Провадження № 22-ц/490/5889/12 Справа № 2/412/325/12 Головуючий у 1 й інстанції - Мазниця А.А. Доповідач - Лаченкова О.В.
Категорія
13 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Лаченкової О.В.
суддів Варенко О.П., Григорченка Е.І.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, -
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2012 року позов задоволено та право ОСОБА_2 на частку у спільному майні, а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 припинено; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 105 746 грн. за рахунок коштів, внесених ними 06 лютого 2012 року на депозитний рахунок ТУ ДСА у Дніпропетровській обл. № 37312022006709, МФО 805012.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне та всебічне з'ясування судом обставин справи та ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення по справі нового рішення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що квартира АДРЕСА_1 згідно ордеру від 11 серпня 1960 року надана у користування батькові позивачки ОСОБА_5 на сім'ю з чотирьох осіб, в тому числі ОСОБА_3
ОСОБА_2 був зареєстрований у цьому жилому приміщенні у 1988 року, після одруження з ОСОБА_3
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2011 по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування жилим приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що набрало законної сили, преюдиційно для даної справи встановлено, що позивач та відповідачка ОСОБА_3 з 24 квітня 1987 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що був розірваний рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2007 року.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх сином ОСОБА_4 була набута у спільна сумісна власність в порядку приватизації державного житлового фонду квартира АДРЕСА_1, в якій всі вони зареєстровані станом на час розгляду справи.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2011 року по справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про поділ спільного майна, що набрало законної сили, було зокрема припинене право спільної сумісної власності на зазначену квартиру та розмір часток співвласників у праві спільної часткової власності на неї був визначений як рівний - по 1/3 частині за кожним.
У період спільного проживання відносини між позивачами та відповідачем погіршилися і набули конфліктного характеру, на ґрунті чого 15 липня 2007 року ОСОБА_3 замінила замки на вхідних дверях спірної квартири та позбавила відповідача можливості користування останньою.
У подальшому сторони багаторазово зверталися до правоохоронних та інших органів з приводу конфліктів, що виникали між ними, зокрема щодо застосування фізичного насильства та інших неправомірних дій.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, що набрало законної сили, вимоги ОСОБА_2 про вселення до спірної квартири та надання йому ключів від останньої задоволені. Дане рішення виконане у встановленому порядку, втім станом на час розгляду справи ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі у зв'язку з наявністю перешкод з боку позивачів.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування жилим приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що набрало законної сили у межах процедури апеляційного оскарження, ОСОБА_2 відмовлено у визначенні порядку користування спірною квартирою, при цьому суд виходив з того, що остання складається з трьох жилих кімнат, з яких лише дві є ізольованими, а отже визначити порядок користування цим майном для трьох повнолітніх співвласників, що відповідає вимогам житлового законодавства, неможливо.
З висновку проведеної у справі судової експертизи № 1822/1823-11 від 01 листопада 2011 року вбачається, що вартість 1/3 частини спірної квартири складає 141 916, 00 грн., а без врахування вартості ремонту, що був проведений позивачами у 2008 року за власний рахунок та без участі відповідача - 105 746 грн.
06 лютого 2012 року остання сума була внесена позивачами на депозит суду у рівних частках.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з заступних підстав.
Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене рішенням суду за позовом одного з співвласників у тому випадку, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членів його сім'ї.
Судом зроблено вірний висновок, що частка відповідача у спірному майні складає 1/3 його частину, що значно менше сумарної частки позивачів, що ця частка не може бути виділена в натурі, спільне користування не є можливим у зв'язку з ворожими відносинами, які склалися між сторонами, та неможливістю такого користування відповідно до вимог житлового законодавства.
Також судом правильно зазначено, що не вбачається, що припинення права власності відповідача завдасть істотної шкоди йому та членам його сім'ї, оскільки останній, будучи співвласником квартири, має право зокрема користуватися нею разом з іншими співвласниками, втім фактично скористатися цим правом не може у зв'язку з неможливістю спільного користування квартирою відповідно до вимог спеціального законодавства, що визначає правовий режим майна даного виду, та зважаючи на характер відносин між сторонами.
Також суд правильно прийняв до уваги те, що примусове вселення відповідача до спірної квартири на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2011 року не тільки не вирішило житлову проблему, але потягло загострення конфлікту між сторонами та подальші звернення до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій.
Таким чином, суд прийшов до вірного висновку, що позбавлення відповідача права власності на належну йому частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам порівняно з обставинами, що мають місце на даний час. При цьому суд правильно визначив обсяг відшкодування у розмірі 105 746 грн., без врахування вартості здійсненого позивачами ремонту, оскільки виходячи з загальних засад розумності та справедливості не вбачається підстав для компенсації на користь відповідача вартості поліпшень, здійснених без його участі.
За таких обставин суд прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судом було вірно вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Таким чином, колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним .
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді