29 травня 2012 р. № 10/27
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Плюшка І.А.
суддів:Демидової А.М.
Малетича М.М.
Мирошниченка С.В.
Муравйова О.В.
розглянувши заяву Приватного підприємства "Вимпел"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 11.01.2012
у справі№ 10/27
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Автотрейд-сервіс"
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльське підприємство "Л.І.П.Д. Інвестиції"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Союз Інвест-Берлін-Чернігів"; 3) Приватного підприємства "Вимпел"; 4) фізичної особи -підприємця ОСОБА_6
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутичрембуд"; 2) Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради; 3) Комунального підприємства "Чернігівське міське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради
провизнання недійсним договору
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.07.2011 у справі № 10/27, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011, задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Автотрейд-сервіс" про визнання недійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна:
- від 12.11.2009, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльське підприємство "Л.І.П.Д. Інвестиції" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Союз Інвест-Берлін-Чернігів";
- від 04.12.2009, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Союз Інвест-Берлін-Чернігів" з Приватним підприємством "Вимпел";
- від 04.12.2009, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Союз Інвест-Берлін-Чернігів" з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2012 у справі № 10/27 рішення господарського суду Чернігівської області від 04.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 залишено без змін.
Приватним підприємством "Вимпел" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.01.2012 у справі № 10/27, у якій заявник просить скасувати постанови Вищого господарського суду України і Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Чернігівської області у даній справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2008 у справі № 35/270-07, від 02.07.2008 у справі № 30/351 та на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.04.2009 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 203, 215, 317, 319, 330, 388 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 10/27 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 11.01.2012 у справі № 10/27, про перегляд якої просить заявник, та постанови від 28.02.2008 у справі № 35/270-07, на яку він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи щодо наявності підстав для повернення сплачених позивачем коштів згідно угоди про сплату авансу за земельну ділянку.
Так, у постанові від 11.01.2012 у справі № 10/27, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову щодо визнання недійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна укладених відповідачами, з огляду на встановлення рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.12.2010 у справі № 20/164/13 факту порушення інтересів позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-сервіс"), який виступив інвестором в будівництві спірних об'єктів нерухомого майна і після закінчення будівельних робіт має право на оформлення на них права власності, в зв'язку з чим було визнано недійсним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.10.2009 № 301 про доручення Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності відповідача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльське підприємство "Л.І.П.Д. Інвестиції") на спірні об'єкти нерухомості. З огляду на викладені обставини справи, суд касаційної інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-ізраїльське підприємство "Л.І.П.Д Інвестиції" (відповідач-1) права на відчуження спірних об'єктів, оскільки даний відповідач набув право власності на спірні приміщення на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, тобто ці угоди не можуть породжувати наслідків щодо передачі майна від одного власника іншому, в даному випадку щодо передачі спірних нежитлових приміщень від відповідача-1 відповідачу-2 та, в подальшому, відповідачу-3 і відповідачу-4.
Водночас, приймаючи постанову від 28.02.2008 у справі № 35/270-07, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позову щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених позивачем з відповідачем-1 (далі -договір-1), і в подальшому відповідачами (далі -договір-2), виходячи з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, за якими рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2005 у справі № 35/89-05 встановлено факт наявності у особи, яка підписала договір-1 від імені позивача відповідних повноважень, що виключає визнання цього договору недійсним та, за якими позивачем не наведено правових підстав недійсності договору-2 за приписами статей 203, 215 ЦК України.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 02.07.2008 у справі № 30/351, оскільки предмети позовів у вказаній справі та справі № 10/27, про перегляд якої просить заявник, є різними. Так у справі № 30/351 предметом позову є витребування майна та усунення перешкод у користуванні майном, тоді як у справі № 10/27, про перегляд постанови у якій просить заявник, предметом позовних вимог є визнання недійсним договору, тому спірні правовідносини у даних справах не є подібними.
Крім того, до судових рішень, на які може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно судові рішення судів касаційної інстанції, тому посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 07.04.2009, прийняту в порядку розділу ХІІ2 ГПК України, не приймаються до уваги.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Приватному підприємству "Вимпел" у допуску справи № 10/27 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяІ.Плюшко
СуддіА.Демидова
М.Малетич
С.Мирошниченко
О.Муравйов
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)