Справа № 1109/6067/12
Номер провадження 1/1109/436/12
про направлення справи на додаткове розслідування
22 червня 2012 року суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Поступайло В.В., при секретарі Долі О.Є., за участю прокурора Платонової М.А., потерпілої ОСОБА_1, захисника - адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши під час попереднього розгляду кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
- у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.115 КК України,
14 червня 2012 року на розгляд до Кіровського районного суду м. Кіровограда надійшла кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст.121, ч.1 ст.115 КК України у скоєнні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, а також умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Під час попереднього розгляду справи захисник-адвокат ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_3 заявили клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів невиконання вказівок, викладених у попередніх ухвалах апеляційного суду Кіровоградської області від 29.04.2010 року та від 28.02.2012 року, якими кримінальна справа направлялася на додаткове розслідування.
Заслухавши думку прокурора та потерпілої ОСОБА_1, які вважали за можливе призначити кримінальну справу до судового розгляду та заперечували проти задоволення заявлених клопотань, попередньо вивчивши матеріали кримінальної справи, вважаю, що клопотання захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а кримінальна справа - направленню на додаткове розслідування, оскільки під час досудового слідства допущено грубі порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України, які потягли за собою порушення права на захист обвинуваченого по справі, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду та які не можуть бути усунуті під час судового засідання, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 246 КПК України справа підлягає поверненню на додаткове розслідування зі стадії її попереднього розгляду у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання чи досудового слідства були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Такими порушеннями закон, крім іншого, визначає, передбачені ст.370 КПК України істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, до яких відноситься і порушення права на захист.
Повертаючи на додаткове розслідування вказану кримінальну справу, апеляційний суд Кіровоградської області двічі в ухвалах від 29.04.2010 року та 28.02.2012 року (т.3 а.с.26-27, т.5 а.с.64-72), вказав, що доводи обвинуваченого ОСОБА_3, надані на свій захист, органом досудового слідства належно не перевірено, пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення щодо обставин вбивства ОСОБА_4, обставин спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ґрунтується на доказах, що містять істотні суперечності, усунення яких потребує проведення значної кількості слідчо-оперативних дій та заходів та вони не можуть бути усунуті в ході судового розгляду справи, надавши відповідні вказівки органу досудового слідства, які є обов'язковими для виконання.
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове слідство визнається неповним якщо під час його провадження не були дотримані вимоги ст.ст. 22, 64 КПК України, однобічно досліджені обставини, які мають значення по справі, або взагалі ці обставини не з'ясовані, також не досліджені обставини, викладені в ухвалі суду, який повернув справу раніше на додаткове розслідування.
Проте, матеріали справи свідчать, що недоліки досудового слідства, на які двічі вказано судом апеляційної інстанції в ухвалах, які перешкоджали постановленню судами як виправдувального, так і обвинувального вироків, в ході додаткового розслідування не усунуто, що виходячи з викладених вище норм є неприпустимим. Так, у ході додаткового розслідування органом досудового слідства:
- не перевірено законність затримання ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення 09.06.2009 року, яке було вчинено стосовно ОСОБА_6 (т.2 а.с.63), з даного приводу не встановлена особа ОСОБА_6 та не допитана остання в якості свідка, також не встановлені та не допитані свідки події, які вказані у постанові.
При цьому, складений у кримінальній справі рапорт слідчого про неможливість перевірки вказаних обставин не відповідає вимогам закону, оскільки слідчим належні передбачені законом заходи до цього не вживалися (т.6 а.с.1). Так, постанова про проведення виїмки справи про адміністративне правопорушення з суду не виносилася, наявність вказаної справи у суді при проведенні виїмки не з'ясовувалася, відповідний протокол виїмки відсутній, а тому органом досудового слідства не вжито передбачених законом заходів до виконання вказівок суду. Також, під час досудового слідства взагалі не з'ясовано осіб, які проживають у м.Кіровограді з прізвищем «Недопасенко»та ініціалами «Т.С.»;
- не з'ясовано чому ОСОБА_3 до ІТТ при Кіровському РВ УМВС України в Кіровоградській області доставлено вночі о 2 год. 30 хв. 10.06.2009 року, незважаючи на те, що його було затримано о 08 год. 09.06.2009 року, де він та із якою метою до вказаного часу утримувався, а також хто, де та з якою метою утримував ОСОБА_3 з 18 год. 00 хв. до 21 год. 42 хв. 12.06.2009 року до моменту початку складання протоколу явки із повинною обвинуваченим та отримання від нього зізнання у вчиненні злочину (т.2 а.с.65, т.5 а.с.217);
- не встановлено, які саме слідчі дії, в якій справі та хто проводив із ОСОБА_3 поза межами ІТТ при Кіровському РВ УМВС України в Кіровоградській області у період адміністративного затримання 10.06.2009 року з 13 год. 05 хв. до 19. год. 10 хв. (т.5 а.с.217), оскільки протоколи слідчих дій з обвинуваченим у вказаний день в кримінальній справі відсутні, не долучено копії журналів видачі адміністративно затриманих осіб, де мало бути це зазначено та не допитано осіб, які проводили із ОСОБА_3 у вказаний час слідчі дії;
- не допитано: в якості потерпілого ОСОБА_5, який був неповнолітнім на момент вчинення стосовно нього злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, в якості свідка ОСОБА_7, яка була законним представником потерпілого ОСОБА_5 у 2004 році, та інших осіб, яким можуть бути відомі обставини досудового слідства у кримінальній справі за ч.2 ст.121 КК України в період з 2004 року по 2010 рік, причини зупинення та відновлення досудового слідства у справі, в якій потерпілому була відома особа обвинуваченого, а також показання ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про закриття кримінальної справи стосовно нього у 2004 році.
При цьому, на нібито виконання цих вказівок суду органом досудового слідства долучено до кримінальної справи постанову про виділення матеріалів з кримінальної справи для додаткової перевірки (т.5 а.с.214-215), а також заяви потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 про відмову від участі в проведенні слідчих дій за їх участю, оскільки вони не мають претензій до ОСОБА_3 та з моменту вчинення злочину пройшло багато часу (т.5 а.с.225-231).
Проте, долучені до справи зазначені заяви про відмову від участі в слідчих діях не можуть бути використані, оскільки порядок зібрання доказів чітко визначений КПК України, та у порушення вимог ст.ст.167, 171 КПК України допит потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7, а також інші слідчі дії з ними, на виконання вимог ухвал апеляційного суду Кіровоградської області та вказівок прокурора, органом досудового слідства не проведено.
Суд звертає увагу на те, що потерпілий дійсно має процесуальне право відмовитися давати показання, впізнавати особу, відтворювати обстановку та обставини події, але така відмова має бути отримана в процесуальний спосіб у ході проведення відповідної слідчої дії, підтвердженням чого є протокол слідчої дії, а не заява особи.
При цьому, взагалі не зрозумілими за процесуальними нормами є заяви свідка ОСОБА_7 про відмову від проведення слідчих дій за її участю, оскільки остання є свідком та несе обов'язки, передбачені ст.70 КПК України та відповідальність, передбачену ст.ст.384, 385 КК України у разі відмови від давання показань, а також за завідомо неправдиві показання.
У будь-якому випадку орган досудового слідства мав скласти відповідний протокол допиту свідка ОСОБА_7, роз'яснити їй процесуальні права та обов'язки, попередити про відповідальність, передбачену ст.ст.384, 385 КК України та, у разі відмови від дачі показань, ініціювати питання про притягнення ОСОБА_7 до визначеної законом відповідальності;
- не вжито належних заходів до перевірки оперативно-розшуковим шляхом показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які надають алібі ОСОБА_3 при вбивстві ОСОБА_11, а також з'ясування особи на ім'я ОСОБА_11, який за показаннями ОСОБА_3 скоїв злочин стосовно потерпілого ОСОБА_5
При цьому, долучені до справи на виконання відповідних доручень слідчого рапорти оперуповноваженого Кіровського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області Бривороша Д.В. (т.5 а.с.241, 243, 246) взагалі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки складені особою, яка допитувалася у якості свідка в кримінальній справі (т.5 а.с.180), тобто вона не повноважна в ній проводити будь-які оперативно-розшукові заходи, та, окрім всього, ці рапорти не містять жодної конкретики про те, які ж саме оперативно-розшукові заходи проводилися Бриворошем Д.В., коли вони проводилися та коли складені ці рапорти і де вони зареєстровані.
За вищевказаних обставин пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення щодо часу, місця вчинення злочинів ґрунтується на доказах, які містять істотні суперечності, які не усунуто під час досудового слідства по справі.
При цьому, таке обвинувачення є неконкретним та порушує право обвинуваченого на захист, оскільки доводи ОСОБА_3 органом досудового слідства не перевірено, а тому кримінальна справа підлягає повторному поверненню прокурору для організації додаткового розслідування, в ході якого необхідно повно та належно встановити всі обставини по справі, виконати вимоги попередніх ухвал суду.
Суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_3 під час досудового слідства неодноразово заявлялися клопотання про проведення слідчих дій, спрямованих на виконання вищезазначених вказівок апеляційного суду Кіровоградської області, які були задоволені органом досудового слідства (т.6 а.с.2-57), але відповідні, необхідні слідчі дії не проведено, чим грубо порушено права обвинуваченого на захист при провадженні додаткового розслідування.
Взагалі необхідно звернути увагу на той факт, що згідно із попередніми рішеннями судів, якими справа неодноразово направлялася на додаткове розслідування, судами зверталася увага на те, що обвинувачення ОСОБА_3 фактично ґрунтується на показаннях, наданих останнім на початковій стадії досудового слідства у справі, викладених у протоколах, які викликають великі сумніві в законності їх отримання. Вказані суттєві протиріччя, які перешкоджали розглянути справу суду, після провадження додаткового розслідування не усунуто.
Проте, органи досудового слідства формально підійшли до перевірки неодноразових заяв ОСОБА_3 щодо застосування до нього працівниками міліції недозволених методів (незаконне затримання та утримання в приміщені міліції, психічне та фізичне насилля тощо) з метою отримання зізнання у вчиненні злочинів.
Із таким виконанням вказівок суд погодитись не може з огляду на значну кількість справ у Європейському суді з прав людини щодо недозволених методів досудового слідства, застосованих правоохоронними органами, та винесенням обвинувальних вироків на підставі лише визнання вини підсудним, прикладом чого є рішення Європейського суду з прав людини від 19.11.2009 року за заявою ОСОБА_13, яким констатовано, що при розгляді справи стосовно ОСОБА_13 мали місце порушення пункту 1 і підпункту «с»пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод стосовно права на захист та права не свідчити проти себе.
Таким чином, із вказаного приводу доцільно допитати не лише працівників міліції, які є зацікавленими у вирішенні справи, але ще й тих осіб, з якими обвинувачений безпосередньо спілкувався на час затримання, прийняти рішення відповідно до ст.97 КПК України, усунути усі сумніви щодо законності отримання зізнання ОСОБА_3 у вчиненні злочину, чого органами досудового слідства та прокурором не зроблено.
Суд звертає увагу також на те, що кожен доказ у кримінальній справі має бути оцінений не тільки з точки зору достовірності, на що було спрямоване додаткове розслідування у справі, а й допустимості, на що двічі звертав увагу апеляційний суд, повертаючи справу на додаткове розслідування, оскільки жодний достовірний доказ не може бути покладений в основу обвинувачення, якщо він отриманий в незаконний спосіб та насамперед внаслідок катування, нелюдського поводження, застосування не передбачених законодавством заходів фізичного та психологічного впливу, а тому, зважаючи на встановлені обставини під час досудового розслідування, необхідно вирішити питання щодо допустимості доказів, долучених до справи та покладених в основу обвинувачення.
Окрім всього, складений у справі обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст.223 КПК України, у ньому взагалі не викладено доводи обвинуваченого, наведені ним на свій захист та результати їх перевірки, чого орган досудового слідства практично теж не міг зробити, оскільки не перевіряв такі доводи, що обумовлено насамперед невиконанням вказівок, викладених в ухвалах суду про направлення справи на додаткове розслідування. Вказане також порушує права обвинуваченого та перешкоджає ефективному захисту ОСОБА_3 своїх прав під час розгляду справи судом, унеможливлює призначення справи до судового розгляду.
Таким чином, згідно з вимогами ст.246 КПК України справа підлягає поверненню на додаткове розслідування зі стадії її попереднього розгляду, оскільки під час провадження досудового слідства були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, оскільки вони призвели до порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_3
З огляду на викладене, керуючись ст.246 КПК України, суд,
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.115 КК України, повернути прокурору Кіровського району м. Кіровограда для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжним заходом ОСОБА_3 залишити взяття під варту строком на два місяці з моменту отримання справи прокурором.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 7 діб з моменту проголошення.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда В. В. Поступайло
1/1109/436/12