"21" червня 2012 р. Справа № 5004/578/12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІТТІМ", м. Камінь-Каширський
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луцьке регіональне управління, м. Луцьк
про визнання недійсним кредитного договору
Суддя Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Ярошук В.В. -директор, Бельський І.В. -адвокат (угода від 20.06.2012р.)
від відповідача: ОСОБА_3 -головний юрисконсульт Сектору судового представництва Відділу проблемних активів роздрібного бізнесу Відділення ПАТ "КБ "Надра" Луцьке РУ (дов. №13-11-6723 від 03.05.2012р.)
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "СІТТІМ" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним укладеного з публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" в особі філії ПАТ "КБ "Надра" Луцьке регіональне управління кредитного договору за №6М/2007/980-МКК/21КК від 22 листопада 2007 року.
Ухвалою господарського суду від 22.05.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду від 07.06.2012р. за клопотанням представника позивача та у зв'язку з необхідністю надання можливості ТзОВ "СІТТІМ" належним чином реалізувати своє право на захист, розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні представники товариства з обмеженою відповідальністю "СІТТІМ" пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити, визнати недійсним укладений ТзОВ "СІТТІМ" з публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" в особі філії ПАТ "КБ "Надра" Луцьке регіональне управління кредитний договір.
В обґрунтування пред'явленого до відповідача позову представниками позивача здійснюються посилання на ті обставини, що всупереч положенням Статуту ТзОВ "СІТТІМ", зокрема, в тій частині, що договори від імені товариства укладаються і підписуються його директором, договір кредитування за №6М/2007/980-МКК/21КК було укладено та підписано з ПАТ "КБ "Надра" 22 листопада 2007 року головним бухгалтером товариства "СІТТІМ" Сміла Л.П. із перевищенням останньою своїх службових повноважень, без відповідної довіреності керівника на підписання угод, із одночасним виконанням на кредитному договорі підпису директора товариства Ярошука В.В.
При цьому позивачем зазначається також і те, що працюючи головним бухгалтером товариства, Сміла Л.П. неодноразово виконувала підписи директора ТзОВ "СІТТІМ" із наслідуванням його підпису на документах товариства, в тому числі, документах державної звітності, які подавалися до органів податкової інспекції, на банківських документах -платіжних дорученнях, за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 358, 366 Кримінального кодексу України, вироком Ковельського міськрайонного суду від 01.06.2011р. громадянку Смілу Л.П. було засуджено.
Додатковими поясненнями від 14.06.2012р. (том 1 а.с. 92) позивачем засвідчується, що згідно платіжного доручення на рахунок товариства "СІТТІМ" надійшла сума кредитних коштів від банку "Надра" в розмірі 75750 грн. Зазначену суму коштів головний бухгалтер товариства Сміла Л.П. без відома директора перерахувала на рахунок митниці, підробивши при цьому підпис директора товариства на платіжному дорученні. Товариством "СІТТІМ" частково погашено кредит банку в розмірі 34345 грн. Вже тривалий час товариство припинило господарську діяльність, прибутків не має, у зв'язку з чим відсутні можливості ліквідувати заборгованість перед кредитною установою.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луцьке регіональне управління у поясненні від 18.06.2012р. (том 1 а.с. 102-103) на позовну заяву та представник банку в судовому засіданні з приводу пред'явлених до кредитної установи позовних вимог заперечили та просять суд в їх задоволенні відмовити з тих обставин, що останні є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
При цьому стороною засвідчується, що статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені Законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
При укладенні спірного кредитного договору сторонами було досягнуто згоди та дотримані всі істотні умови, що є необхідними для договорів даного виду, а саме: предмет договору, ціна, умови та строк дії договору.
Поруч з цим представник відповідача надавши суду відповідні документи, засвідчив, що позов товариством "СІТТІМ" було пред'явлено до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії Луцьке регіональне управління, в той час, коли зазначену філію було реорганізовано у відділення ПАТ "КБ "Надра" Луцьке регіональне управління.
При поданні відповідного позову до господарського суду позивачем в позовній заяві ініціювалось питання щодо призначення у справі почеркознавчої експертизи на вирішення котрої слід поставити питання: ким виконані підписи на кредитному договорі від імені директора товариства, договорі застави від його ж імені та договорі поруки від імені поручителя Ярошука, Ярошуком, Смілою чи іншою особою?
Аналогічне клопотання також було заявлене представником позивача в судовому засіданні, котре відбулось 07.06.2012р.
Відповідні клопотання виступали предметом розгляду в судовому засіданні 07.06.2012р. та були відхилені судом, зокрема, з підстав, викладених в ухвалі про відкладення розгляду справи (том 1 а.с. 88-90).
Повторне клопотання щодо призначення у справі почеркознавчої експертизи було ініційовано позивачем перед судом також у поясненні ТзОВ "СІТТІМ" від 14.06.2012р. (том 1 а.с. 92), а також у додатковому клопотанні від 21.06.2012р. (том 1 а.с. 143).
Розглянувши клопотання позивача щодо призначення у справі почеркознавчої експертизи, з приводу задоволення котрого в судовому засіданні були висловлені заперечення з боку представника відповідача, господарський суд прийшов до висновку про їх безпідставність та необхідність відхилення.
При цьому суд виходив з того, що судом за результатами вивчення матеріалів справи, наявних в ній доказів в їх сукупності, в даному судовому засіданні відповідно до ст. 43 ГПК України самостійно буде надана оцінка укладеному між сторонами кредитному договору №6М/2007/980-МКК/21КК від 22.11.2007р., а також всім обставинам справи в їх сукупності, зокрема, відповідності оскаржуваного кредитного договору нормам чинного законодавства.
Наведене клопотання товариства "СІТТІМ", на думку суду, не має на меті сприяння суду у всебічному, повному, об'єктивному дослідженні всіх обставин даної справи відповідно до ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України, а націлене не інакше, як на зволікання (затягування) розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши додатково надані останніми суду для долучення до матеріалів справи документи, господарський суд,-
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.
В даному випадку 22 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (на даний час публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" -Статут ПАТ "КБ "Надра", затверджений наказом тимчасового адміністратора №52 від 26.01.2011р. та погоджений Національним банком України 02.02.2011р., довідка з ЄДРПОУ серії АА №409628 від 07.02.2011р. -том 1 а.с. 124-127, 129) в особі філії ВАТ "КБ "Надра" Луцьке регіональне управління (на даний час відділення ПАТ "КБ "Надра" Луцьке регіональне управління -Положення про відділення, затверджене протоколом Правління ПАТ "КБ "Надра" №1 від 18.01.2012р. -том 1 а.с. 130-138) від імені котрого діяло відділення №12 філії ВАТ "КБ "Надра" Луцького регіонального управління та товариством з обмеженою відповідальністю "СІТТІМ" було укладено кредитний договір за №6М/2007/980-МКК/21КК (том 1 а.с. 9-10) із графіком повернення кредиту і сплати відсотків (том 1 а.с. 139).
Відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 75750 грн. на термін до 20.11.2012р. включно. Цільовим призначенням кредиту виступало використання позичальником коштів на закупівлю товарів.
Пунктом 2.1 кредитного договору було визначено, що надання кредиту проводиться шляхом видачі позичальнику готівки через касу банку, шляхом перерахування коштів за реквізитами, вказаними позичальником, або шляхом оплати платіжних документів, які виписані на позичальника. Надання кредиту відбувається лише за умови надання позичальником відповідного забезпечення виконання своїх зобов'язань по цьому договору.
Одержання кредиту у визначеному сторонами розмірі та порядку підтверджується долученим до матеріалів справи меморіальним ордером №884 від 22.11.2007р. на суму 75750 грн. (том 1 а.с. 140), не заперечується товариством "СІТТІМ" та підтверджується поясненнями директора товариства, наданими в судових засіданнях (том 1 а.с. 92).
Пунктами 3.1-3.3 кредитного договору від 22.11.2007р. сторонами було визначено, що в забезпечення зобов'язань по цьому договору, які полягають у поверненні кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, а також відшкодування збитків в зв'язку з порушенням цього договору, позичальник передає банку в заставу автомобіль. Умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно та інші питання стосовно заставленого майна узгоджуються в договорах застави.
22 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та товариством з обмеженою відповідальністю "СІТТІМ" було укладено договір застави транспортного засобу за №6М/2007/980-МКК/21КК/ТЗ (том 1 а.с. 11-12) згідно умов котрого для забезпечення повного і своєчасного виконання ТзОВ "СІТТІМ" зобов'язань за кредитним договором №6М/2007/980-МКК/21КК від 22.11.2007р. в частині повернення грошових коштів в розмірі 75750 грн. у строк до 20.11.2012р. та сплати відсотків за користування кредитом, було надано ВАТ "КБ "Надра" в заставу легковий автомобіль марки ПЕЖО, модель 307, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, Свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2, видане Камінь-Каширським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України у Волинській області 17.11.2007р.
У відповідності до п.п. 4.1, 4.1.1 кредитного договору від 22.11.2007р. позивач зобов'язувався здійснювати повернення кредиту згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Умовами кредитного договору №6М/2007/980-МКК/21КК (п. 4.2.1) було встановлено, за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати банку відповідну плату, а саме відсотки за користування кредитом в розмірі 20% річних, а у випадку прострочення повернення кредиту -відсотки у розмірі 40% річних.
В даному випадку суд вважає, що з моменту укладення кредитної угоди між договірними сторонами за останньою, а саме між ВАТ (ПАТ) "Комерційний банк "Надра" та ТзОВ "СІТТІМ", виникли цивільно-правові відносини, які врегульовані як загальними положеннями про зобов'язання, так і окремими зобов'язаннями щодо кредиту.
Посилаючись на ті обставини, що всупереч положенням Статуту ТзОВ "СІТТІМ", зокрема, в тій частині, що договори від імені товариства укладаються і підписуються його директором, договір кредитування за №6М/2007/980-МКК/21КК було укладено та підписано з ПАТ "КБ "Надра" 22 листопада 2007 року головним бухгалтером товариства "СІТТІМ" Сміла Л.П. із перевищенням останньою своїх службових повноважень, без відповідної довіреності керівника на підписання угод, із одночасним виконанням на кредитному договорі підпису директора товариства Ярошука В.В., позивач ініціював питання відносно визнання зазначеного договору недійсним в судовому порядку.
Розглянувши матеріали справи та додатково представлені сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані останніми докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність пред'явленого позивачем до відповідача позову та необхідність відмови ТзОВ "СІТТІМ" у задоволенні його позовних вимог.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:
Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України);
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв -волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерна для угоди, оскільки не відповідність внутрішній волі і волевиявлення означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.
Доказом наявності волевиявлення позивача при підписанні спірної кредитної угоди від 22.11.2007р. №6М/2007/980-МКК/21КК є наявність печатки ТзОВ "СІТТІМ" на вказаному договорі та на графіку повернення кредиту і сплати відсотків.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, органом юридичної особи позивача (ТзОВ "СІТТІМ"), уповноваженим набувати цивільних прав і обов'язків у договірних відносинах, є директор.
Відповідно до розділу 6 Статуту ТзОВ "СІТТІМ", затвердженого зборами Учасників товариства 10.07.2007р. та зареєстрованого державним реєстратором Камінь-Каширської районної державної адміністрації 16.07.2007р. (том 1 а.с. 36-48), управління товариством здійснюють вищий орган товариства (Збори Учасників) та директор юридичної особи. Директор розв'язує всі питання діяльності товариства, є підзвітним Зборам Учасників і організовує виконання їхніх рішень, він має право приймати накази, обов'язкові для учасників товариства та найманих працівників, директор має право без доручення виконувати дії від імені товариства.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, печатка згідно п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.
З матеріалів справи вбачається, що спірний кредитний договір від 22.11.2007р. №6М/2007/980-МКК/21КК із невід'ємною частиною -графіком повернення кредиту і сплати відсотків, скріплений печаткою ТзОВ "СІТТІМ" (позивача) та ВАТ (ПАТ) "КБ "Надра" (відповідача).
При цьому суд вважає за необхідне засвідчити, що положеннями чинного на час укладення між сторонами кредитного договору законодавства України було визначено, що печатки і штампи підприємства повинні зберігатись в сейфах або металевих шафах, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також за законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності (п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. № 17).
Судом засвідчується, що матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення керівника товариства-позивача у період підписання спірного договору кредитування (листопад місяць 2011 року) із заявами про викрадення або втрату печатки до органів внутрішніх справ України.
Наведене виключає можливість того, що печатка на спірній кредитній угоді та графіку здійснена невідомою (невстановленою) особою.
Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Отже, за наявності печатки ТзОВ "СІТТІМ" на кредитному договорі від 22.11.2007р. №6М/2007/980-МКК/21КК та графіку повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною цього договору, позивач не може посилатися на незаконність дій щодо підписання цієї додаткової угоди.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у численних судових рішеннях, зокрема, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. та постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011р. у справі №05/87/24-92.
Поруч з цим господарським судом було взято до уваги й те, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України ). Кредит -це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що при укладенні спірного кредитного договору від 22.11.2007р. №6М/2007/980-МКК/21КК із невід'ємною частиною -графіком повернення кредиту і сплати відсотків сторонами було досягнуто згоди та дотримано всіх істотних умов, що є необхідними для договорі в даного виду, а саме: предмет договору, ціна, умови та строк дії договору.
Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності господарського зобов'язання за статтею 207 Господарського кодексу України є його невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення зобов'язання з порушенням господарської компетенції (правосуб'єктності).
Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.
Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із наступними змінами та доповненнями) наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
В даному випадку матеріалами справи та фактичними обставинами справи підтверджується те, що сторонами, зокрема, позивачем, вчинено дії по виконанню спірного кредитного договору, як вбачається із матеріалів справи, відбулося реальне настання правових наслідків, які встановлені зазначеним договором.
Так, товариством з обмеженою відповідальністю "СІТТІМ" в повному обсязі було отримано кредитні кошти на виконання умов кредитної угоди, в подальшому використано зазначені кошти в господарській діяльності товариства, вчинено ряд заходів, спрямованих на сплату (повернення) тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, укладено договір застави в забезпечення виконання товариством зобов'язань за кредитним договором.
Наданими в судовому засіданні представником відповідача -ПАТ "КБ "Надра" документами (платіжними дорученнями -том 1 а.с. 57-84) підтверджується проведення товариством "СІТТІМ" розрахунків по сплаті тіла кредиту та оплаті відсотків за користування кредитними коштами.
Проведення відповідних розрахунків товариством-позивачем із банком-відповідачем також підтверджується та не заперечується поясненнями директора ТзОВ "СІТТІМ" наданими в судових засіданнях.
Одночасно з цим суд вважає за необхідне засвідчити й те, що у відповідності до оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001р. №01-8/97 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)" (із наступними змінами та доповненнями) сплата позичальником відсотків за користування кредитними коштами розглядається як доказ схвалення юридичної особою кредитної угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень.
При цьому судом було взято до уваги беззаперечний факт вчинення товариством "СІТТІМ" заходів, спрямованих на сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданими останньому у відповідності до оскаржуваної в судовому порядку кредитної угоди.
Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
В даному випадку із аналізу наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог документів не вбачається доведеності тих обставин, на котрі посилається товариство з обмеженою відповідальністю "СІТТІМ" як на підставу своїх вимог, зокрема, доведеності підстав з котрими пов'язується можливість визнання оскаржуваного договору недійсним в судовому порядку.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.
Поруч з цим судом було встановлено, що належним відповідачем у справі повинно виступати публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі відділення ПАТ "КБ "Надра" Луцьке регіональне управління, що пов'язане із реорганізацією філії ПАТ "КБ "Надра" Луцьке регіональне управління у зазначене відділення згідно з рішенням Наглядової Ради публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (протокол №7 від 29.11.2011р.), що також вбачається із долучених відповідачем до матеріалів справи копій Статуту ПАТ "КБ "Надра", затвердженого наказом тимчасового адміністратора №52 від 26.01.2011р. та погодженого Національним банком України 02.02.2011р.) та Положення про відділення Луцьке регіональне управління ПАТ "КБ "Надра", затвердженого протоколом Правління ПАТ "КБ "Надра" №1 від 18.01.2012р.
На підставі викладеного, керуючись ст. 144 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 92, 202-204, 207, 215, 626-628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В позові відмовити.
Суддя В. А. Войціховський
Повне рішення
складено
21.06.12