06 березня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Кулянди М. І.
суддів: Бреславського О.Г., Одинака О.О.
секретар Тодоряк Г.Д.
за участю: ОСОБА_1, представників позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача -ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Управління Держкомзему в місті Чернівці, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2011 року, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Управління Держкомзему в місті Чернівці про захист права спільної часткової власності на земельну ділянку.
Зазначає, що 07 червня 2007 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстраційним номером 5821.
Відчужена земельна ділянка, площею 0,0268 га, розташована по АДРЕСА_1 і складає частину земельної ділянки площею, 0,0500 га, яка належить позивачу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧВ № 023777, виданого 11 січня 2000 року Чернівецькою міською радою на підставі рішення виконкому Чернецької міської ради від 06 липня 1999 № 475/14.
В результаті укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 червня 2007 року земельна ділянка за кадастровим номером 7310136300:17:003:0164 із приватної власності позивачки перейшла у спільну часткову власність із ОСОБА_4 із визначенням частки останнього у розмірі 0,0268 га, згідно проекту розподілу.
Вказує, що з оголошення в газеті «Від і до»позивачка дізналася про намір відповідача відчужити збудований ним на спірній земельній ділянці житловий будинок.
Вважає, що оскільки ОСОБА_4 є співвласником земельної ділянки, то розпоряджатися нею може тільки за її згоди, а в разі недосягнення згоди дане питання слід вирішувати в судовому порядку. До відома про продаж земельної ділянки він її не ставив, згоди не отримував.
Просила суд відновити право спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 0,0268 га., яка розташована по АДРЕСА_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог -Управління Держкомзему в м. Чернівці про захист права спільної часткової власності на земельну ділянку відмовлено.
На дане рішення суду ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з ухваленням нового рішення, яким просить задовольнити позов ОСОБА_1 про захист права спільної часткової власності на земельну ділянку.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновків суду обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.
Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на землю.
Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 152 Земельного Кодексу України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки.
Відповідно до ч.1 ст. 153 Земельного Кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 11 січня 2000 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради народних депутатів 06 липня 1999 року № 475/14 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЧВ № 023777, площею 0,0500 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1.
07 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки серії ВЕК № 892384, згідно якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0, 0268 га, яка складала частину земельної ділянки, площею 0,0500 га по АДРЕСА_1.
Відповідно до проекту розподілу, що є додатком до договору купівлі-продажу, погодженого міським управлінням земельних ресурсів та департа-ментом містобудівного комплексу та земельних ресурсів, земельній ділянці, площею 0, 0268 га присвоєно кадастровий номер 7310136300:17:003:0164.
Пунктом 7 договору купівлі-продажу визначено, що право власності на земельну ділянку виникає у відповідача після одержання Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації. Даний договір та витяг з Державного реєстру правочинів є підставою для видачі відповідачу Державного акту на право власності на земельну ділянку.
16 квітня 2008 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 339158, площею 0,0268 га по АДРЕСА_1.
Вищезазначений державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010880900607.
Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Позивачкою не доведено в суді першої та апеляційної інстанції про те, що земельна ділянка перебуває в спільній частковій власності, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем і відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, а не договір про спільну часткову власність.
Крім того, позивачкою не оскаржується сам договір купівлі - продажу від 07 червня 2007 року.
Доводи апелянта про те, що земельна ділянка згідно договору купівлі - продажу від 07 червня 2007 року за кадастровим номером 7310136300:17:003:0164 із приватної власності позивачки перейшла у її з відповідачем спільну часткову власність із визначенням частки в розмірі 0,0268 га , і він може розпоряджатися нею тільки за згодою позивачки як співвласника не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:
а) при добровільному об'єднанні власниками належних ім. земельних ділянок;
б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;
в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;
г) за рішенням суду.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку.
Згідно ч.2 ст.88 Земельного кодексу України договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом між сторонами 07 червня 2007 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, а не договір про спільну часткову власність.
16 квітня 2008 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 339158, площею 0,0268 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Оскільки відповідач являється власником спірної земельної ділянки, то відповідно до ст.78 Земельного кодексу України він має право на володіння, користування і розпорядження цією земельною ділянкою.
Будь-яка згода суміжних землекористувачів щодо реалізації своїх прав не потрібна.
За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: