Україна
Суворовський районний суд міста Одеси
Справа № 2-2975
2007 рік
19 червня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі головуючого судді Гудіної Н.І. при секретарі Мельніченко А.О. та адвокате Степської Л.М., ОСОБА_8 розглянув в відкритому судовому засіданні в місті Одесі залі судових засідань № 8 справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку спадкування за законом, про усунення від спадкування , стягнення заборгованості по аліментам та позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку спадкування за законом
Установив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 ( в подальшому вточнив свої позовні вимоги) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку спадкування за законом, про усунення від спадкування, мотивуючи свої вимоги тім, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув її колишній чоловік ОСОБА_9 у результаті зробленого злочину, навмисного вбивства. Винним у здійсненні вбивства за вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 22 травня 2001 року визнаний відповідач ОСОБА_5.
Після смерті ОСОБА_9 залишилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, що складається із двох кімнат загальною площею 44,7 кв.м., а також предметів домашньої обстановки й побуту: телевізора вартістю 500 гривень, 2 аудіо магнітофонів кожний по 1000 гривень, стінка 500 гривень, прихожа І000 гривень, 2 дивани по 500 гривень на загальну суму 1000 гривень, обідній стіл 300 гривень, 6 стільців по 50 гривень на загальну суму 300 гривень, посуд 2 сервізи, столове срібло на загальну суму 1500 гривень, а усього предметів домашньої обстановки й побуту на 7 100 гривень. На день смерті спадкодавець проживав один.
У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_5 позбавив життя свого сина ОСОБА_9, він у відповідності зі
ст. 528 ЦК України повинен бути позбавлений спадщини. Після усунення від спадщини відповідача ОСОБА_5, спадкоємцями першої черги за законом є двоє: мати спадкодавця відповідачка ОСОБА_4 й її дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Вона , у встановлений законом шестимісячний строк, звернулася у Восьму Одеську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_9
В управління й володіння спадкоємним майном вступила відповідачка, ОСОБА_4. У неї перебуває свідоцтво про право власності на житло й інші документи на квартиру.
У порушення ст.552 ГК України відповідачка ОСОБА_4 розпорядилася предметами домашньої обстановки й побуту, які в даному конкретному випадку є спадкоємним майном всіх спадкоємців за законом, тому що спадкодавець проживав один, а відповідачі проживали в АДРЕСА_2.
Крім того, відповідачка протягом усього часу після смерті спадкодавця постійно здає квартиру внайми стороннім особам.
Спадкодавець при житті ухилявся від утримування дочки ОСОБА_2 і його борг на день смерті становить 3905 гривень згідно довідки виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції.
У відповідності зі ст. 556 ЦК України спадкоємці, яки прийняли спадщину несуть відповідальність по боргах спадкодавця в межах спадкоємної вартості спадкоємного майна, що перейшов до них. Таким чином, борг по аліментних зобов'язаннях повинен бути віднесений за рахунок відповідачки ОСОБА_4, тобто за рахунок вартості частини квартири, що приймає відповідачка.
Позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду із позовною заявою до до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тім, що ІНФОРМАЦІЯ_1 трагічно загинув її чоловік -ОСОБА_9 із яким вона підтримувала фактичні шлюбні відносини із грудня 1999 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.
Від фактичних шлюбних відносин у них є неповнолітня дитина -ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження.
При реєстрації в органах РАГС Татарбунарського району про народження дитини в книзі записів народження зробили її по прізвищу ОСОБА_10, ім'я та по батькові дитини записали за її вказівкою тобто вказавши ОСОБА_9 дому що вони не були зареєстровані в органах ЗАГС, після народження дочки самого ОСОБА_9 у живих не було, щоб він міг подати свою заяву у РАГС.
За рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 23.Х.2003 року встановлений факт батьківства ОСОБА_9 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, внесена зміна в актовий запис про народження дочки за згодою батьків ОСОБА_9 із прізвища "ОСОБА_10" на ОСОБА_10, у графі "батько" в актовому записі про народження дитини внесена зміна замість ОСОБА_9 на ОСОБА_9 На підставі зазначеного рішення суду 16 березня 2004 року в органі ЗАГС Татарбунарського району на Одеської області вона одержала свідоцтво про народження дочки -ОСОБА_10 й із зазначеного часу в неї виникло право в подачі позову в суд в інтересах її неповнолітньої дочки, тому що вона не могла в 6-і місячний строк подати заява в нотаріальну контору року Одеси про прийняття спадщини по вищевказаних обставинах.
За період проживання у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_9 вони проживали однією родиною в його батьків, господарювали, коли вона була
вагітна, ОСОБА_9 був радий цьому, вони будували плани сімейного життя, підбирали ім'я для майбутньої дитини.
Після смерті ОСОБА_9 залишилося спадкоємне майно у вигляді 2-х кімнатні квартири АДРЕСА_1, що належала померлому на праві особистої власності на підставі розпорядження органа приватизації від 14.12.93 року № 26257.
У цей час вона звернулася в 8-у державну нотаріальну контору міста Одеси із заявою про прийняття спадщини в інтересах неповнолітньої дочки, але їй було відмовлено й рекомендоване звернутися до суду про продовження строку в прийнятті спадщини в інтересах неповнолітньої дочки.
В 8-ю державну нотаріальну контору міста Одеси про прийняття спадщини із заявою після смерті ОСОБА_9 звернулися - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 1993 року народження й ОСОБА_4 - мати ОСОБА_9
Уважаючи, що її дочка ОСОБА_4 також є спадкоємцем першої черги згідно ст. 529 ГК України / 1963року/ придбала право нарівні з вищевказаними спадкоємцями про визнання за нею право власності на 1/3 частину зазначеної квартири в порядку спадкування за законом.
У провадженні суду є позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розділ спадкоємного майна яке залишилося після смерті ОСОБА_9 , тому вона думає ,що її позовна заява повинна бути об'єднана із заявою ОСОБА_1 і розглянута по суті, тому що по двох заявах ОСОБА_4, є відповідачем і суперечка про один і той самий предмет, спадкоємне майно яке залишилося після смерті ОСОБА_9
Позивачка ОСОБА_6 неодноразово повідомлялася про час та місце слухання справи належним чином, в судове засідання не з'явилася , про причини неявки суд не сповістила.
Вивчив матеріали справи, вислухав пояснення позивачки ОСОБА_1 , що наполягали на задоволенні позову, думку відповідачів, що не заперечували проти задоволення позову, суд дійшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а у позові ОСОБА_6 належить відмовити з наступних підстав :
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_9 у результаті зробленого злочину, навмисного вбивства. Винним у здійсненні вбивства за вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 22 травня 2001 року визнаний відповідач ОСОБА_5.
Після смерті ОСОБА_9 залишилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, що складається із двох кімнат загальною площею 44,7 кв.м.
Спадкодавець при житті ухилявся від утримування дочки ОСОБА_2 і його борг на день смерті становить 3905 гривень згідно довідки виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 пояснив, що він не претендує на частину спадкового майна, яке залишилося після смерті його сина ОСОБА_9, та подав письму заяву про відмову.
Відповідачка ОСОБА_4 погодилася з позовом, та не заперечувала проти того, щоб зі спадкової маси були стягнути заборгованість її покійного сина ОСОБА_9 по аліментах в сумі 3905 гривень, крім того, вона не заперечувала проти того, щоб вона сплатила заборгованість по квартирної платі.
У відповідності до ст.556 ЦК України (у редакції 1963 року):» Спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає по боргах спадкодавця в межах дійсної вартості успадкованого ним майна. На таких саме підставах відповідає держава, до якої надійшло майно, у порядку статей 534, 553, 555 цього Кодексу.
При наявності кількох спадкоємців вони відповідають по боргах спадкодавця пропорціонально до одержаних ними спадкових часток.
Вимоги кредиторів спадкодавця підлягають задоволенню раніше претензій осіб, на користь яких спадкодавцем покладено на спадкоємців зобов'язання.
Спадкоємці, які прийняли спадщину, відшкодовують у межах дійсної вартості спадкового майна необхідні витрати, яких зазнали треті особи по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, на похорони спадкодавця, а також по охороні спадкового майна і по управлінню ним. Відшкодування зазначених витрат (якщо його не було проведено раніше відповідно до частини другої статті 552 цього Кодексу) провадиться поряд з задоволенням вимог кредиторів спадкодавця.»
У відповідності до ст. 529 ЦК України (у редакції 1963 року):» При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
У відповідності до ст. 529 ЦК України (у редакції 1963 року) : Не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя.»
У відповідності до ст. 533 ЦК України ( у редакції 1963 року):»
Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року.»
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні позивачка не надала ніяких доказів щодо майна яке знаходилося у спірної квартирі після смерті ОСОБА_9, крім того, вона була розлученою після смерті спадкодавця, разом з ним не проживала, позовні вимоги, щодо визнання права на спадкове майно належить задовольнити, оскільки позивачка своєчасно звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Також підлягають задоволенню позовни вимоги в частини стягнення зі спадкового майна заборгованості по сплаті аліментів, оскільки вони знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. Підлягають задоволенню вимоги позивачки в частини усунення ОСОБА_5 від отримання спадщини яке залишилося після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вирішуючи питання щодо позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку спадкування за законом, суд вважає, що в позові належить відмовити, оскільки, рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23.Х.2003 року яким встановлений факт батьківства ОСОБА_9, скасовано на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області, та таким чином у позивачці ОСОБА_6, відсутні докази того, що вона має право на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 10,11, 57,60,61, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 528, 529, 533, 549, 552, 554,556 ЦК України (у редакції 1963 року) , суд,-
Вирішив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку спадкування за законом, про усунення від спадкування , стягнення заборгованості пл. аліментам задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_5 , батька ОСОБА_5 , від отримання спадщини яке залишилося після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам у сумі 3905 гривень зі спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири у порядку спадкування за законом відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.