Справа №: 22-ц/0191/626/2012Головуючий суду першої інстанції:Лісовська В.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.
"12" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Полянської В.О.,
СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,
При секретаріРемез Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року,
У лютому 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати за нею право власності на Ѕ частини транспортного засобу та право власності на Ѕ частки домоволодіння, стягнути компенсацію у відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що під час перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 та побудували будинок в ОК «Сурож», розташованого в долині Аджибей м. Судаку АР Крим. Посилаючись на те, що майно, яке придбане у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, її частка у майні складає половину. Добровільно вирішити питання про поділ майна, відповідач відмовляється.
Змінивши та доповнивши позовні вимоги у листопаді 2011 року, позивачка просила припинити право відповідача на його частку в автомобілі ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 з виплатою грошової компенсації в розмірі Ѕ частки його вартості; визнати право власності на вказаний автомобіль за позивачкою; стягнути з відповідача моральну шкоду за систематично ухилення від товарознавчої експертизи в розмірі 5000 грн.; вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат; залишити без розгляду позовні вимоги про визнання права власності на Ѕ частки домоволодіння.
Ухвалою Судацького міського суду від 11 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 у частині позовних вимог до ОСОБА_7 про визнання за нею права власності на домоволодіння залишено без розгляду.
Рішенням Судацького міського суду від 11 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на автомобіль ВАЗ - 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2. Визнано за ОСОБА_6 право власності на вказаний автомобіль, припинивши право власності на Ѕ частку вказаного автомобіля за ОСОБА_7 Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 13 280 грн. 46 коп. компенсації вартості Ѕ частки вказаного автомобіля. Зобов'язано органи МРЕВ АР Крим зареєструвати право власності на автомобіль ВАЗ - 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2, за ОСОБА_6 В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовій збір у розмірі 200 грн., витрати на ІТО в розмірі 120 грн., та витрати на проведення експертизи у розмірі 2528 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Судацького міського суду АР Крим від 11 січня 2012 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7 зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилковому висновку про те, що за позивачем підлягає визнанню право власності на 1/2 частку автомобіля і не взяв до уваги, що спірний автомобіль був куплений на гроші отримані відповідачем у кредит, строком на три роки за договором № 81-04-04/СФ від 04 лютого 2005 року, а також був предметом застави згідно з договором від 07 лютого 2005 року. Кредит за автомобіль був погашений відповідачем після розірвання сімейних стосунків. Суд не з'ясував фактичних розмірів вкладів обох з подружжя по погашенню кредиту за автомобіль та не взяв до уваги, що сторони не проживають однією сім'єю з 2006 року.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу і, відповідно до положень ст.ст. 60, 70 ч.1 СК України, є сумісною власністю подружжя, а тому позивачці належить Ѕ частка вказаного автомобіля.
Проте з таким висновком не погоджується колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 1992 року по 14 липня 2008 року (а.с.4), однак однією сім'єю не проживали з 2006 року.. У лютому 2005 року на ім'я відповідача був придбаний автомобіль ВАЗ -2107, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску, який зареєстрований за ним 04 лютого 2005 року (а.с.12).
Спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_7 на гроші, отримані за кредитним договором № 81-04-04/СФ від 04 лютого 2005 року. Згідно до умов вказаного договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 22350 грн. зі сплатою 23% річних на купівлю зазначеного автомобілю з кінцевим строком повернення 03 лютого 2008 року (а.с.199).
Для виконання кредитного договору № 81-04-04/СФ від 04 лютого 2005 року, ОСОБА_7 07 лютого 2005 року був укладений договір застави, предметом застави став автомобіль ВАЗ -2107, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску, на який накладена заборона відчуження (201-203).
Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на час його придбання сімейні стосунки з позивачкою були припинені.
Відповідно до ч.3 ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Згідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про заставу», майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників.
Про те матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_6 як дружина надавала письмову згоду на укладення договору застави.
Згідно з ч.4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Однак суд не перевірив чи укладався кредитний договір в інтересах сім'ї, та чи створював обов'язки для другого з подружжя, а, також, чи використовувався цей автомобіль, в інтересах сім'ї чи в особистих інтересах.
Положеннями статті 60 Сімейного кодексу (далі - СК) України визначені підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя , яким вважається майно, набуте подружжям за час шлюбу, крім випадків, встановлених статтею 57 цього Кодексу , відповідно до якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним до шлюбу , майно, набуте нею, ним під час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами статті 70 СК України.
Відповідно до статті 71 цього Кодексу майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Неподільні речи присуджуються одному з подружжя , якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Зазначені норми матеріального права презюмують факт спільної сумісної власності подружжя , доки не доказано інше кимось з подружжя.
Про необхідність при вирішенні спорів між подружжям про майно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства , з'ясовувати джерело і час його придбання зазначено у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
За загальним правилом, установленим статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу .
Отже, за вимогами закону для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя відповідно до зазначеної процесуальної норми на сторін покладається обов'язок доведення фактів придбання одним з подружжя майна під час спільного чи окремого проживання незалежно від реєстрації чи розірвання шлюбу, обсяг спірного майна, трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох при створенні спільної власності подружжя та, залежно від установленого, розмір часток подружжя у спільній сумісній власності.
Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З рішення Судацького міського суду АР Крим від 12 червня 2008 року та рішення Судацького міського суду АР Крим від 01 червня 2011 року, вбачається, що сторони припинили подружні відносини у 2006 році та не ведуть спільне господарство (а.с. 239-240, 242).
Вказані обставини підтверджуються актом обстеження від 10.07.2009р. (а.с.204).
Задовольняючи позовні вимоги, суд не перевірив з якого часу сторони припинили ведення спільного господарства та не звернув уваги на джерело придбання автомобіля.
Проте, укладення договору застави ОСОБА_7 від свого імені, без згоди на це позивачки, сплата коштів за кредит та відсотки по ньому відповідачем, свідчить про те, що спірний автомобіль придбаний ні в інтересах сім'ї, а лише в інтересах відповідача.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що сплату коштів за кредит та відсотки по ньому проводив саме ОСОБА_7, також після припинення шлюбних відносин та сумісного господарства у 2008 продовжував сплачувати за кредитним договором.
Доказів на спростування вказаних обставин позивачкою суду не надано.
З огляду на наведене, колегія суддів приходе до висновку, що рішення Судацького міського суду АР Крим підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6
З матеріалів справи вбачається, що за час сумісного проживання з часу придбання автомобіля (з березня 2005р. по 01.01.2006р.) подружжя Райм сплатили за спірний автомобіль 7439, 88грн. грн., що складає 28/100 його вартості за оцінкою автотоварознавської експертизи №2433 від 30.09.2011р. (а.с. 107-112). Доля ОСОБА_6 у спільному сумісному майні подружжя складає 14/100 частки - 3719 грн.94 коп.
Оскільки автомобіль є неподільною річчю, придбаний на ім'я відповідача саме для власного його користування; 86% кредиту, отриманого для придбання цього автомобіля сплачено відповідачем; враховуючи, що частка ОСОБА_6 у спільній власності незначна: всього 14%, колегія суддів вважає за можливе залишити автомобіль ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 у власності ОСОБА_7, зобов'язавши його сплатити ОСОБА_6 компенсацію вартості її частки в розмірі 3719 грн.94 коп.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 88 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадку зміни або ухвалення нового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Судацького міського суду АР Крим від 20 червня 2011 року в частині визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на автомобіль ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_2, припинення права власності на Ѕ частку вказаного автомобіля за ОСОБА_7 та визнання за ОСОБА_6 право власності на вказаний автомобіль, зі стягненням з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 13280 грн. 46 коп. компенсації вартості Ѕ частки вказаного автомобіля, зобов'язання органів МРЕВ АР Крим зареєструвати право власності на автомобіль ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_6 підлягає скасуванню з ухваленням, на підставі п.1,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_6
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 20 червня 2011 року в частині визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на автомобіль ВАЗ - 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2, припинення права власності на Ѕ частку вказаного автомобіля за ОСОБА_7 та визнання за ОСОБА_6 право власності на вказаний автомобіль зі стягненням з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 13 280 грн. 46 коп. компенсації вартості Ѕ частки вказаного автомобіля, зобов'язання органів МРЕВ АР Крим зареєструвати право власності на автомобіль ВАЗ - 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_6 - скасувати.
Ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію за 14% ринкової вартості автомобіля ВАЗ - 2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 3719 грн.94 коп.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 28 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 8,57 грн., витрати по оплаті судової автотоварознавської експертизи в сумі 236,28 грн., а всього 272 грн. 85 коп.
В решті рішення Судацького міського суду АР Крим від 20 червня 2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду
Судді:
В.О.Полянська Т.І.Моісеєнко Г.В.Редько