Справа № 429/3457/12
іменем України
08 червня 2012 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: Бондаренко В.М.,
при секретарі: Галенко А.А.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, про визначення порядку користування житловим приміщенням та розподіл облікових рахунків, -
Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що йому та відповідачам на праві спільної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1 Його частка становить 1/3 частину квартири, відповідачів -2/3 частини квартири. З вересня 2009 р. він виїхав із квартири, переїхавши жити до своєї дівчини, але періодично навідувався до квартири. У серпні 2010 року він дізнався, що відповідач ОСОБА_4 здала квартиру у найом третій особі ОСОБА_6, який і зараз проживає у цій квартирі. Він не має ключів від квартири і позбавлений можливості користуватися своєю часткою у спільному майні. Він вважає, що, здавши квартиру під найом третій особі без його згоди, відповідач обмежила його право користуватися своєю часткою квартири. Таким чином, вважає за необхідне визначити порядок користування та розпоряджання квартирою усіма співвласниками, а також розподілити між співвласниками квартири особові рахунки по оплаті комунальних та інших послуг у спосіб та розмірах, зазначених у позовній заяві.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити. Представник позивача додатково зазначив, що відповідач ОСОБА_4 разом з неповнолітньою дитиною не проживають у спірній квартирі, тому вирішення спору в порядку та у спосіб, про який просить позивач, не порушують прав та інтересів відповідачів як співвласників цієї квартири.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надав суду заперечення на позов, мотивуючи тим, що відповідач з неповнолітньою дитиною мають право на 2/3 частин квартири, а позивач -лише на 1/3. Жила площа квартири становить 28,3 кв.м, відповідно, позивач має право на 9,4 кв. м. жилої площі. Однак з урахуванням технічних характеристик квартири виділити позивачу окрему житлову кімнату неможливо, оскільки його частки для цього недостатньо. Встановлення порядку користування квартирою у спосіб, про який просить позивач, порушить право власності інших співвласників квартири -відповідачів, одна з яких є неповнолітньою. Представник відповідача також зазначила, що коли раніше позивач проживав у спірній квартирі, він не утримував її в належному стані, через що на даний час квартира занедбана і потребує значних коштів для ремонту. Крім того, відповідачі планують зробити ремонт у квартирі і восени всією сім'ю переїхати туди жити, а їх спільне проживання з позивачем неможливе. Просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.2003 р. ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Частка кожного з співвласників становить 1/3 частину квартири (а.с. 5).
19 червня 2009 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_7, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 243. Після укладення шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_4.
На час розгляду справи ні позивач, ні відповідачі у спірній квартирі не проживають.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із спiввласникiв має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка вiдповiдає його частці у правi спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших спiввласникiв, які володіють i користуються спільним майном, вiдповiдної матеріальної компенсації.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спiльнiй сумiснiй власності, володіють i користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній власності, здійснюється за згодою всіх власників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що на підставі договору найму у квартирі проживає третя особа ОСОБА_6
Позивач стверджує, що квартира була передана в оренду третій особі без його згоди. Підпис позивача на договорі, який би свідчив про надання ним відповідачу своєї згоди на передачу квартири в користування ОСОБА_6, відсутній. Відповідач стверджує, що у серпні 2010 р. позивач дав свою згоду на здачу квартири у найом, але доказів на підтвердження даного ствердження не надано. За таких обставин суд доходить висновку, що квартира була передана відповідачем в користування третій особі без згоди позивача, що не відповідає вимогам закону.
Оцінюючи можливість визначення порядку користування спірною квартирою сторонами спору у спосіб, зазначений у позові, суд виходить з наступного.
Згідно технічного плану квартира має дві жилі кімнати площею 11,4 кв. м та 16,9 кв. м відповідно (всього -28,3 кв. м) (а.с. 7-8). Відповідно, позивач має право вимагати надання йому у користування 9,43 кв. м жилої площі, однак технічна можливість для цього відсутня.
Позивач просить виділити йому в користування житлову кімнату площею 11,4 кв. м, відповідачам -житлову кімнату площею 16,9 кв. м, а приміщення загального користування (передню, коридор, ванну, туалет, кухню та лоджію) залишити у спільному користуванні співвласників квартири.
Враховуючи, що відповідач з неповнолітньою дитиною постійно проживають в іншому житловому приміщенні, суд доходить висновку, що визначення порядку користування спірною квартирою у спосіб, про який просить позивач, не порушує прав інших співвласників щодо користування цією квартирою.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що відповідач ОСОБА_4 планує зробити ремонт у спірній квартирі та усією сім'єю переїхати жити у неї, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження даного ствердження. Крім того, у разі зміни істотних обставин, зокрема, переїзду відповідачів на постійне проживання у спірну квартиру заінтересована особа вправі звернутися до суду з позовом про зміну раніше встановленого судом порядку користування спірною квартирою.
Суд також не приймає доводи представника відповідача на те, що надання позивачеві в користування однієї житлової кімнати порушить права інших співвласників квартири, у т.ч. неповнолітньої ОСОБА_5 В ході судового розгляду встановлено, що на час розгляду справи відповідачі у спірній квартирі не проживають і нею не користуються, а постійно проживають за іншою адресою. Тому виділення позивачу в користування однієї, меншої за площею, житлової кімнати не перешкоджає відповідачам у можливості вільно користуватися іншою житловою кімнатою та приміщеннями загального користування.
Оцінюючи всі обставини справи в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що встановлення судом порядку володіння і користування спірною квартирою сторонами спору не змінює часток кожного із співвласників у спільному майні і не впливає на обсяг їх прав щодо цього майна, суд вважає, що визначення порядку користування спірною квартирою у спосіб, про який просить позивач, не суперечить закону і не порушує законних прав та інтересів відповідачів як співвласників спірної квартири.
Вирішуючи питання про розподіл особових рахунків по оплаті комунальних та інших послуг, суд виходить з наступного.
Після встановлення порядку користування спірною квартирою у користування позивача припадає 36,99 % від загальної площі квартири, обох відповідачів -63,01 %.
Згідно ст. 156 ЖК України, згідно якої повнолiтнi члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) i придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Виходячи із встановленого законом обов'язку повнолітніх співвласників жилих приміщень нести витрати по утриманню свого житла, суд вважає, що розподіл витрат по утриманню спірної квартири пропорційно площі квартири, яка припадає у користування кожному з співвласників цієї квартири, є обґрунтованими та справедливим.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 10, 58, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, про визначення порядку користування житловим приміщенням та розподіл облікових рахунків -задовольнити.
Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1:
-визнати за ОСОБА_1 право особистого користування житловою кімнатою площею 11,4 кв. м (приміщення № 3 згідно технічного паспорту квартири) та кладовкою площею 0,3 кв. м (приміщення № 10);
-визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право особистого користування житловою кімнатою загальною площею 16,9 кв. м (приміщення № 6), кладовкою площею 0,2 кв. м (приміщення № 8), кладовкою площею 0,4 кв. м (приміщення № 9);
-передню, коридор, ванну, туалет, кухню, лоджію (приміщення №№ 1, 2, 4, 5, 7, 11) залишити у спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Розділити особові рахунки співвласників квартири з оплати житлово-комунальних та інших послуг, які обчислюються виходячи з загальної площі житлового приміщення, пропорційно використовуваній кожним з співвласників житловій площі квартири відносно її загальної площі наступним чином:
-ОСОБА_1 -у розмірі 36,99 % від загальної вартості житлово-комунальних послуг;
-ОСОБА_4 (з урахуванням частини квартири, що належить неповнолітній ОСОБА_5) -у розмірі 63,01 % від загальної вартості житлово-комунальних послуг.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 47 (сорок сім) грн. 05 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: В. М. Бондаренко