Справа № 1805/4250/2012
Провадження № 2/1805/1276/2012
19 червня 2012 року Зарічний районний суд м. Суми в складі
головуючого -судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря -КаленіченкоТ.І.
представника позивачки -ОСОБА_1
представника відповідача -Вортоломей М.Ф.
представника третьої особи -Дахно В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Сумської області, Державного казначейства України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу,
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17 квітня 2009 року прокурором Лебединського району було порушено відносно позивачки кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. 13 травня 2009 року позивачку було визнано підозрюваною в скоєнні вказаного злочину та застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. 15 червня 2009 року ОСОБА_4 була притягнута у якості обвинуваченої. Обвинувальним висновком від 17 червня 2009 року, затвердженого прокурором Лебединського району, позивачку притягнуто як обвинувачену і пред'явлено обвинувачення у скоєнні хуліганства. 14 січня 2010 року вироком Лебединського районного суду Сумської області було визнано винною ОСОБА_4 в скоєнні вказаного злочину. 30 березня 2010 року Апеляційний суд Сумської області вказаний вирок Лебединського району скасовано у зв'язку з неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направлено на новий судовий розгляд. 20 жовтня 2010 року вироком Лебединського районного суду Сумської області позивачка визнана винною та засуджена за ч. 1 ст. 125 та ст. 126 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. Вказаний вирок суду ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2010 року скасовано у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд. 11 липня 2011 року заступником прокурора району було змінено обвинувачення пред'явлене ОСОБА_4, виключено обвинувачення за ч. 1 ст. 296 КК України та пред'явлене обвинувачення за ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КК України. Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 11 серпня 2011 року позивачка звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»та скасовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Для захисту своїх інтересів позивачка уклала договір про правову допомогу з адвокатом ОСОБА_1 З моменту застосування до позивачки запобіжного заходу підписки про невиїзд від 13 травня 2009 року до винесення постанови про закриття кримінальної справи від 11 серпня 2011 року її нормальні життєві зв'язки погіршилися, ускладнилися родинні відносини, позивачка втратила перспективу ділової активності і реалізацію особистих планів, її свободу пересування було обмежено на 28 місяців. В цей час вона зазнала тяжких фізичних та моральних страждань, відбулося ускладнення стану здоров'я її дитини та самої позивачки. Посилаючись на те, що неправомірними діями органів досудового слідства та суду їй завдано значної моральної шкоди, просить стягнути за рахунок Державного бюджету України 550000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 14200 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що незаконне переслідування позивачки підтверджується постановою від 11 липня 2011 року заступника прокурора Лебединського району, якою було змінено обвинувачення пред'явлене ОСОБА_4 та виключено обвинувачення за ч. 1 ст. 296 КК України. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача Вортоломей М.Ф. заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивачку звільнено від кримінальної відповідальності за амністією, що відповідно до вимог закону не є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні висловив заперечення проти задоволення позовних вимог, підтримавши позицію представника відповідача, та зазначивши, що усі процесуальні дії здійснювалися працівниками Лебединського РВ, який є самостійною юридичною особою, тому вимоги заявлені до УМВС України в Сумській області є необґрунтованими. Доповнив, що незаконність переслідування не встановлено, а тому просив відмовити у задоволенні позову.
Позивачка та представник Державного казначейства України в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою прокурора Лебединського району від 17 квітня 2009 року відносно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України за фактом хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (а.с. 6).
Постановою дізнавача СД Лебединського МВ ГУМВС України в Сумській області від 13 травня 2009 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід -підписку про невиїзд (а.с. 7).
15 червня 2009 року відносно позивачки в.о. слідчого СВ Лебединського МВ ГУМВС України в Сумській області винесено постанову про притягнення як обвинуваченого за ч. 1 ст. 296 КК України (а.с. 8).
17 червня 2009 року прокурором Лебединського району Сумської області затверджено обвинувальний висновок по обвинуваченню ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (а.с. 9-13).
Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 14 січня 2010 року ОСОБА_4 визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3000 грн. (а.с. 14-22)
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 30 березня 2010 року вирок Лебединського районного суду Сумської області від 14 січня 2010 року відносно ОСОБА_4 скасовано у зв'язку із неповнотою судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направлено на новий судовий розгляд (а.с. 23-25).
Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2010 року ОСОБА_4 визнана винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, та призначено покарання у виді штрафу розміром 850 грн. (а.с. 26-30).
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2010 року вирок Лебединського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2010 року скасовано у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, а кримінальна справа направлена на новий судовий розгляд (а.с. 31-32).
11 липня 2011 року заступником прокурора Лебединського району винесено постанову про зміну обвинувачення в суді, згідно якої змінено пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення та виключено обвинувачення за ст. 296 ч. 1 КК України (а.с. 33-34).
Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 11 серпня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України на підставі п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 року, який набрав чинності 28 липня 2011 року, провадження у справі закрито та скасовано обрану ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд (а.с. 35).
Згідно ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.
Фізична особа, яка у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у
вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного
рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Отже для настання відповідальності за ч. 1 ст. 1176 ЦК України необхідно, щоб дії правоохоронних органів та суду були незаконними. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя виникає за умови: зокрема, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства. Перелік підстав закриття кримінальної справи встановлений ст. 6 КПК. До них відноситься: відсутність події злочину, відсутність в діянні особи складу злочину, скінчення строків давності тощо.
Шкода, завдана незаконними діяннями правоохоронних органів та суду, визначеними у статті 1176 ЦК України, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету в повному обсязі незалежно від вини службових осіб вищезазначених органів.
З ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»(далі -Закон) вбачається, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;
4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.
Згідно п.п. 4,5 ч. 1 ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги, моральна шкода.
Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Роз'ясненнями, викладеними в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди необхідна сукупність наступних умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та завданою шкодою.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу.
Виходячи з аналізу діючого законодавства, право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаного органу та підставою для застосування положень Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" є доведена незаконність.
Позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів завдання їй моральних страждань (шкоди) у зв'язку з незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, також як і є недоведеним причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями органів дізнання, досудового слідства та моральними стражданнями позивачки, погіршенням стану здоров'я, неможливістю тривалий час нормально спілкуватися з друзями, тощо.
Суд також враховує той факт, що постановою заступника прокурора Лебединського району від 11 липня 2011 року змінене пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення та виключено обвинувачення ст. 296 ч. 1 КК України, але кримінальну справу відносно позивачки не закрито, тобто факту незаконного засудження чи притягнення до кримінальної відповідальності позивачки не встановлено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстав для відшкодування моральної шкоди позивачці у судовому засіданні не встановлено. З цих же підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу.
Таким чином суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі у зв'язку з його недоведеністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», ст. ст. 11, 57, 60, 61, 209, 213-215, 216, 218, ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.П.Сидоренко