Провадження № 22-ц/490/5770/12 Справа № 0417/2-3626/2011 Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Кіктенко Л.М.
Категорія
18 червня 2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Кочкової Н.О., Максюти Ж.І.
При секретарі: Бойко О.Л.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Тернівського міського суду, Дніпропетровської області від 18 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди, заподіяної під час виконання трудових обов*язків, -
Рішенням Тернівського міського суду, Дніпропетровської області від 18 квітня 2012 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»про стягнення моральної шкоди.
стягнено з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп..
Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 214 грн.60 коп.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення, яким прохає відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивач знаходився у трудових відносинах з підприємствами, правонаступником яких, є ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»з червня 1990 року по травень 2011 року (а.с.16-18).
За час роботи на даному підприємстві отримав професійне захворювання, яке обумовлено умовами, в яких він працював (а.с.8).
Висновком МСЕК від 10.10.2011 року позивачу встановлено сукупно втрату професійної працездатності у розмірі 60%-первинно-повторно та визнано інвалідом третьої групи з 10 жовтня 2011 року(а.с.8).
Виходячи з медичних висновків, акту про розслідування хронічного професійного захворювання, суд прийшов до правильного висновку про те, що у зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки та впливом комплексу виробничих шкідливих факторів на шахті, позивач отримав професійне захворювання.
Судом встановлено, що внаслідок втрати професійної працездатності, у позивача наявна моральна шкода, оскільки він частково втратив професійну працездатність, відчуває фізичні та моральні страждання внаслідок втрати здоров*я від отриманого захворювання, втратив професійну працездатність на 60%, є інвалідом третьої групи, змушений тривалий час лікуватися, що призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагає від нього додаткових зусиль для подальшої організації свого життя.
Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.
Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог ст..237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Враховуючи наведене та те, що страховий випадок з позивачем настав 10.10.2011 року, коли йому було встановлено втрату професійної працездатності у зв*язку з професійним захворюванням, суд першої інстанції правомірно відповідно до об*єму та часу спричинення позивачу відповідачем моральної шкоди, стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 6000 грн.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права та підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції у досить повному обсязі з*ясовані права та обов*язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» відхилити.
Рішення Тернівського міського суду, Дніпропетровської області від 18 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: