"20" червня 2012 р. Справа № 5023/9932/11 (5023/3621/11)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М.,
суддівБакуліної С.В..,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від10.04.2012р.
та касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"
на рішенняГосподарського суду Харківської області
від12.01.2012р.
у справі№5023/9932/11
Господарського судуХарківської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг"
до1. Приватної фірми "Ніколь" 2. Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"
третя особаОСОБА_4
простягнення суми
за участю представників
- відповідача-2:ОСОБА_5 (довіреність від 14.12.2011р.), -
Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (далі -позивач) просило, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути солідарно з Приватної фірми "Ніколь" (далі -відповідач-1) та з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі -відповідач-2) 18670,50 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди ЗАТ СК "ВУСО" виплатила потерпілій особі у зв'язку з пошкодженням автомобіля страхове відшкодування і переуступило своє право вимоги, передбачене статтею 27 Закону України "Про страхування", позивачу, який згідно вказаної норми має право вимоги в рамках виплаченого страхового відшкодування до відповідальних осіб солідарно: відповідача-1 (власника автомобіля, за кермом якого перебувала винна у ДТП особа), та відповідача-2 (страхової компанії, що застрахувала цивільну відповідальність винної особи).
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2012р. (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.) це рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, про відмову у позові.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач-2 просить залишити її без задоволення посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач-2 в касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції просить його скасувати в частині стягнення з нього грошових коштів, та прийняти нове, яким у вимогах до нього відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Позивач, відповідач-1 та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Вимоги відповідача-2, викладені у його касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції, стосуються його перегляду і скасування в частині. Разом з тим, вказане рішення вже було переглянуто апеляційним судом та скасоване.
Згідно п.1 статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Проте обов'язковою ознакою судового акта, що оскаржується в касаційному порядку, є набрання ним законної сили.
Згідно ч.5 ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Оскільки рішення місцевого господарського суду, на яке подана касаційна скарга відповідачем-2, не набрало законної сили у зв'язку з його скасуванням, а сама касаційна скарга була подана після його скасування, з урахуванням приписів статті 107 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга відповідача-2 помилково була прийнята до касаційного провадження оскільки право на її подачу у відповідача-2 за вказаних обставин не виникло.
Відтак, касаційне провадження щодо розгляду касаційної скарги відповідача-2 належить припинити на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між відповідачем-2 та відповідачем-1 04.02.2008р. було укладено Договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №ВВ 4899216.
08.04.2008р. між ЗАТ СК "ВУСО" та ОСОБА_6 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №015502-02-21-01.
19.04.2008р. у м. Харкові сталася ДТП за участю автомобіля Ниссан, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6 та автомобіля ЗИЛ 130, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що належить відповідачу-1.
В результаті ДТП пошкоджено автомобіль Ниссан, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6
Вина ОСОБА_4 була встановлена постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.05.2008р.
На момент скоєння ДТП, ОСОБА_4 знаходився в трудових відносинах з відповідачем-1.
Відповідно до рахунку-фактури №ХН1-001893 ЗАТ "АККО-Інвест" від 25.04.2008р. вартість відновлюваного ремонту склала 18670,50 грн.
21.05.2008р. ЗАТ СК "ВУСО" складено страховий акт №2862-02, яким вирішено виплатити страхувальнику 18670,50 грн., та платіжним дорученням №7703 від 21.05.2008р. страхове відшкодування сплачене в повному обсязі.
Також судами встановлено, що між ЗАТ СК "ВУСО" та позивачем був укладений договір від 23.12.2009р. відступлення прав вимог, за яким ЗАТ СК "ВУСО" відступило позивачу своє право вимоги, яке виникло у ЗАТ СК "ВУСО" на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" в зв'язку з виплатами страхових відшкодувань за договорами добровільного страхування наземного транспорту, до осіб, які є відповідальними за спричинені збитки, та відповідно до додатку № 1 до даного договору.
На підставі цього договору про відступлення прав вимоги позивачем і було заявлено позов.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, своє рішення мотивував тим, що позивачем доведено обґрунтованість своїх позовних вимог про солідарне стягнення коштів з відповідачів.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, виходив з того, що при здійсненні переуступки права вимоги позивачу ЗАТ СК "ВУСО" в договорі боржником зазначив ОСОБА_7, тому право вимоги позивачу було відступлене саме до вказаної фізичної особи, а не до відповідачів, що свідчить про безпідставність вимог до них.
Між тим, судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, що між ЗАТ СК "ВУСО" та позивачем був укладений договір про відступлення прав вимоги, яке виникло у ЗАТ "СК "ВУСО" на підставі статті 27 Закону України "Про страхування".
Згідно вказаної статті до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що з укладенням вказаного договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів особою, відповідальною за завдані відповідачем-1 збитки, є відповідач-2 у межах фактичних витрат, який розмір стягуваної суми не оспорює.
Судом першої інстанції встановлено, що за договором про відступлення прав вимоги ЗАТ "СК "ВУСО" передавало позивачу саме право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а висновки апеляційного суду цих обставин не спростовують, тому його доводи про те, що договором про відступлення права вимоги передано лише право вимоги до ОСОБА_4 є необґрунтованими.
Разом з тим, є незаконним та підлягає зміні рішення місцевого господарського суду виходячи з наступного.
Як вказувалось вище, відповідно до уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно 18670,50 грн., посилаючись на те, що відшкодування має здійснюватись солідарно.
Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно статті 543 цього кодексу у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Натомість відповідно до приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" суть страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів полягає в тому, що страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником іншим, не визначеним умовами договору особам, на умовах і у розмірі, визначених у договорі, а при укладенні договору страхувальник вносить страховику відповідну плату для забезпечення виплати страхового відшкодування.
Як встановлено судами, за умовами Договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №ВВ 4899216 відповідач-2, як страхувальник, має відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну відповідачем-1.
У разі ж недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої відповідачем-1 шкоди, останній відповідно до приписів статті 1194 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відтак, за встановлених судами обставин справи солідарна відповідальність відповідачів виключається, а тому і рішення місцевого господарського суду є незаконним та підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 80 ч.1 п.1, 107, 1115, 1117, 1119 п.п.4, 5, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне провадження щодо розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" на рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2012р. у справі №5023/9932/11 припинити.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. у справі Господарського суду Харківської області №5023/9932/11 скасувати.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2012р. змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" на користь Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" 18670 грн. 50 коп. заборгованості.
В позові до Приватної фірми "Ніколь" відмовити.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді С.В. Бакуліна
А.М. Уліцький