28 12 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Перепелюк Л. М.
суддів: Кулянди М.І.., Бреславського О.Г.
секретар Тодоряк Г.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції про виключення майна з акту опису та арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2010 року, -
встановила:
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції про виключення майна з акту опису та арешту.
Просила визнати автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3, виключити автомобіль MITSUBISHI PAJERO з акту опису й арешту майна, складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції 20.04.2010 р.
Посилалася на те, що вона з ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 1983 року. Автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2005 р. випуску, державний номер НОМЕР_1 був придбаний ними під час шлюбу та зареєстрований на ОСОБА_3
20 квітня 2010 року державним виконавцем складено акт опису і арешту зазначеного автомобіля в порядку виконання наказу господарського суду про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 178931,38 грн.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2010 року позов задоволено.
Справа №22ц-1827/2011 р. Головуючий у 1 інстанції Усатий М.В.
Категорія : 56 Доповідач: Перепелюк Л.М.
Виключено автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, з акту опису та арешту майна від 20.04.2010 р.
Додатковим рішенням Кіцманського районного суду від 04 жовтня 2011 р. визнано автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2005 р. випуску, державний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Кіцманського районного суду від 23 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково, визнати право власності на Ѕ частину автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 за ОСОБА_2 В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов про виключення майна з акту опису та арешту, правильно встановив правовідносини, які склались між сторонами, та застосував до них відповідні норми матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції, 20 квітня 2010 року державним виконавцем складено акт про опису і арешту автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, в порядку виконання наказу господарського суду про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 178931,38 грн.
Даний автомобіль був придбаний під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зареєстрований на ОСОБА_3
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Вказаною нормою передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. До спільного майна подружжя відносяться придбані під час шлюбу будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім»я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не передбачено законом.
Ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року №: «Про судову практику в справах про виключення майна з опису»роз'яснено, що, вирішуючи позов одного з подружжя про виключення з опису належної йому частки майна у спільній сумісній власності подружжя, суду необхідно врахувати, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю і у випадку поділу їх частки визнаються рівними.
Висновок суду про те, що спірний автомобіль є неподільною річчю і відноситься до спільної сумісної власності подружжя, а тому його опис та арешт порушують права позивача в частині володіння, користування та розпорядження власністю, є вірним.
Суд першої інстанції правильно застосував статтю 371 ЦК України, якою передбачено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього майна, на яке може бути звернення стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.
Таким чином, звернення стягнення на частку в спірній сумісній власності за зобов'язанням одного з подружжя допускається у випадку відсутності у нього особистого майна. При цьому, порядок звернення стягнення на частку в спільному майні визначається ст. ст. 371, 366 ЦК України.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Усупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, ОСОБА_4 не надав належних та допустимих доказів про відсутність у ОСОБА_3 іншого особистого майна. Більше того, він не звернувся до суду з позовом про виділ частки із спільного майна в натурі, що передбачено ст. 371 ЦК України.
Тому його посилання на те, що підстав для виключення автомобіля як предмету арешту та опису державного виконання у суду відсутні, спростовуються вищенаведеним.
Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 грудня 2010 року залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.
Головуючий:
Судді: