01 березня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Бреславського О. Г.
суддів: Перепелюк Л.М., Одинака О.О.
секретаря: Тодоряк Г.Д.
за участю: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 січня 2012 року, -
У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним позовом. Зазначав, що реєстрація його народження проведена відповідно до ст. 135 ч.1 СК України, а саме за вказівкою матері за прізвищем матері у зв'язку з відсутністю заяви батька. До актового запису про його народження, 15 листопада 1999 року було внесено зміни в відомості про батька в зв'язку з усиновленням його ОСОБА_6, який являвся чоловіком його матері станом на 1999 рік. Його рідним батьком був ОСОБА_8, після смерті якого він вчасно в передбачений законом строк подав заяву про прийняття спадщини, однак у зв'язку з відсутністю документального підтвердження, що ОСОБА_8 є його рідним батьком він змушений звернутися до суду.
Просить встановити факт визнання батьківства ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року відносно ОСОБА_9
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт визнання батьківства ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_10, яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 січня 2012 року скасувати, як таке що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, а провадження у справі закрити.
ОСОБА_1, заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_7, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при усиновленні ОСОБА_1, особисті та майнові права і обов'язки з кровним батьком не припинилися а були збережені, оскільки така згода підтверджена в судовому засіданні як матір'ю позивача ОСОБА_3 так і його усиновлювачем ОСОБА_11
З даним висновком суду погодитись не можна.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України, належним чином не встановив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно з нормами ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними та допустимими, що визначено ст. ст. 58, 59 ЦПК України.
Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо судом порушено або неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 звернуто увагу судів на те, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.
До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК.
Згідно ч. 2 ст. 117 КпШС України усиновлені втрачають особисті та майнові права і звільняються від обов'язків щодо своїх батьків та їх родичів. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновитель чоловік, або батька, якщо усиновитель жінка.
У силу ч. 2 ст. 1260 ЦК України усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті своїх кровних батьків, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.
Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина -містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 родився ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_3, яка на час його народження не перебувала у шлюбі. Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено відповідно до ст. 55 КпШС України за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою. Зміни до актового запису № 4 від 29 січня 1983 року про народження позивача внесені 15 листопада 1999 року на підставі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15.11.1999 у справі за заявою ОСОБА_6 про усиновлення ОСОБА_5..
З наведеного вище рішення вбачається, що при усиновленні позивача, останній у судовому засіданні пояснив, що він ніколи іншого батька не знав, а тому просив суд задовольнити клопотання ОСОБА_6, так як він давно рахує його своїм батьком. Окрім того, питання щодо встановлення факту визнання батьківства зі своїм кровним батьком, збереження особистих та майнових прав та обов'язків з останнім за бажанням матері судом не вирішувалося.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Глибоцького районного суду від 20 січня 2012 року в частині задоволення позову щодо встановлення факту визнання батьківства підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст.307,309, 314 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_13 задовольнити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 січня 2012 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту визнання батьківства ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 53 грн.65 коп.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: