1 березня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:
головуючої Перепелюк І.Б.
суддів: Галичанського А.Д., Яремка В.В.
секретар Цимбал-Семенчук І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», треті особи: нотаріус Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_2, приватний нотаріус Глибоцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору та визнання недійсним договору іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2011 року, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», треті особи: нотаріус Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_2, приватний нотаріус Глибоцького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору та визнання недійсним договору іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовував слідуючими обставинами. 25 жовтня 2007 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк»було укладено договір № 11240969000 про надання йому споживчого кредиту. Відповідно до якого, йому було надано кошти в сумі 85000 доларів США.
Плата за користування кредитом встановлена в розмірі 13,90% річних.
На забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено іпотечний договір № 12084 від 26 жовтня 2007 року. Згідно якого, позивач передав в іпотеку нежитлові будівлі по АДРЕСА_1
Посилався на те, що кредитний договір порушує його права споживача та є такими, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки кредитні кошти надавалися в доларах США.
Просив суд, визнати договори кредиту та іпотеки недійсними, зобов'язати нотаріуса виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, що було передано в іпотеку та прийняти від нього грошову суму на користь відповідача в розмірі 429250,00грн. з розстрочкою платежів на 120 місяців.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2011 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини зазначені в позові.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори укладено з дотриманням вимог закону.
Такі висновки суду першої інстанції підтверджуються дослідженими судом доказами.
Встановлено, між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»укладено договір про надання споживчого кредиту №11240969000 від 25 жовтня 2007 року, предметом якого є грошові кошти в іноземній валюті. На забезпечення виконання умов кредитного договору укладено іпотечний договір № 12084 від 26 жовтня 2007 року. Згідно якого, позивач передав в іпотеку нежитлові будівлі по АДРЕСА_1
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти -це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Згідно з ліцензією, виданою "УкрСиббанку" Національним банком України 24 грудня 2001року за № 75 та дозволом від 19 листопада 2002 року ПАТ "УкрСиббанк" має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.
Посилання на несправедливість умов договору щодо використанням відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, як на підставу визнання договору недійсним є помилковим, оскільки відповідно до п.3 ст.3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
При цьому п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за №541/13808 встановлює, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.
Не можна погодитися з доводами апелянта стосовно ненадання позичальнику інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, як на підставу визнання договору недійсним.
Відповідно до змісту ч.1 ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину.
Істотними умовами кредитного договору відповідно до ч.1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Підписання позивачем кредитного договору та договору іпотеки свідчить про те, що його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі, про що вірно зазначив в рішенні суд першої інстанції.
Посилання апелянта на несправедливість та суперечливість умов кредитного договору нормам цивільного законодавства є безпідставними та спростовуються дослідженими по справі доказами.
Враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального, процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: