"21" червня 2012 р. Справа № 5011-49/248-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),
суддів:Заріцької А.О.,
Міщенка П.К.,
за участю представників:
від ПАТ "ДБ Сбербанку Росії": ОСОБА_4 -представник (довіреність від 18.10.2011 року);
від ВАТ "Капітал Лізинг": ОСОБА_5 -представник (довіреність від 03.01.2012 року);
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг",
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2012 року,
у справі№ 5011-49/248-2012 Господарського суду міста Києва,
за заявоюПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (м. Київ),
доВідкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" (м. Київ),
провизнання банкрутом, -
У січні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" (далі за текстом -ВАТ "Капітал Лізинг"), посилаючись на ст. ст. 1, 31, 6, 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року (суддя -Митрохіна А.В.) порушено провадження у справі № 5011-49/248-2012, зокрема, призначено підготовче засідання суду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, інше. При прийнятті вказаної ухвали місцевий господарський суд керувався ст. ст. 1, 3-14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року у справі № 5011-49/248-2012 (головуючий суддя -Вербицька О.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) припинено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ВАТ "Капітал Лізинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року. Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано тим, що прийнята місцевим господарським судом ухвала в частині порушення провадження у справі не визначає прав та обов'язків сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство, а лише спрямована на забезпечення руху судового процесу. Водночас, апеляційним господарським судом було роз'яснено про можливість оскарження ухвали господарського суду першої інстанції в частині вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.
Усунувши недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Вищого господарського суду України від 13.04.2012 року (касаційну скаргу було повернуто ВАТ "Капітал Лізинг" з підстав, визначених п. 6) ч. 1 ст. 1113 ГПК України) ВАТ "Капітал Лізинг" повторно звернулось з касаційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року, а матеріали справи передати до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду. При цьому, заявник касаційної скарги посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 80, 106 ГПК України, ст. ст. 11, 12, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2012 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ВАТ "Капітал Лізинг" прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
В судовому засіданні касаційної інстанції представник ВАТ "Капітал Лізинг" касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року, а матеріали справи передати до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.
Представник ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" проти касаційної скарги заперечив, вважає прийняту апеляційним господарським судом ухвалу законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У відповідності з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.
Колегією суддів касаційної інстанції встановлено, що оскаржуваною ухвалою було припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВАТ "Капітал Лізинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року (якою було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Капітал Лізинг", призначено підготовче засідання суду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, інше).
Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Положеннями ст. 22 ГПК України (Права та обов'язки сторін) встановлено право сторін оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Зокрема, згідно з п. 10) ч. 1 ст. 106 ГПК України, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) окремо від рішення місцевого господарського суду ухвалу може бути оскаржено у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
При цьому, слід зазначити, що під час провадження у справі про банкрутство господарським судом приймаються не тільки ухвали, які спрямовані на забезпечення судового процесу (наприклад, про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження, тощо), але й ухвали, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, затвердження змін до плану санації, відмова у призначенні розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відсторонення керівника тощо). Сама лише відсутність у Законі та ГПК України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження та введення тих чи інших процедур банкрутства, не може бути підставою для повернення чи відмови у прийнятті апеляційних та касаційних скарг, які оформлені відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, при відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. У разі апеляційного чи касаційного оскарження ухвал про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи, призначення судового засідання, витребування необхідних для розгляду справи документів, поновлення провадження у справі та інших ухвал, які лише забезпечують рух судового процесу, судам апеляційної та касаційної інстанцій слід відмовляти у прийнятті таких скарг, оскільки вони подані на судові акти, що не підлягають оскарженню (Рекомендації Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04.06.2004 року).
Частиною 4 п. 37 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року, з метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство роз'яснено, що ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство набирає чинності з дня її винесення і може бути оскаржена тільки в частині призначення розпорядника майна (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") та вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.
Визначений ч. 1 ст. 106 ГПК України перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішень того ж суду, є вичерпним. Наслідки подання апеляційних скарг на інші ухвали місцевого господарського суду визначено частиною другою цієї статті. У разі помилкового прийняття апеляційним господарським судом до провадження скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, таке провадження підлягає припиненню на підставі ст. 80 та ч. ч. 1 і 2 ст. 106 ГПК України (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року).
Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року (якою порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Капітал Лізинг") одночасно з порушенням провадження у цій справі було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, однак заходи щодо забезпечення вимог кредиторів не вживались, розпорядник майна не призначався.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що, у своїй ухвалі від 28.02.2012 року, апеляційний господарський суд вказав, що ухвалою від 06.01.2012 року Господарський суд міста Києва одночасно порушив провадження у справі про банкрутство, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та вжив заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, а також зазначив, що ВАТ "Капітал Лізинг" просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду в частині порушення провадження у справі про банкрутство.
Однак, такий висновок апеляційного господарського суду (про вжиття місцевим господарським судом заходів щодо забезпечення вимог кредиторів) не ґрунтується на приписах чинного законодавства, оскільки поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів та вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів не є тотожними.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справі про банкрутство порушується ухвалою господарського суду не пізніше ніж на п'ятий день з дня надходження до суду заяви про порушення провадження у справі. Загальними наслідками порушення провадження у справі є введення процедури розпорядження майном боржника, крім випадків, передбачених законодавством, а також мораторію на задоволення вимог кредиторів (Постанова Пленуму Верховного Суду України, "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою має право вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, у тому числі передбачених ст. 67 ГПК України. Господарські суди, крім передбачених заходів, також можуть вчиняти і інші заходи для збереження майна боржника.
Разом з тим, такі заходи не можна ототожнювати з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться (обов'язково) одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, відповідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто, заходи для збереження майна боржника є додатковими мірами, які застосовуються господарським судом у випадку загрози невиконання (для забезпечення) вимог кредиторів. І застосовуючи заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, господарський суд повинен обґрунтувати їх доцільність та необхідність у кожному конкретному випадку. В цей же час, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є невід'ємною частиною порушення провадження по справі про банкрутство.
Таким чином, враховуючи, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду заходи щодо забезпечення вимог кредиторів не вживались, і ця ухвала не визначає майнових прав та обов'язків сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство, а тому не може бути оскаржена в апеляційному (касаційному) порядку у жодній зі своїх частин.
Що стосується посилань касаційної скарги на практику Вищого господарського суду України у справі № 28/94-б, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити наступне.
Провадження у цій справі про банкрутство ВАТ "Капітал Лізинг" порушено за загальною процедурою, в той час, у справі № 28/94-б подано заяву про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Особливості провадження санації боржника його керівником).
Так, провадження у справах про банкрутство (за загальною процедурою) складається зі стадій встановлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора, що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення кредиторів та інвесторів, проведення санації (коли остання можлива) чи визнання боржника банкрутом та його ліквідації, або укладення мирової угоди. Усі зазначені процедури складають цілісний і відокремлений від позовного провадження процес, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неможливості відновлення платоспроможності боржника.
Відповідно до ст. 2, ч. 2 ст. 4 ГПК України, а також ч. 2 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підставою для порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство є заява кредитора чи боржника. В залежності від того, хто саме звертається до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а також особливостей юридичного статусу боржника, названим Законом встановлюються певні особливості регулювання питань наявності чи відсутності матеріальних підстав порушення провадження у справі.
Зокрема, за заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство обов'язково зазначається про прийняття заяви до розгляду та порушення провадження у справі, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а також про дату підготовчого засідання.
Підготовче засідання, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", має бути проведено не пізніше, ніж на тридцятий день від дати прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. У підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність. У разі якщо буде встановлено, що на момент подання заяви була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності, передбачених ст. 1 та ч. 3 ст. 6 названого Закону, справа про банкрутство підлягає припиненню. Припинення провадження у справі про банкрутство з цих підстав не перешкоджає повторному зверненню з заявою про порушення справи про банкрутство за наявності встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ознак неплатоспроможності. Прийнята по результатах підготовчого засідання ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Водночас, у справі про банкрутство, порушеній в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Особливості провадження санації боржника його керівником), відсутнє підготовче засідання, а тому, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, ознаки неплатоспроможності боржника мають бути з'ясовані вже на стадії прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, що, в свою чергу, дає підстави для перегляду таких ухвал в цілому.
Наведеним спростовуються посилання касаційної скарги на можливість оскарження ухвали про порушення справи про банкрутство у цій справі, порушеній за загальною процедурою, встановленою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У разі помилкового прийняття апеляційним господарським судом до провадження скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, таке провадження підлягає припиненню на підставі ст. 80 та ч. 1 і 2 ст. 106 ГПК України (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року).
Відтак, висновок апеляційного господарського суду про припинення апеляційного провадження у зв'язку з неможливістю оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року є правомірним.
Однак, враховуючи мотивувальну частину оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду (зокрема, помилковість висновків господарського суду апеляційної інстанції стосовно можливості оскарження ухвали Господарського суду м. Києва від 06.01.2012 року безпосередньо в частині вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, оскільки такі заходи місцевим господарським судом не вживались), що не вплинуло на правильність остаточного висновку про припинення провадження за апеляційною скаргою, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про залишення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року в силі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2012 року у справі № 5011-49/248-2012 Господарського суду міста Києва залишити в силі.
Головуючий суддя В.Ю. Поліщук
судді: А.О. Заріцька
П.К. Міщенко