Справа № 2108/2120/2012
25.06.2012 м. Гола Пристань
Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Францішка Ю.В.
при секретареві - Вершині Н.А.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Гола Пристань адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держкомзему України в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління земельної інспекції Головного управління Держкомзему України в Херсонській області, який був замінений належним відповідачем -Головним управлінням Держкомзему України в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому з урахуванням доповнених позовним вимог просить визнати незаконною та скасувати постанову від 06.07.2011 р. № 001500 державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Управління державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держкомзему у Херсонській області ОСОБА_4 про накладення адміністративного стягнення за ст. 54 ч.1 КУпАП на ОСОБА_2 у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Представник позивача свої вимоги мотивує тим, що бездіяльність, яка виражається у не звільненні земельної ділянки, є правомірною.
Представник відповідача Головного управління Держкомзему в Херсонській області до суду не з'явився, заперечень на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.07.2011 р. проведеної представниками Відповідача, зазначено, що відповідно до договору оренди землі укладеному 22 червня 2006 року між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та Херсонською обласною громадською спілкою по попередженню нещасних випадків з людьми на воді, надано в користування земельну ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,1101 га, розташовану у с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області. Вказаний договір зареєстровано у Голопристанському відділі Херсонської філії центру ДЗК «27»червня 2006 року за № 4АА 002360-040672100024. На земельній ділянці, контури якої визначено бетонною огорожею розміщене нерухоме майно (кафе) на площі 0,0225 га, яке оренду приватний підприємець ОСОБА_5. Після закінчення строку дії договору земельну ділянку не повернуто.
У відповідності до ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак Відповідачу необхідно було з'ясовувати, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору, а також чи направлявся орендодавцем після закінчення строку дії договору лист-повідомлення про заперечення поновлення договору на адресу Херсонської обласної громадської спілки по попередженню нещасних випадків з людьми на воді.
Обов'язковою умовою протиправності бездіяльності для наявності складу правопорушення передбаченого ст. 54 КУпАП є визначення договором оренди, строк дії якого закінчився умов повернення ділянки та доведення відсутності умов поновлення договору(лист-повідомлення орендодавця про заперечення поновлення договору).
Крім того, не можна погодитись з оскаржуваною постановою, оскільки на спірній земельній ділянці знаходяться належні Спілці, головою якої є Позивач будівлі та споруди рятувальної станції, право на яке було набуте з урахуванням викладеного нижче.
Відповідно до правової позиції Вищого арбітражного суду України, викладеної в пункті 7 Роз'яснення президії ВАСУ від 02 квітня 1994 року № 02-5/225 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності", якщо державне майно було безоплатно передано або продано за ініціативою органів державної влади і управління до встановлення мораторію на зміну форм власності на державне майно (Постанова Верховної Ради України від 29 листопада 1990 року № 506-ХІІ) , суду при розгляді справ пов'язаних з визнанням права власності слід оцінювати правомірність передачі або продажу державного майна, виходячи із законодавства, яке діяло на момент здійснення зазначених дій.
Так, статтею 91 ЦК УРСР порядок передачі державних підприємств, будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належали до основних засобів державних організацій громадським організаціям визначався законодавством Союзу РСР та Української РСР.
Безпосередньо порядок передачі підприємств, об'єднань та установ, а також будівель і споруд держаними органами громадським організаціям регулювався пунктами 8- 13 Положення „Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будівель і споруд", затвердженого Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР № 940.
Пунктом 7 Положення міністерства, державні комітети, відомства та Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів передають громадським організаціям (узгодивши з центральними органами цих організацій) та приймають від них підприємства, об'єднання, організації та установи з дозволу Ради Міністрів СРСР або Ради Міністрів союзної республіки в залежності від підлеглості державного органу, який приймає участь у передачі. Передача громадським організаціям та приймання від них будівель і споруд здійснюється в порядку, передбаченому Радою Міністрів відповідної союзної республіки. При цьому, за пунктом 8 Положення, передача об'єктів державної власності у власність громадських організацій здійснюється за плату, якщо законодавством СРСР не буде встановлено іншого порядку.
За змістом вказаних нормативних актів в результаті такої передачі змінювався суб'єкт права власності, оскільки мала місце передача майна від однієї форми власності - державної, до іншої - власності громадської організації. Тобто, державне майно, яке передавалося громадській організації, переходило у власність цієї організації.
Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 08 липня 1988 року № 822 „Про генеральну схему управління народним господарством Української РСР" був встановлений порядок щодо передачі Республіканському Товариству рятування на водах організацій рятувальної служби житлово-комунального господарства.
На виконання Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 822, Радою Міністрів Української РСР 25 липня 1988 року прийнято Постанову № 199 „Про схему управління житлово-комунальним господарством" та Розпорядження № 472-р від 02 листопада 1988 року , якими Міністерство житлово-комунального господарства УРСР було зобов'язане передати організації рятувальної служби на воді Республіканському товариству рятування на воді УРСР за станом на 01 серпня 198 6 року.
На підставі вказаних правових актів Виконавчим комітетом Херсонської обласної ради народних депутатів прийнято розпорядження № 262-р від 28 грудня 1988 року, за яким зобов'язано управління житлово-комунального господарства облвиконкому передати, а обласній раді товариства рятування на воді - прийняти на баланс до 29 грудня 1988 року всі підрозділи центральної обласної водолазно-рятувальної служби станом на 1 серпня 1988 року. В подальшому на виконання цього розпорядження наказом Обласного управління комунального господарства № 7 від 9 січня 1989 року була створена комісія по передачі рятувальної служби. А 22 лютого 1989 року за результатами роботи обласних комісій складено Акт приймання-передачі рятувальної служби , за яким Міністерство житлово-комунального господарства УРСР передає організації рятувальної служби, а Республіканське товариство рятування на водах УРСР приймає їх зі штатною чисельністю, фондами, заробітною платою, будівлями і спорудами, майном та іншими матеріальними цінностями станом на 1 листопада 1988 року. На підставі даного Акту приймання-передачі наказом по республіканському товариству рятування на водах УРСР № 17 від 7 березня 1989 року зафіксовано факт такого приймання в тому числі майна.
Пунктом 3 Положення про рятувально-водолазну службу на воді визначено, що серед структурних підрозділів служби є рятувально-водолазні служби на воді областей, які за пунктом 15 мають статус юридичної особи. А пунктом 5.3. Статуту Товариства рятування на водах України кошти і майно становлять власність Товариства в особі місцевих організацій і підприємств, що діють на самостійному балансі .
Виходячи зі змісту п. 8.1 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна та не віднесені до право встановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до Положення.
Акт приймання-передачі майна від 22 лютого 1989 року, за яким Міністерство житлово-комунального господарства УРСР передає організації рятувальної служби, а Республіканське товариство рятування на водах УРСР приймає майно, в тому числі і рятувальні станції є документом, що підтверджує право власності на об'єкти нерухомого майна.
Розміщення на земельній ділянці правомірно набутого нерухомого майна свідчить про правомірність зайняття ділянки на якій воно розміщене, поза межами дії договору оренди.
Таким чином, обставини, викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись п.2 ч.1 ст.18, ч.2 ст.19, 171-2 КАС України, ст.ст. 288, 289 КУпАП, суд -
заяву задоволено повністю
Позов ОСОБА_2 до Головного управління Держкомзему України в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову від 06.07.2011 р. № 001500 державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Управління державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держкомзему у Херсонській області ОСОБА_4 про накладення адміністративного стягнення за ст. 54 ч.1 КУпАП на ОСОБА_2.
Постанова оскарженню не підлягає.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Голопристанський районний суд Херсонської області шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Ю. В. Францішко