки деревини та пакувального матеріалу) не є предметом заявленої до стягнення шкоди у даній справі, тобто підставою позову у даній справі є дії відповідача щодо засмічення земельної ділянки санітарної зони артсвердловини площею 9,0 кв.м відпрацьованими будівельними матеріалами об'ємом 1,2 куб.м..
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю. Зокрема, відповідач посилається на те, що користується земельною ділянкою площею 21619 м2 по вул. Академіка Заболотного у місті Києві на підставі державного акту про постійне землекористування серія І-КВ № 005404 від 29.07.1997 р.. На цій земельній ділянці розташовані дві артезіанські свердловини (паспорти свердловин № 4190 (1 ю) та 4190 (2 с)). Генеральним планом забудови міського автомобільного ринку «Центральний», де знаходиться відповідач, спеціально відведена зона санітарної охорони для розташування двох артезіанських свердловин у розмірі 26x26 м2 у відповідності до Генерального плану забудови території. Виявлені на території відповідача бетонні тротуарні плити, у відповідності до ст. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. N 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів», слугували для відведення стічних вод за межі території зони санітарної охорони. Під час проведення перевірки на території відповідача на зауваження представників прокуратури міста Києва бетонні плити були демонтовані та тимчасово винесені за межі зони санітарної охорони. Крім того, у акті перевірки від 11.11.2011 р. не вказано, на якій саме відстані від артсвердловини знаходяться плити, що має істотне значення для вирішення встановлення факту забруднення зони санітарної охорони. Також відповідач посилається на те, що відповідно до технічного паспорту на бетонні вироби, виданого виробником, вони відповідають ГОСТу № 17608-91 та ДСТУ Б, В, 2.6.-2:2009, а відтак не є забруднюючою речовиною та є екологічно чистим продуктом та відносяться до групи малонебезпечних відходів. За твердженням відповідача, виявлені бетонні плити не є сміттям (відходами), оскільки мають тривалий час служби та можуть бути використані в подальшому за місцем виявлення. Відповідач не намагався їх позбутись і мав намір їх в подальшому використати, тому бетонні плити не відносяться до відходів.
Відповідач вважає, що Державною екологічною інспекцією був порушений порядок проведення перевірки, оскільки в результаті її проведення відповідачу не був винесений припис про усунення виявлених порушень та не був наданий строк на їх усунення, як це передбачено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відсутність припису свідчить про те, що порушення були або відсутні, або були усунуті під час перевірки. Складений 18.11.2011 р. протокол № 007029 про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом нанесення відповідачем шкоди навколишньому природному середовище, оскільки складений по відношенню до неправомочної особи - інспектора з охорони праці відповідача.
Не погодився також відповідач з розрахунком шкоди, наданим позивачем, у зв'язку з невірним застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Під час розгляду справи судом зобов'язано позивача надати пояснення щодо підстав віднесення виявлених під час перевірки будівельних відходів до класу небезпеки - «помірно небезпечні». Відповідно до наданих Державною екологічною інспекцією пояснень, інформація щодо класів небезпеки окремих видів відходів міститься у виданих дозвільних документах у сфері поводження з відходами, зокрема дозволах на розміщення відходів та лімітах на утворення та розміщення відходів. Оскільки відпрацьовані шини не були прописані у лімітах підприємства, при здійсненні розрахунку шкоди за аналогією з дозволом на розміщення відходів КП ШЕУ у Голосіївському районі міста Києва вони були віднесені до 3 класу небезпеки.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
11.11.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві видано наказ № 1506 щодо здійснення позапланової перевірки з 10 по 16 листопада 2011 року дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Корн ЛТД», розташованого по вул. Столичне шосе, 104-А. Підставою для проведення даної позапланової перевірки, як зазначено у наказі, стала відповідна вимоги прокуратури міста Києва № 07/1-883 вих-11.
11.11.2011 р. старшому державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Павленку С.Л. та державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Янковичу С.Л. керівником видано направлення № 1525 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
11.11.2011 р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Павленком С.Л. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Янкович С.Л. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловою фірмою «Корн ЛТД», про що було складено акт № 04/1191а від 11.11.2011 р. та акт обстеження засмічення земельної ділянки.
Перевірка проводилась в присутності представника відповідача -заступника директора з адміністративно-господарських питань Сусіденка В.В., який, відповідно до наказу відповідача № 14 від 28.02.2011 р., є відповідальним за організацію і координацію природоохоронної роботи на підприємстві.
Відповідно до вищевказаних актів, в ході перевірки було виявлено незадовільний санітарний стан території санітарної зони артсвердловин, засмічення відпрацьованими будівельними матеріалами (битими будівельними плитами тротуарними) на площі приблизно 9 кв.м., об'ємом 1,2 куб.м.. Також на території були виявлені місця складування не облікованих відходів: металобрухт, дерев'яні піддони, відпрацьовані шини, залишки деревини та пакувального матеріалу. Дозвіл на спеціальне водокористування закінчився 04 липня 2011 року.
Акт обстеження та акт перевірки були підписані заступником директора відповідача Сусіденком В.В. з зауваженнями. Зокрема, у акті обстеження Сусіденко В.В. зазначив, що плити були знаті з земельної ділянки артсвердловини і складовані на території. У акті перевірки дана особа не погодилась з формулюванням про незадовільний стан території та місце складування макулатури та пакувального матеріалу.
11.11.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві стосовно інженера з охорони праці відповідача Новікова С.М. за засмічення території будівельними матеріалами бетонними тротуарними плитами складно протокол про адміністративне правопорушення № 007029, який підписаний Новіковим С.М. без заперечень. В подальшому на Новікова С.М. постановою про накладення адміністративного стягнення № 007029 накладено адміністративне стягнення у вигляду 850 грн. штрафу, який ним сплачено 18.11.2011 р..
За засмічення відповідачем земельної ділянки площею 9 кв.м. будівельними матеріалами Державною екологічною інспекцією в місті Києві був здійснений розрахунок розміру шкоди, що склала 429684,75 грн., претензія про сплату якої було пред'явлено 11.11.2011 р.. Шкода відповідачем не сплачена.
Повноваження та компетенція Державної екологічної інспекції в місті Києві.
Повноваження органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища визначені Законом України від 25.06.1991, № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища»(далі -Закон), відповідно до якого спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій (ст. 16 Закону).
До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, в тому числі, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки (пункт «б» частини першої статті 20 Закону), подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт «з» частини першої статті 20 Закону), складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (пункт «и» частини першої статті 20 Закону).
Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України (далі -Положення), затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (далі - Інспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Інспекція входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Як передбачено Положенням, Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.
Відповідно до п. 7 Положення, Інспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Згідно з Положенням, Інспекція та її посадові особи під час виконання покладених на них завдань особи мають право:
- обстежувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів господарської діяльності військові й оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України в місцях їх постійної дислокації, при проведенні військових навчань, маневрів, а також під час передислокації військ та військової техніки, крім випадків особливих ситуацій, що оголошуються відповідно до законодавства України, у будь-який час з метою перевірки додержання ними вимог охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки;
- пред'являти підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності і видів господарської діяльності, громадянам, а також іноземним фізичним і юридичним особам вимоги щодо здійснення відповідних заходів з охорони, раціонального використання, відтворення природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, організації виробничого інструментально-лабораторного контролю за викидами (скидами) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище відповідно до галузі атестації вимірювальних лабораторій (охорона навколишнього природного середовища);
- посадові особи під час виконання покладених на них завдань мають право: - складати акти перевірок і протоколи про адміністративні порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки. У разі неможливості встановлення особи порушника на місці державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища можуть доставляти порушника до органів внутрішніх справ, органів місцевого самоврядування та Державної прикордонної служби України;
- давати обов'язкові для виконання приписи про усунення виявлених порушень з питань, що належать до її повноважень;
- розглядати справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки відповідно до законодавства;
- застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення вимог законодавства, уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
На територію міста Києва поширюються повноваження Державної екологічної інспекції у місті Києві.
Таким чином, проведення 11.11.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві перевірки відповідача мало місце відповідно до повноважень та компетенції позивача.
Підстави та порядок проведення перевірки.
Законодавчим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляджу (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України від 05.04.2007, № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
В розумінні даного Закону державний нагляд (контроль) -це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища (стаття 1 «Визначення термінів»).
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» його дія поширена на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Виключний перелік відносин, на які не поширюється дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», передбачений частиною 2 статті 2 даного Закону, серед яких відсутні відносини, що виникають під час здійснення контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. Дана норма носить імперативний характер, а тому не підлягає розширеному тлумаченню.
Отже, оскільки як органи виконавчої влади, так і органи місцевого самоврядування є органами державного нагляду (контролю), і господарська діяльність в сфері природоохоронного законодавства є предметом державного нагляду (контролю), на який поширюється дія Закону, оцінка наявних у справі акту обстеження від 11.11.2011 р. та акту перевірки від цієї ж дати повинна здійснюватись на відповідність встановленій Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»процедурі проведення заходів державного нагляду (контролю) та складання розпорядчих документів.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (ст. 1 Закону). Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання (ч. 11 ст. 4 Закону).
Проведення перевірки відповідача 11.11.2011 р. носило позаплановий характер, підставою для проведення якої стала вимога прокуратури міста Києва.
Підставами для здійснення позапланових заходів, в силу ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»є:
подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);
звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;
неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;
настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Частиною 2 статті 6 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Додержання законів, що стосуються охорони навколишнього середовища, є предметом прокурорського нагляду (ст. 19 Закону України «Про прокуратуру»), здійснюючи який прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз (пункт 3 частини першої статті 20 Закону України «Про прокуратуру»).
Отже, проведення перевірки 11.11.2011 р. як позапланового заходу здійснювалось з підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру», що допускається ч. 2 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», для проведення якого не потрібна згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Частинами 1, 2, 4, 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформлюється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Вищевказані вимоги при проведені перевірки 11.11.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві були додержані, дані про порушення процедури проведення перевірки суду не надані. Зокрема, позивачем були оформлені вищевказані розпорядчі документи (наказ та направлення), які за змістом та формою відповідають вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перевірка проводилась в присутності заступника керівника відповідача, за результатами перевірки складено акт, який містить відомості, визначені п. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Посилання відповідача на відсутність припису про усунення виявлених порушень як на обставину, яка свідчить про відсутність порушень чи їх усунення в ході перевірки є безпідставним, оскільки припис не є документом, який фіксує виявлені порушення. Приписом є письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, яка складається на підставі акта здійсненого планового заходу протягом п'яти робочих днів з дня його завершення. Документом, що фіксує виявлені порушення, в розумінні ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», є саме акт перевірки.
Постанова про притягнення посадової особи відповідача (інженера з охорони праці Новікова С.М.) до адміністративної відповідальності за засмічення території будівельними матеріалами (бетонними тротуарними плитами) є чинною, останнім виконана та до суду не оскаржена. Доводи відповідача про те, що інженер з охорони праці не є відповідальною особою за санітарний стан території повинні перевірятися в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення і не можуть бути предметом розгляду справи щодо цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння шкоди.
Підсумовуючи викладене, суд приймає акт обстеження та акт перевірки від 11.11.2011 р. як допустимі докази у розумінні ст. 34 ГПК України, що фіксують засмічення земельної ділянки.
Заподіяння шкоди та її розмір.
Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів (Закон України від 25.06.1991, № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Об'єктами правової охорони навколишнього природного середовища, які підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України є: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 1 Земельного кодексу України).
Землекористувачі земельних ділянок зобов'язані при здійснені господарської діяльності забезпечувати захист земель від забруднення (ст. 3 Закону України «Про охорону земель»). Господарська діяльність що призводить до забруднення земель і ґрунтів забороняється (ст. 45 Закону України «Про охорону земель»).
Одним з обов'язків, який Законом України «Про охорону земель»(ст. 35) покладена на власників і землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності є обов'язок дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України.
Здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища є однією з обов'язкових екологічних вимог, яких повинні додержуватись громадяни, підприємства, установи та організації при використанні природних ресурсів (стаття 40 «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначає Закон України від 05.03.1998, № 187/98-ВР «Про відходи».
Відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону України «Про відходи»).
Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів (п. «а»ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи»), не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах (п. «з»ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи»), відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України (п. «л»ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи»).
Вимоги щодо зберігання відходів визначені ст. 33 Закону України «Про відходи». Згідно з даною нормою зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Як зазначено вище, під час перевірки були виявлені відпрацьовані будівельні матеріали (биті будівельні плити тротуарні) на території санітарної зони артсвердловини. Виходячи з визначення відходів, наведеного у ст. 1 Закону України «Про відходи», дані відпрацьовані будівельні матеріали є відходами, оскільки є предметами, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх виявлення.
З огляду на викладене, враховуючи наявність законодавчої заборони розміщення відходів в межах зон санітарної охорони водних об'єктів, відповідач порушив вимоги природоохоронного законодавства, зокрема щодо заборони забруднення природних ресурсів.
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище, допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода завдана внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища погіршення якості природних ресурсів.
Таким чином, видалення відходів не позбавляє особу, яка порушила вимоги природоохоронного законодавства, від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну до моменту видалення відходів.
Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами встановлює Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.2007 р. N 149 (далі - Методика).
Засмічення земель, як визначає Методика, полягає в наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.
Порядок визначення розмірів шкоди внаслідок засмічення земель врегульовано розділом 5 Методики, відповідно до п. 5.5 якого розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6:
Ршз Р = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х К нв х К ег,
де
Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн;
А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;
Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100;
Гоз- нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./кв.м;
Пдз - площа засміченої земельної ділянки, кв.м;
Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6;
К нв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5;
К ег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.
Визначаючи розмір шкоди, позивач виходив із об'єму відходів з коефіцієнту засмічення земельної ділянки (Кзз) - 4,0, що, згідно з додатком 6 до Методики, визначає об'єм відходів (Ов) понад 100 м3, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки об'єм бетонних тротуарних плит становить близько 1,2 м3. Таким чином, слід застосовувати коефіцієнт (Кзз) -1,25.
Також позивачем застосований неправильний коефіцієнт небезпеки відходів 1,5, що згідно з додатком 5 до Методики визначає III клас небезпеки, що не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до державних санітарних правил та норм ДСанПіН 2.2.7.029-99, зокрема додатку 4, будівельні матеріали відносяться до промислових відходів IV класу небезпеки (малонебезпечні), якому відповідає коефіцієнт (Кнв) 1,0.
Вірним є наступний розрахунок шкоди:
Ршз=0,5 х 10 х 289,35 х 9,0 х 1,25 х 1 х 5,5=89517,66 грн..
Отже, шкода, завдана внаслідок засмічення, становить 89517,66 грн.. Вимоги про стягнення 340167,09 грн. пред'явлені необґрунтовано.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми «Корн ЛТД»(03131, м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе, буд. 104 літ. «А», код 16472861) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві (04071, м. Київ, вул. Набережна-Лугова, 4, на спеціальний рахунок державного бюджету за реквізитами: одержувач УДК у Голосіївському районі м. Києва, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 33115331700002, код бюджетної класифікації 24062100, код 26077879) 89517,66 грн. шкоди.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми «Корн ЛТД»(03131, м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе, буд. 104 літ. «А», код 16472861) до спеціального фонду Державного бюджету України 1790,15 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення підписано 18.06.2012 р.
Суддя С.А. Ковтун