"20" червня 2012 р. Справа № 11/036-10/22/18-11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Сибіги О.М.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиФОП ОСОБА_4
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.03.12р.
у справігосподарського суду Київської області
за позовомЛісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
доФОП ОСОБА_4
3-ті особи ТОВ "Екер", Голосіївська районна у м. Києві рада
прознесення самовільно збудованої будівлі,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 (дов. від 17.05.12),
ТОВ "Екер": не з'явились,
Голосіївська районна у м. Києві рада: ОСОБА_6 (дов. від 23.04.12 № 118-07),
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням від 09.06.2011 господарського суду Київської області в задоволенні позову про зобов'язання відповідача знести за свій рахунок самочинно збудований торговельний павільйон на земельній ділянці, розміщеній на території с. Лісники Києво-Святошинського р-ну Київської обл. на землях запасу с. Лісники, відмовлено.
Постановою від 07.02.12 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, позов задоволено, зобов'язано відповідача знести за свій рахунок самочинно збудований торговельний павільйон на земельній ділянці, розташований на 21-22 км Дніпропетровського шосе (Дніпровському шосе (кінець міської смуги), траси Київ -Луганськ) с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду, СПД ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду -залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Як було встановлено місцевими господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, рішенням №10/23 від 29.03.2007 Голосіївської районної ради в м. Києві СПД ОСОБА_4 передано в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку для здійснення роздрібної торгівлі на Дніпровському шосе.
21.05.2007 Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією вказаній особі надано дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі з терміном дії до 15.11.2007 року.
Рішенням № 63/3 від 26.07.2008 Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відповідачу відмовлено у виділенні 140 м2 для торгівлі декоративними та культурними рослинами до винесення меж населеного пункту.
14.05.2009 Лісниківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області гр. ОСОБА_4 винесено припис № 88 про припинення до 05.06.2009 незаконної торгівлі на території торгового майданчика Лісниківської сільської ради декоративними та культурними рослинами та зобов'язано знести тимчасову споруду та привести відповідну територію в порядок відповідно до санітарних норм.
Рішенням від 04.06.2009 № 33/18 Голосіївської районної ради в м. Києві продовжено гр. ОСОБА_4 строк дії оренди земельної ділянки загальною площею до 42 м2 на 3 роки, а 04.08.2009 між підприємцем та зазначеною радою укладено договір оренди земельної ділянки, в тому числі для експлуатації існуючого кіоску роздрібної торгівлі та надання послуг площею 20 м2, строком на 3 роки та передано її орендарю за актом приймання - передачі від 04.08.2009 року.
28.01.2010 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області складено акт, в якому вказано, що СПД ОСОБА_4 побудовано торговий павільйон без розробки та погодження проектної документації та отримання дозволу.
Звертаючись з позовом у даній справі, Лісниківська сільська рада послалась на те, що відповідачем незаконно захвачено належні їй землі площею 0,0199 га та зведено об'єкт самочинного будівництва.
Скасовуючи первісно прийняті у справі судові рішення, Вищий господарський суд України в постанові від 22.12.10 зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка знаходиться саме в межах, відведених Лісниківській сільській раді, у зв'язку з чим неможливо визначити, чи є остання належним позивачем у даній справі.
В той же час, при новому розгляді судами попередніх інстанцій вказане вище питання не з'ясовано, оскільки судами достеменно не встановлено належність спірної земельної ділянки відповідній раді.
Так, висновок експертизи про місцезнаходження належного відповідачу торгового павільйону на території села Лісники Києво-Святошинського району Київської області, покладений в основу оскаржуваної постанови, не спростовує наявних у справі доказів про можливе перебування зазначеної ділянки в межах Голосіївського району м. Києва, оскільки, як зазначено у самому висновку, його зроблено за відсутності координат земельної ділянки СПД ОСОБА_7, у зв'язку з чим визначити теоретичне (за координатами) місцезнаходження вказаної ділянки неможливо.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарськими судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.
За приписами ст. 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюються на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. В частині 2 вказаної статті зазначено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку судами попередніх інстанцій порушено принцип, закріплений ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки суди обох інстанцій при прийнятті рішень у даній справі приймали до уваги докази лише однієї із сторін, не надавши належної правової оцінки доводам іншої сторони, не оцінивши та не дослідивши усіх фактичних обставин справи у їх сукупності за наявності суперечливих даних щодо територіальної належності спірної земельної ділянки.
Так, судами не надано оцінки постанові слідчого ДІМ Голосіївського РУГУ МВС України у м. Києві від 16.12.11 про відмову в порушенні кримінальної справи по факту умисного знищення спірного павільйону шляхом підпалу, постанові від 31.01.12 Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 4-32/12 про скасування зазначеної постанови ДІМ свідчать, доводам відповідача про присвоєння спірній земельній ділянці кадастрового номеру -8000000000:90:708, іншим наявним у справі доказам, наданим сторонами спору.
Окрім того, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, вказав в резолютивній частині адресу спірного павільйону, відмінну від вказаної позивачем у позовній заяві, що не виключає можливості прийняття рішення щодо іншої земельної ділянки.
З врахування зазначеного вище, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій в порушення ст. 11112 ГПК України не виконано вказівок, викладених в постанові від 22.12.10 Вищого господарського суду України, прийнятій у даній справі.
З огляду на ч. ІІ ст. 1117, згідно якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно з врахуванням наявних у справі доказів про знищення спірного майна, встановити його фактичну наявність (відсутність), а також з метою встановлення належності спірної земельної ділянки відповідній раді, залучити до участі у справі землевпорядні органи в порядку ст. 30 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 09.06.11 господарського суду Київської області та постанову від 07.03.12 Київського апеляційного господарського суду у справі № 11/036-10/22/18-11 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Сибіга О.М.