Провадження № 22-ц/490/5822/12 Справа № 0417/2-517/12 Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В.П. Доповідач - Кіктенко Л.М.
Категорія
11 червня 2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів : Кочкової Н.О., Пищиди М.М.
При секретарі: Бойко О.Л.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», третя особа -ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними,-
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», третя особа: ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення , яким прохала задовольнити її позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що між ЗАТ «Хоум Кредит Банк»(найменування змінено на ПАТ «Банк Восток») та ОСОБА_3 11 вересня 2008 року був укладений кредитний договір №1319800802М, за умовами якого, ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 50000 грн.00 коп. строком до 11.09.2010 року зі сплатою за користування ним 24% річних.
Між позивачкою та банком був укладений договір поруки №1319800802 М1 від 11.09.2008 року.
Позивачка посилалася на те, що при укладенні кредитного договору було порушено Закон України «Про захист прав споживачів»та норми цивільного законодавства.
Згідно вимог ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до вимог частини 1 ст.527 ЦК України боржник зобов*язаний виконати свій обов*язок , а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом , не випливає із суті зобов*язання.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов*язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов*язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов*язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов*язання боржником.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов*язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»не передбачено право визнання договору недійсним.
Статтями 627,628 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов*язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Законодавством чітко врегульовані підстави для визнання недійсними угод.
Згідно вимог ст.,ст.203 та 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами.
Відмовляючи позивачці у задоволенні позову, суд правильно виходив з того, що укладений між сторонами кредитний договір був їх волевиявленням. Позивачка не була стороною кредитного договору та в позові не зазначила і не довела, чим були порушені її права укладенням кредитного договору. Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову , виходячи з його недоведеності. Також договір поруки від 11.09.2008 року, яким забезпечується виконання основного зобов*язання по кредитному договору, не може бути визнаний недійсним, оскільки як і кредитний договір укладений згідно вимог чинного законодавства.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини та укладеним між сторонами договорами, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно вимог ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Позивачка не надала суду першої та апеляційної інстанції доказів на підтвердження заявлених вимог.
Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з*ясовані права та обов*язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: