Справа № 1608/916/2012
Провадження № 2/1608/134/2012
13 червня 2012 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого - судді Жмурко П.Я.
при секретарі Шаршонь Т.М.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ,-
Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь борг за договором позики, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання, та понесені нею судові витрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16 січня 2010 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, оформлений у вигляді розписки, згідно якого ОСОБА_2, взяла у неї в борг 2000 грн. під 10% , строком на один місяць, тобто до 16 лютого 2010 року. В передбачений розпискою строк відповідач борг не повернула. На усні звернення, з вимогою повернути борг відповідач не реагувала. 18.01.2012 року вона направила ОСОБА_2 письмову заяву-повідомлення, в якій попросила повернути основний борг та відсотки до 23 січня 2012 року, проте кошти відповідач не повернула. Тому позивач звернулася до суду з позовом і просить суд стягнути кошти за договором позики, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві і просить суд задовольнити позов.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, позовні вимоги не визнає і зазначає, що повернула борг у повному обсязі, а долучена до матеріалів справи розписка складена не нею. Відповідач також зазначила, що в липні 2011 року вона позичала кошти у ОСОБА_1, в розмірі 1000 грн. ОСОБА_1 на її прохання кошти позичила, а у випадку, якби вона мала перед нею борг цього б не відбулося.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2010 року ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 2000 грн. під 10%, строком на один місяць, про що свідчить її особиста розписка. (а.с. 4) Таким чином між сторонами було укладено договір позики, в розумінні ст. 1046 ЦК України.
Позивач зазначає, що відповідач умови договору не виконала, в передбачений розпискою строк кошти не повернула, а тому 18.01.2012 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з заявою-повідомленням про повернення боргу за договором позики від 16.01.2010 року. Заява-повідомлення долучена до матеріалів справи. (а.с. 6) Заява була направлена ОСОБА_2 рекомендованим листом і була нею отримана, про що свідчить повідомлення про отримання поштового переказу. (а.с. 5)
Відповідач посилається на те, що вона повернула кошти в розмірі 2000 грн. ОСОБА_1
Свідок по справі -ОСОБА_3 пояснила, що вона бачила як ОСОБА_2 повернула кошти за договором позики ОСОБА_1
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд досліджує докази в їх сукупності. Окрім показань свідка в матеріалах справі відсутні інші докази того, що відповідач повернула кошти за договором позики від 16.01.2010 року.
В обґрунтування своїх заперечень в цій частині відповідач зазначила, що в липні 2011 року ОСОБА_1 позичила їй кошти в розмірі 1000 грн., а у випадку, якби вона мала борг перед останньою такого не відбулося б. Позивач не заперечувала проти того, що позичала кошти в розмірі 1000 грн. ОСОБА_2, уже після укладення між ними договору позики та після спливу строку в який відповідач мала повернути борг. Позивач пояснила, що не одноразово раніше позичала кошти ОСОБА_2, борги остання завжди повертала, а тому вона не маючи жодних сумнівів позичила ОСОБА_2 іще 1000 грн., без написання боргової розписки, які позичальник на даний час повернула. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому суд не може взяти до уваги вищевказані доводи відповідача.
Заперечуючи проти позову, відповідач послалася також на те, що долучена до матеріалів справи боргова розписка написана не нею. Раніше судом було роз'яснено сторонам їхнє право заявляти клопотання про проведення експертиз для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань. Жодна зі сторін не заявила клопотання про проведення почеркознавчої експертизи. Стаття 143 ЦПК України не передбачає проведення експертизи з ініціативи суду. Окрім того, ч. 1 ст. 86 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи. Оскільки сторонами відповідне клопотання заявлено не було, то справа вирішується на підставі наявних у ній доказів, без проведення експертизи.
В матеріалах справи є розписка в якій зазначено, що ОСОБА_2 позичила кошти в розмірі 2000 грн. у ОСОБА_1 (а.с. 4) Окрім показання свідка, інших доказів того, що відповідач повернула борг позивачу в матеріалах справи немає. В розписці немає відміток про те, що кошти були повернуті. Іншої розписки про отримання коштів ОСОБА_1, в рахунок повернення боргу від ОСОБА_2, в матеріалах справи немає. В матеріалах справи також відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 відреагувала на заяву-повідомлення ОСОБА_4 з вимогою повернути борг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не виконала своє зобов'язання за договором позики від 16.01.2010 року та не повернула кошти в передбаченому розпискою розмірі та в передбачений розпискою строк. Тому суд вважає за можливе стягнути борг за договором позики від 16.01.2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
Розпискою були передбачені відсотки за користування позикою -10%, при цьому порядок їх сплати не визначений. (а.с. 4) Пунктом 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що в такому разі проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Окрім того, позивач просить суд стягнути борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання, який становить 282,37 грн. (а.с. 7)
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивачем надано суду розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення становить 2282,37 грн., а відсотки за користування позикою -4800 грн. При цьому позивач просить суд стягнути відсотки за 24 місяці, тобто з 16.01.2010 року (день укладення договору) по 16.01.2012 року. Така вимога відповідає положенням ст. 1048 ЦК України. (а.с. 7)
Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 16.01.2010 року у розмірі 7082,37 грн.
Суд також вважає за можливе, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 526, 533, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ст. ст. 57, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання, у розмірі 2282,37 грн., проценти за користування позикою у розмірі 4800 грн., а також сплачений нею судовий збір у розмірі 214,60 грн., а всього в сумі 7296,97 гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Жмурко П.Я.