15 червня 2012 року 2а-1682/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,
за участю секретаря судового засідання Совича О.І.,
представника позивача -Скляренко О.П.,
представника відповідача -Воєводіна Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Ленд"
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі
Київської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Ленд" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000132300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 438 879,20 грн., з яких: 351 103,36 грн. -за основним платежем та 87 775, 84 грн. -за штрафними санкціями.
В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Волюм-ФС»за результатами поставки товарів на загальну суму 351 103,36 грн., що призвело до заниження сум податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 351 103,36 грн.
Під час перевірки, згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податковим органом встановлено розбіжності в Додатку №5 податкової звітності ТОВ «Агро Ленд»по контрагенту ТОВ «Волюм-ФС»у розмірі 5 433 591,31 грн. Крім того, контрагент позивача має стан платника -8, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 25.06.2011. У зв'язку з цим, податковий орган вважав податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Таким чином, позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами здійсненої господарської операції.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер -товари поставлені в повному обсязі і оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «Агро Ленд», на думку представника позивача, правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену ним ТОВ «Волюм-ФС»у складі ціни придбаного товару.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Ленд»є юридичною особою, що зареєстрована Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 03.02.2010 за № 13391020000006439. Як платник податків узятий на облік у органах державної податкової служби з 04.02.2010 за №84 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області.
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля фруктами та овочами; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність автомобільного вантажного транспорту; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки.
15 березня 2010 року між ТОВ «Агро Ленд»та ТОВ «Волюм-ФС»укладено договір поставки, відповідно до умов якого ТОВ «Волюм-ФС»(Постачальник -за текстом договору) зобов'язується передати у власність ТОВ «Агро Ленд»(Покупця -за текстом договору) товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Згідно з пунктом 3.2 вищезазначеного Договору, якість товару, що відпускається, повинна бути підтверджена сертифікатами якості, відповідності та іншими документами, необхідними для даного виду товару (якісні посвідчення, ветеринарні свідоцтва, карантинний дозвіл). Постачальник надає Покупцю інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності або свідоцтв про відповідність в документах, згідно з якими передається товар. Згідно з пунктом 4.3 вищезазначеного Договору, товар доставляється транспортом Покупця і за рахунок Покупця.
З квітня по травень 2010 року ТОВ «Волюм-ФС» поставило позивачу овочі та фрукти: буряк, помідор, грейпфрут, кабачок, лимон, часник, редис ваговий, моркву, цибулю, капусту свіжу, картоплю молоду (Єгипет), апельсин, тощо.
На виконання умов даного договору контрагент позивача виписав ТОВ «Агро Ленд»наступні податкові накладні: від 01.04.2010 №798, від 02.04.2010 №91, від 02.04.2010 №792, від 03.04.2010 №794, від 09.04.2010 №985, від 14.04.2010 №990, від 16.04.2010 №998, від 19.04.2010 №1005, від 20.04.2010 №1011, від 24.04.2010 №1023, від 26.04.2010 №1038, від 28.04.2010 №1051, від 28.04.2010 №1052, від 30.04.2010 №1066, від 03.05.2010 №7641, від 05.05.2010 №7672, від 07.05.2010 №7640, від 10.05.2010 №7719, від 12.05.2010 №7752, від 13.05.2010 №7761, від 14.05.2010 №7762, від 18.05.2010 №7807, від 20.05.2010 №7838, від 22.05.2010 №7855, від 26.05.2010 №РН-0007894, від 01.06.2010 №3, від 03.06.2010 №15, від 04.06.2010 №20, від 07.06.2010 №33, від 09.06.2010 №41, від 12.06.2010 №61, від 14.06.2010 №76, від 15.06.2010 №82, від 18.06.2010 №97.
Крім того, у судовому засіданні як на доказ товарності господарської операції представник позивача посилався на наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних: від 01.04.2010 №РН-0000798, від 02.04.2010 №РН-0000791, від 02.04.2010 №РН-0000792, від 03.04.2010 №РН-0000794, від 09.04.2010 №РН-0000895, від 14.04.2010 №РН-0000895, від 16.04.2010 №РН-0000998, від 19.04.2010 №РН-0001005, від 20.04.2010 №РН-0001011, від 24.04.2010 №РН-0001023, від 26.04.2010 №РН-0001038, від 28.04.2010 №РН-0001051, від 28.04.2010 №РН-0001052, від 30.04.2010 №РН-0001066, від 03.05.2010 №РН-0007641, від 05.05.2010 №РН-0007672, від 07.05.2010 №РН-0007640, від 10.05.2010, №РН-0007719, від 12.05.2010 №РН-0007752, від 13.05.2010 №РН-0007761, від 14.05.2010 №РН-0007762, від 18.05.2010 №РН-0007807, від 20.05.2010 №РН-0007838, від 22.05.2010 №РН-0007855, від 26.05.2010 №РН-0007894, від 01.06.2010 №РН-А000003, від 03.06.2010 №РН-А000015, від 03.06.2010 №РН-А000015, від 04.06.2010 №РН-А000020, від 07.06.2010 №РН-А000033, від 09.06.2010 №РН-А000041, від 12.06.2010 №РН-А000061, від 14.06.2010 №РН-А000076,від 15.06.2010 №РН-А000082, від 18.06.2010 №РН-А000097, реєстрів прибуткових накладних (а.с. 104, 147,181), актів прийому передачі: від 01.04.2010 №1, від 02.04.2010 №2, від 02.04.2010 №3, від 03.04.2010 №4, від 09.04.2010 №6, від 14.04.2010 №8, від 16.04.2010 №10, від 19.04.2010 №12, від 20.04.2010 №13, від 24.04.2010 №13, від 26.04.2010 №15, від 28.04.2010 №16, від 28.04.2010 №17, від 30.04.2010 №18, від 03.05.2010 №19, від 05.05.2010 №20, від 05.05.2010 №21, від 10.05.2010 №22, від 12.05.2010 №23, від 13.05.2010 №24, від 14.05.2010 №25, від 18.05.2010 №26, від 20.05.2010 №27, від 22.05.2010 №28, від 26.05.2010 №29, від 01.06.2010 №31, від 03.06.2010 №32, від 04.06.2010 №33, від 07.06.2010 №34, 09.06.2010 №35, від 12.06.2010 №36, від 14.06.2010 №37, від 15.06.2010 №38, від 18.06.2010 №39.
Протягом квітня-травня 2010 року за поставлений товар позивач сплатив ТОВ «Волюм-ФС»грошові кошти у розмірі 5 433 591,31 грн. Факт розрахунку за поставлений товар підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи.
За результатами господарської операції на підставі вищезазначених податкових накладних позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 351 103,36 грн.
З 30.11.2011 по 08.12.2011 посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.02.2010 по 30.09.2011 (акт перевірки від 15.12.2011 №1268/23-2/36963999).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем: вимог підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Волюм-ФС»на загальну суму 351 103,36 грн., що призвело до заниження сум податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 351 103,36 грн.
Податковий орган дійшов висновків про безпідставність формування податкового кредиту у результаті аналізу інформації, яка міститься у базі даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Зокрема, згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податковим органом встановлено розбіжності в Додатку №5 податкової звітності ТОВ «Агро Ленд»по контрагенту ТОВ «Волюм-ФС»у розмірі 5 433 591,31 грн. Крім того, контрагент позивача має стан платника податків -8, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 25.06.2011.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000132300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 438 879,20 грн., з яких: 351 103,36 грн. -за основним платежем та 87 775, 84 грн. - за штрафними санкціями.
Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.
Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3 та 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.
Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно з частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Волюм-ФС»укладено договір поставки від 15.03.2010 №15/03-10, згідно з пунктом 1.1 якого, ТОВ «Волюм-ФС»зобов'язувалось здійснити поставку товару, а позивач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Згідно з умовами договору від 15.03.2010 №15/03-10, факт отримання товару оформлявся вище переліченими актами прийому-передачі, видатковими накладними.
На підтвердження факту оплати проставлених ТОВ «Волюм-ФС» овочів та фруктів позивачем оформлені платіжні доручення, ТОВ «Волюм-ФС»було виписано ТОВ «Агро-Ленд»перелічені вище податкові накладні.
Досліджуючи в судовому засіданні дані документи, суд вважає, що останні не містять доказів фактичної передачі товару згідно п.1.1 договору від 15.03.2010 №15/03-10 з огляду на наступне.
Відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України договір купівлі поставки повинен містити положення: предмет договору, зобов'язання сторін, тара, упаковка та маркування товару, витрати на транспортування та страхування, порядок приймання-передачі товару, право власності, порядок розрахунків, відповідальність сторін, вирішення спорів, прикінцеві положення.
Суд звертає увагу, згідно з пунктом 3.2 вищезазначеного Договору, якість товару, що відпускається, повинна бути підтверджена сертифікатами якості, відповідності та іншими документами, необхідними для даного виду товару (якісні посвідчення, ветеринарні свідоцтва, карантинний дозвіл).
Не узгоджені даним договором питання приймання товару по кількості та якості регулюються нормами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 14.11.1974) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 з доповненнями і змінами, внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974) (пункт 4.8 договору від 15.03.2010 №15/03-10).
Крім того, відповідно до пункту 4.3 договору від 15.03.2010 №15/03-10, товар доставляється транспортом Покупця і за рахунок Покупця.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі -Закон України від 16.07.1999 №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, яка затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (надалі Інструкція №7), при відвантаженні продукції відправник (постачальник) зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості, та інше), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних, якість та комплектність продукції фактичній її якості та комплектності.
Згідно з пунктом 14 Інструкції №7, приймання продукції якості і комплектності проводиться у точній відповідності до технічних умов, основних і особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил, а також по транспортним і супровідним документам, що підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічному паспорту, сертифікату, посвідченню якості, рахунку-фактурі, специфікації, і т.д.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції. У акті вказується які документи відсутні.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993, № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою: зокрема, запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції.
Крім цього, Закон України від 23.12.1997 № 771/97-ВР "Про безпечність та якість харчових продуктів" регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", до системи державних органів, які в межах їх компетенції забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів, а також державний контроль та нагляд за їх виконанням, входять: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я; Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі - Санітарна служба); Державна служба ветеринарної медицини України (далі - Ветеринарна служба); центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики; центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я є органом, який затверджує належний рівень захисту здоров'я людей, обов'язкові параметри безпечності та мінімальні специфікації якості харчових продуктів, звід правил і належну практику виробництва харчових продуктів та координує діяльність органів виконавчої влади з питань безпечності та якості харчових продуктів.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", санітарна служба здійснює державний нагляд (державний санітарно-епідеміологічний нагляд) за всіма об'єктами санітарних заходів. Санітарна служба здійснює державний контроль у визначених санітарним законодавством випадках за такими харчовими продуктами на потужностях (об'єктах) з їх виробництва та/або обігу (далі - харчові продукти, підконтрольні санітарній службі): усі харчові продукти для спеціального дієтичного споживання; усі функціональні харчові продукти; усі харчові продукти, крім визначених у частині другій цієї статті (за винятком харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі).
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" ветеринарна служба здійснює державний контроль та державний нагляд за такими харчовими продуктами (далі - харчові продукти, підконтрольні ветеринарній службі): зокрема, усі рослинні продукти, сільськогосподарська продукція та необроблені харчові продукти тваринного походження, що продаються на агропродовольчих ринках.
Із аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що законодавство передбачає характерні особливості здійснення поставки харчових продуктів.
Зокрема, овочі та фрукти, які виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються, мають бути безпечні для життя, здоров'я громадян, якісними та відповідати санітарним нормам, встановленим Санітарною та Ветеринарною службами.
Це означає, що до кожної партії товару мають обов'язково бути додані карантинні сертифікати, сертифікати якості, та інші відповідні документи.
Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, відповідні сертифікати та інші документи, які б могли підтвердити якість товару не збереглися.
На вимогу суду надати товаро-транспортні накладні, які б підтверджували фактичне транспортування товарів, представник позивача пояснив, що їхні покупці самі отримували товар безпосередньо на складських приміщеннях , які належали ТОВ «Волюм-ФС», а тому у них відсутні товарно-транспортні накладні та інші документи, які б підтверджували відвантаження, зберігання, рух продуктів по складських приміщеннях.
Враховуючи, що позивачем не надано суду вищезазначених документів та порушено порядок здійснення поставки продуктів харчування, суд дійшов висновку, що між даними товариствами поставок товару не відбувалося, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Волюм-ФС»носили безтоварний характер.
Крім того, при дослідженні актів прийому-передачі товару судом встановлено, що вони не містять відбитків печатки ТОВ «Волюм-ФС».
Так, відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Таким чином, оскільки акти прийому-передачі товару не містять відбитків печатки ТОВ «Волюм-ФС», що є необхідним реквізитом двостороннього первинного фінансово-бухгалтерського документу, суд не приймає їх до уваги як доказ здійснення господарських операцій.
На переконання суду, наявність у замовника (покупця) податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, актів прийому-передачі товару, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем ТОВ «Волюм-ФС»у складі ціни придбаного товару, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, оскільки не проводилися самі операції.
Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне виконання робіт, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зазначений договір між ТОВ «Агро Ленд»та ТОВ «Волюм-ФС»є нікчемним та укладеним з метою отримання податкової вигоди, а тому право у позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, складених на виконання таких угод не виникає.
Отже, встановлені за результатами проведеної перевірки податковим органом порушення вимог підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»призвели до завищення ТОВ «Агро Ленд»сум податкового кредиту з податку на додану вартість на суми податку, що були сплачені постачальнику товару без документального їх підтвердження (фактичного здійснення господарської операції), внаслідок чого позивачем занижено та не сплачено до бюджету податок на додану вартість та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відпотвідальністю «Агро Ленд»задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 червня 2012 р.