Справа № 1620/606/2012
Номер провадження 2/1620/287/2012
іменем України
20 червня 2012 року
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
при секретарі - Ніколаєнко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_4 про визнання недійсними :
- кредитного договору № 5 від 08.11.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Фінанси та кредит»;
- додаткової угоди від 2.06.2008 року № 1 до кредитного договору № 5-М від 08.11.2006 року укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Фінанси та кредит»;
- іпотечного договору № 5-М від 08.11.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Фінанси та кредит»;
- договору про внесення змін від 02.06.2008 року № 1 до договору іпотеки № 5-М від 08.11.2006 року;
- договір поуки № 5-М-/2 від 08.11.2006 року укладеного між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1;
- додаткової угоди від 02.06.2008 року № 1 до договору поруки № 5-М/1 від 08.11.2006 року укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»;
- кредитного договору № 179-М від 03.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Фінанси та кредит»;
- договору поруки № 179-М/2 від 03.08.2007 року укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Фінанси та кредит»;
22 лютого 2012 року до Миргородського міськрайонного суду надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка являється поручителем по рядку кредитних договорів, які укладені між ОСОБА_4 (боржником) та Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та кредит»(кредитором). Предметом кредитних договорів, про належність виконання яких поручалась ОСОБА_1, являється іноземна валюта в доларах Сполучених Штатів Америки та Євро.
На переконання позивачки спірні договори про надання кредитів, договори поруки та договори застави є недійсними в зв'язку із відсутністю в сторін на момент укладення договорів індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена пп. «г» ч.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка дозволяла б використовувати ПАТ «Банк Фінанси та кредит»іноземну валюту, як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за кредитними договорами. В свою чергу недійсність основного кредитного зобов'язання тягне недійсність похідних зобов'язань, договорів поруки та іпотеки.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.
Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_5., яка представляє інтереси відповідача на підставі доручення, заперечила позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні. Суду пояснила, що станом на 20.09.2007 року відповідно до чинного законодавства України ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»мав від Національного Банку України Дозвіл від 17.07.2007 року № 28-2, в Додатку до якого передбачено право банку здійснювати операції по заключенню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.
Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральної та індивідуальних ліцензій Національного Банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.
Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважений банк на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Залучена до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_4 (ухвала на а.с. 128) в судовому засіданні визнала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання про відсутність законних підставі для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсних договорів, вказаних у позовній заяві.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.
Судом встановлено, що відповідач на момент укладення спірних договорів, мав банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с. 94,95), що надавало йому право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не вказано жодних правових підстав, визначених ст. 215 ЦК України, для визнання спірних договорів недійсним суд, керуючись ст.ст. 10, 11,130, 213, 215, 224, 225, 226,232 ЦПК України,
Відмовити в повному обсязі у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: О. А. Городівський