"20" червня 2012 р. Справа № 14/5005/13063/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.
перевіривши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2012
у справігосподарського суду Дніпропетровської області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
до1. державного підприємства "Придніпровська залізниця" 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Садова"
простягнення 7 035,78 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:не з'явились;
від відповідача-1:ОСОБА_4 -дов. № 80 від 01.01.2012;
від відповідача-2:не з'явились;
Рішенням від 08.11.2011 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Панна С.П.) задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "Шахта "Садова" на користь ПАТ "Запорізький завод феросплавів" 7035,78 грн. В задоволенні позовних вимог до ДП "Придніпровська залізниця" відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідальність за недостачу вантажу несе відправник, оскільки ним порушені вимоги ст. 31 Статуту залізниць України, якою передбачена перевірка рухомого складу вагонів для перевезення вантажу у комерційному відношенні.
Постановою від 02.04.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Мороз В.Ф. - головуючий, Науменко І.М., Голяшкін О.В.) рішення від 08.11.2011 господарського суду Дніпропетровської області скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги до ДП "Придніпровська залізниця" задоволено. Стягнено з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ПАТ "Запорізький завод феросплавів" 7035,78 грн. В задоволенні позовних вимог до ТОВ "Шахта "Садова" відмовлено.
Постанова мотивована тим, що згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 110 Статуту залізниць України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.
Господарськими судами встановлено, що ТОВ "Шахта "Садова" за залізничною накладною №53472841 зі станції Роз'їзд Яновський Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на адресу ПАТ "Запорізький завод феросплавів" відправлено вагон № 63434146 з вантажем "антрацит". Маса вантажу 91200 кг.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача.
За приписами ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність відомостей внесених до накладної, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладний.
При проходженні вагону через станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці здійснено контрольне зважування та встановлено, що у накладній зазначено: вага тари 22200 кг, вага нетто 69000 кг, вага брутто 91200 кг. У вагоні № 63434146 виявлено: вага брутто 84280 кг, вага тари (з документа) 22200 кг, вага нетто 62080 кг, що менше проти даних вказаних у залізничній накладній на 6920 кг, про що складено акт загальної форми № 6275 від 19.07.2011.
За фактом нестачі маси вантажу складено комерційний акт АА № 019300/468 від 20.07.2011, підписаний працівниками станції та представником вантажоодержувача, де зазначено, що навантаження нижче рівня бортів на 20 см, рівномірне, вантаж маркований жовтою фарбою, поздовжніми та поперечними смугами. Ліворуч над 6-7 люками порушене маркування, є поглиблення розміром 200х280х180 см. У технічному відношенні вагон справний, ліворуч нещільне прилягання кришки 6-го люка до армовочних листів поперечної хребтової балки. Зазори довжиною 20 см, шириною 3 см кожний, про що складений акт форми ГУ-106 за № 189 від 19.07.2011. На деталях вагону є сліди вантажу, який перевозився. По станції зазори закладені клоччям. Двері цільнометалеві, люки зачинені, течії вантажу немає. Вантажовідправник, в порушення ст. 31 Статуту залізниць України, не визначив придатність вагону для перевезення вантажу та не вжив заходів, які виключають можливість втрати вантажу на шляху прямування.
За ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 908 Цивільного кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення, екологічну безпеку та захист навколишнього середовища.
Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.
У разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів.
Господарський суд Дніпропетровської області встановив, що в акті про технічний стан вагону (контейнеру) (форма ГУ-106) № 189 від 19.07.2011 в графі "несправності" зазначено, що ліворуч нещільне прилягання кришки 6-го люка до поперечної хребтової балки. Зазори довжиною 20 см, шириною 3 см кожний. Втрату вантажу вантажовідправник бачити міг, але не прийняв заходів, що унеможливлюють втрату вантажу на шляху прямування. На станції зазори закладені клоччям.
Акти про технічний стан вагону та їх правова оцінка є підставою для визначення ступеню вини вантажовідправника та залізниці у недостачі вантажу внаслідок його просипання під час перевезення.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що завантаження вагонів здійснювалось засобами вантажовідправника, тому придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні повинно було визначити ТОВ "Шахта "Садова".
У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом або не придатний в комерційному відношенні вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 02.04.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи №14/5005/13063/2011 скасувати.
Рішення від 08.11.2011 господарського суду Дніпропетровської області зі справи №14/5005/13063/2011 залишити без змін.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга