Справа №: 22-ц/0191/905/2012Головуючий суду першої інстанції:Самойлова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г.
"29" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.
СуддівПолянської В.О., Моісеєнко Т.І.
При секретаріРемез Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа - ОСОБА_8, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 20 квітня 2012 року
Уточнивши свої вимоги, ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги мотивовані тим, що 21 жовтня 2009 року на автошляху Алушта-Судак-Феодосія, з вини ОСОБА_8 трапилося ДТП, в результаті чого автомобілю позивача були спричинені значні механічні пошкодження, а йому самому - тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості, у зв'язку із чим позивачу спричинена матеріальна шкода. Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 05.05.2011 року ОСОБА_8 був визнаний винним у скоєнні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 286 КК України і звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням підсудного з потерпілим. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 під час скоєння ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». А отже, позивач та ОСОБА_8 надали до страхової компанії усі необхідні документи для отримання страхової виплати. Перед розглядом кримінальної справи ОСОБА_8 запропонував позивачу відшкодувати спричинену шкоду у сумі 16000 грн., і позивач погодився, отримав гроші та написав заяву про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності і припинення кримінальної справи у зв'язку із примиренням. Вказана сума грошів була передана із розрахунку того, що відповідач у відповідності із умовами договору відшкодує спричинену в результаті ДТП шкоду, пов'язану із лікуванням і відновленням пошкодженого автомобіля в рамках встановленого ліміту відповідальності. 15 червня 2011 року позивач надав в страхову компанію усі необхідні документи для проведення страхового відшкодування. До тепер відповідач страхове відшкодування не провів.
Ухвалою суду від 14 березня 2012 року при проведенні попереднього судового засідання до участі у справі у якості третьої особи був залучений ОСОБА_8
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 20 квітня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 20 квітня 2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт посилається на те, що пункт 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки позивач не є Страховиком, Страхувальником та особою, відповідальність якої застрахована.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлено факт повного відшкодування позивачеві шкоди, завданої внаслідок ДТП, а тому шкода не підлягає відшкодуванню.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Згідно до статті 991 Цивільного кодексу України , страховик має право відмовитися від здійснення фахової виплати у разі одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала.
Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 21 жовтня 2009 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1 допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21099, держаний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, в результаті чого позивачу спричинені тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості. ОСОБА_8 вину визнав повністю, його дії кваліфіковані за частиною 1 статтею 286 Кримінального кодексу України. ОСОБА_8 заявив клопотання про припинення кримінальної справи у зв'язку із примиренням із потерпілим. Судом встановлено, що підсудний примирився із потерпілим та відшкодував завдану шкоду. Потерпілий ОСОБА_6 претензій до нього немає.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.
Колегія судів не приймає до уваги на посилання апелянта на те, що пункт 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки позивач не є Страховиком, Страхувальником та особою, відповідальність якої застрахована, оскільки ОСОБА_8 є особою відповідальність якої застрахована, а шкода відшкодована, що підтверджується постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 5 травня 2011 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_8 у зв'язку із примиренням підсудного з потерпілим. (а.с.8).
Доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять правових підстав для скасування або зміни рішення.
Відповідно до статті 85 ЦПК України, судові витрати заявлені представником Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не підлягають відшкодування, оскільки не входять до переліку таких витрат сторони , що пов'язані з явкою до суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 20 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Г.В. Редько В.О.Полянська Т.І. Моісеєнко