"19" червня 2012 р. Справа № 42/553-41/421
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. -головуючого,
Дунаєвської Н.Г.,
Кочерової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2012 року
у справі № 42/553-41/421
господарського суду міста Києва
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"
про стягнення 2106366,69 грн.
за участю представників
позивача - Лагода О. А., Яхнівська Г.С., Матюх О.Ю.
відповідача - не з'явились
Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" про стягнення 2106366,69 грн. У процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 1859733,09 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30 вересня 2011 року (суддя Спичак О.М.) у справі №42/553-41/421 позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" 1851243,17 грн. основного боргу, 25464,82 грн. - витрат на проведення судово-економічної експертизи, 1851,24 грн. державного мита, 234,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 42,47 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2012 року (судді: Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.. Рябуха В.І.) рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2011р. змінено. Позов державного галузево-територіального об'єднання "Південно-Західна залізниця" задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" 1845084,00 грн. заборгованості, 21259,94 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи, 18454,22 грн. державного мита, 206,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення 337,70 грн. припинено. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, публічне акціонерне товариством "Центренерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. скасувати, а справу №42/553-41/421 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування фактичних обставин справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 січня 2007 року між сторонами укладено договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання позивачем, як перевізником, відповідачу, як вантажовласнику, послуг, пов'язаних з перевезенням, та проведенням розрахунків за ці послуги.
Згідно з п.2.2.2. договору позивач зобов'язаний приймати до перевезення та видавати вантажі відповідача, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками відповідача та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, у тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Пунктом 2.2.3. договору сторони погодили, що позивач зобов'язаний здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з відповідачем за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати позивачу відповідні розрахункові документи через станцію (ЄтехПД) Трипілля-Дніпровське.
Згідно п. 3.1 договору № 2036103 вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на зазначений у цьому пункті рахунок; одержані кошти залізниця зараховує на особистий рахунок вантажовласника; послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності коштів на його особистому рахунку; залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін., наданих в паперовому або електронному вигляді.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Положеннями ч.5 ст. 306 Господарського кодексу України, які кореспондуються зі статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту,а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.
Пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998р. №457 передбачено, що ним визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пункт 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Зі змісту пункту 17 Статуту залізниць України вбачається, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Пунктом 18 Статуту залізниць України передбачено, що місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників. Замовлення на перевезення за встановленою номенклатурою вантажовласники або за їх дорученням експедиторські організації, а також морські та річкові порти подають відповідним залізницям. Замовлення складаються за встановленою формою у вагонах, а у випадках, передбачених Правилами, - і в тоннах. У разі потреби одночасно з місячним замовленням надаються плани перевезень вантажів маршрутами.
Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002р. № 873, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1030/7318 затверджено Правила планування перевезень вантажів, з наступними змінами і доповненнями, які визначили порядок планування перевезень вантажів залізницями в усіх видах сполучень, а також обліку виконання планів.
Пунктом 2.2 Правил планування перевезень вантажів встановлено, що згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів, оформлене на відповідних бланках. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу для кожної станції відправлення із зазначенням залізниць та станцій призначення та вантажоодержувачів.
Таким чином, планування перевезень вантажів по залізницях і станціях призначення є необхідною складовою частиною планування перевезення вантажів.
З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Центренерго" та ДП "Вугілля України" укладено договір №01-09-Ен від 17.02.2009р. Додатками до нього, сторонами було погоджено сумарний добовий обсяг вугільної продукції, яка повинна була рівномірно поставлятись протягом 2009р. Зі змісту додаткових угод №2-06/09-Т-2, №07/09-Т-1/1, №07/09-Т-2/1, №07/09-Т-6, №07/09-Т/2 до зазначеного договору вбачається, що сторонами було погоджено, що сумарний добовий обсяг відвантаження по всім додаткам договору не повинен перевищувати 6,0 тонн. Натомість, як вбачається з реєстру залізничних накладних, наявних у матеріалах справи, щодобове відвантаження вугільної продукції перевищувало встановлені обсяги.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався як до ДП "Вугілля України", так і до позивача з проханням про обмеження добових поставок вугілля, у зв'язку з аварійною ситуацією, що склалась на складі Трипільської ТЕС. Виникнення аварійної ситуації на вугільному складі Трипільської ТЕС підтверджується також наявними у матеріалах справи Актами, складеними начальником зміни ЦПП, прийомоздавальником ЦПП та економістом ЦПП, зі змісту яких вбачається, що згідно припису Державної інспекції електричних станцій та мереж від 14.05.2009р. у зв'язку з аварійною ситуацією на вугільному складі Тп ТЕС забороняється приймати вугілля на вугільний склад. Копія припису надана до Укрзалізниці з нарахуванням часу за зберігання і користування вагонами. Проте судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки зазначеним обставинам.
Правилами зберігання вантажів (розділ 7 Правил перевезень), затвердженими на підставі пункту 5 Статуту залізниць України наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644, встановлено, що у випадках, коли одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена за тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Правила зберігання вантажів встановлюють, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, необхідною умовою для сплати збору за зберігання вантажів у вагонах у разі їх затримки є вина одержувача.
Натомість, господарськими судами під час розгляду справи достеменно не встановлено та не надано належної правової оцінки обставинам, за яких залізниця подавала вагони під вивантаження та з яких причин вагони було затримано вантажоодержувачем і чи дійсно ці причини не залежали від його волі. Не було надано оцінки доказам наданим відповідачем про обмеженість його можливостей щодо отримання вантажів, про направлення позивачу відповідного попередження, про недотримання позивачем, як сторони договору № 2036103 від 18.01.2007р. норм, передбачених ст. 13 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України.
Судами не було досліджено та не надано оцінку доводам позивача, що відповідач порушив порядок повідомлення ПАТ „Центренерго" в особі Трипільської теплової електростанції про прибуття та затримку вагонів з вантажем та порушив порядок складання актів про затримку, актів загальної форми та накопичувальних карток.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції надано неповну юридичну оцінку обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновок про наявність підстав для задоволення позову є передчасним.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго»задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 30 вересня 2011 року скасувати.
3. Справу №42/553-41/421 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя І. А. Плюшко
Судді Н. Г. Дунаєвська
Н. О. Кочерова