Справа №: 22-ц/0191/754/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г.
"22" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.
СуддівМоісеєнко Т.І., Полянської В.О.
При секретаріРемез Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виділ частки домоволодіння у натурі, виділ у натурі земельної ділянки відповідно до часток співвласників, знесення будівлі, за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_9 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про тлумачення умов угоди, знесення надвірної будівлі, виділ у натурі частки нерухомою майна, виділ частки земельної ділянки, стягнення матеріальних витрат, за апеляційними скаргами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2012 року
Неодноразово уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виділ частки домоволодіння у натурі, виділ у натурі земельної ділянки відповідно до часток співвласників, знесення будівлі.
Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_9, також, неодноразово уточнивши свої позовні вимоги, звернувся до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про тлумачення умов угоди, знесення надвірної будівлі, виділ у натурі частки нерухомою майна, виділ частки земельної ділянки, стягнення матеріальних витрат.
Їх позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_6 є власником 7/100 часток вказаного домоволодіння, ОСОБА_10 являється власником 37/100 часток домоволодіння, ОСОБА_8 є власником 21/100 частки домоволодіння, ОСОБА_7 власником 7/20 часток вказаного домоволодіння. Земельна ділянка, на якій знаходиться спірне домоволодіння, перебуває у власності Феодосійської міської ради АР Крим. Всі співвласники користуються своїми частками відокремлено одне від одного. Але між ними виникають суперечки з приводу користування двором. Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_10 просили виділити їм належні частки у домоволодінні відповідно до висновку експерта та стягнути з відповідачів грошову компенсацію за відступ від ідеальних часток в натурі та визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно часток співвласників у домоволодінні згідно до висновку експерта. Крім того, просили постановити рішення про ліквідацію надвірної будівлі дворової вбиральні літ. «У», оскільки її розташування на території домоволодіння не відповідає діючим санітарним нормам, технічний стан незадовільний, морально застаріла. Крім того, відстань вбиральні від вікна приміщення жилого будинку літ. «А» , який знаходиться у користуванні ОСОБА_10 становить 3,55 м. та до вікон ОСОБА_6 - 4,7 м., що не відповідає нормам ДБН, та створює важкі умови для нормального проживання. Оскільки, відповідачі мають обладнані місця загального користування у своїх будівлях, а тому, ліквідація вбиральні не порушить їхнього нормального укладу життя. Позивачі просять суд, ліквідувати вбиральню, шляхом її розібрання, із покладенням витрат на них та виплатою грошової компенсації вартості часток кожному із співвласників.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 11.08.2010 року у якості позивача до участі у справі було залучено ОСОБА_9 та виключено ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_10 подарував свою частку у зазначеному спірному домоволодінні ОСОБА_9
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_9 задоволені частково.
Виділено в натурі 7/100 часток ОСОБА_6 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 : у жилому будинку літ. «Б»: 1-1 кухню площею 3,8 кв.м., 1-2 жилу кімнату площею 7,2 кв.м., тамбур літ. «б», 1\4 частку вбиральні літ. « У».
Виділено ОСОБА_9 на 37/100 часток в зазначеному домоволодінні: в жилому будинку літ. «А» приміщення : 1-1 кухню площею 9,8 кв.м., 1-2 жилу кімнату площею 12,5 кв.м., тамбур літ. «а1» двоповерховий, 2\3 частки сараю літ. «В», навіс літ. «Ж», 1\4 частку вбиральні літ. «У».
Визначено порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до другого варіанту користування земельною ділянкою, визначеного у експертному висновку від 31.03.2011 року. У решті позовних вимог відмовлено, та вирішено питання щодо судових витрат.(Т.3 а.с.26-27).
На вказане рішення суду ОСОБА_9 та ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
В своїй скарзі ОСОБА_9 просить змінити рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2012 року, та постановити нове рішення суду про задоволення його позовних вимог повністю.
В своїй скарзі ОСОБА_8 просить змінити рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2012 року, виключивши з резолютивної частини зазначеного рішення суду вказівку на виділ ОСОБА_9 вбиральні літ. «О» та зазначивши в мотивувальній частині рішення суду належність ОСОБА_8 сараю літ. «Е».
Апелянт ОСОБА_8 посилається на те, що ОСОБА_9 виділена вбиральня літ. «О», на яку він не має правовстановлюючих документів.
Крім того, апелянт ОСОБА_8 посилається на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення не вказав сарай літ. «Е», який належить йому на праві власності.
Апелянт ОСОБА_9 посилається на те, що суд першої інстанції помилково вказав, що експерт запропонував п'ять варіантів визначення порядку користування земельною ділянкою, а на справді запропонував лише тільки 2 варіанти.
Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції встановлюючи другий варіант визначення порядку користування земельною ділянкою вийшов за межі позовних вимог.
На думку апелянта суд першої інстанції, встановивши другий варіант визначення порядку користування земельною ділянкою, надав прерогативу інтересам ОСОБА_7
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги з відступом від ідеальних часток, не стягнув матеріальну компенсацію.
На думку апелянта зазначений судом варіант визначення порядку користування земельною ділянкою не відповідає ідеальним часткам ОСОБА_9 та ОСОБА_6
Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про знос будівлі літ. «У».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню за таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нерухоме майно належить сторонам на праві спільної часткової власності, а земля перебуває у їх користуванні, а тому сторони мають право на виділ своєї частки в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до другого варіанту висновку експерта, враховуючи порядок користування домоволодінням та земельною ділянкою, який склався між сторонами.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до статті 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом статті 364 ЦК України при виділі частки із спільного майна правовідносини часткової власності зберігаються.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником 7/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування від 19.11.1994 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 При укладенні вказаного договору, вона отримала у конкретне користування жилий будинок літ. «Б2» жилою площею 7,2 кв.м., тамбур літ. «б». (Т.1, а.с.91-92).
Третя особа ОСОБА_9 є власником 37/100 часток вказаного домоволодіння на підставі Договору дарування від 27.07.2009 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (Т.2 а.с. 94-97). Приміщення у конкретне користування не виділялися.
ОСОБА_8 є власником 21/100 часток домоволодіння з відповідною часткою надвірних будівель, яке розташоване за цією ж адресою на підставі Свідоцтва про право особистої власності на будинок від 3.02.1992 року. (Т.1 а.с.62).
ОСОБА_7 є власником 7\20 часток домоволодіння, яке розташоване за зазначеною адресою на підставі Свідоцтва про право особистої власності на будинок від 3.02.1992 року. (Т.1а.с. 101).
Згідно угоди про порядок користування жилим будинком між учасниками спільної часткової власності, розташованої за адресою АДРЕСА_1 від 30.09.1994 року було визначено порядок користування жилим домоволодінням, а саме виділено в користування : ОСОБА_10 в жилому будинку літ. «А» кімнату 1-2 площею 12,5 кв.м., кухню 1-1 площею 9,8 кв.м., тамбур літ. «а1» двухповерховий ( в подальшому передано по Договору дарування ОСОБА_9), жилий будинок літ. «Б», площею 7,2 кв.м., тамбур літ. «б» ( в подальшому по Договору дарування було передано ОСОБА_6);
ОСОБА_8 в жилому будинку літ. « А» кімнату 2-2 площею 9,0 кв.м., кухню 2-1 площею 7,1 кв.м., тамбур літ. «а2», 1\2 частину сараю літ. «В», сарай літ. «Е»;
ОСОБА_11 в жилому будинку літ. «А» кімнату 3-2 площею 16,2 кв.м., кухню 3-1 площею 16,9 кв.м., тамбур літ. «а3», сарай літ. «Г», літню кухню літ. «Д».
В спільному користуванні залишено : вбиральню літ. «У», хвіртку № 2, мостіння № 3, паркани № 1,4,5. (Т.1 а.с. 8).
Земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння, знаходиться у користуванні сторін.
Відповідно до висновку експерта № 292 від 31.03.2011 року, враховуючи порядок користування, який склався між співвласниками зазначеного домоволодіння, було запропоновано виділити співвласнику ОСОБА_9 на 37\100 часток належних йому у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 в жилому будинку літ. « А» приміщення : 1-1 кухню площею 9,8 кв.м., 1-2 жилу кімнату площею 12,5 кв.м., тамбур літ. «а1» двухповерховий, 2\3 частини сараю літ. «В», навіс літ. «Ж», 1\4 частку вбиральні літ. «У». При цьому загальна вартість приміщень та будівель складає 24875 грн., що на 11132 грн. менше чим потрібно на ідеальні 37\100 часток та складає 256\1000 часток;
співвласнику ОСОБА_6 на 7\100 часток належних їй у зазначеному спірному домоволодінні виділити у жилому будинку літ. «Б»: 1-1 кухню площею 3,8 кв.м., 1-2 жилу кімнату площею 7,2 кв.м., тамбур літ. «б», 1\4 частку вбиральні літ. « У». При цьому загальна вартість приміщень та будівель складає 6627 грн., що на 185 грн. менше чим потрібно на ідеальні 7\100 часток та складає 68\1000 часток.
(Т.2 а.с.53-54).
Експерт взяв до уваги, що приміщення, які знаходяться у користуванні всіх співвласників спірного домоволодіння обладнані окремими виходами на земельну ділянку домоволодіння та на момент огляду зазначеного домоволодіння відповідають порядку, встановленому нотаріально посвідченою угодою, укладеною співвласниками 30.09.1994 року.
Виходячи з наведеного, та порівнюючи визначений судом першої інстанції другий варіант виділу часток кожного із співвласників спірного домоволодіння та порядок користування земельною ділянкою, а також угоду, укладену між ними про порядок користування зазначеними частками та земельною ділянкою, колегія суддів вважає, що суд вірно прийшов до такого висновку, оскільки зазначений варіант розділу домоволодіння на частки найбільш відповідає часткам співвласників, згідно порядку користування, який склався між сторонами.
Отже, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції, встановивши другий варіант визначення порядку користування земельною ділянкою, надав прерогативу інтересам ОСОБА_7 є неспроможними.
Крім того, доводи апелянта на те, що суд першої інстанції встановлюючи другий варіант визначення порядку користування земельною ділянкою вийшов за межі позовних вимог, не заслуговують уваги, оскільки при поданні позову не було встановлено варіантів виділу часток.
Також, враховуючи, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилі будинки, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, а тому суд першої інстанції відповідно до ст.88 ЗК України вірно взяв до уваги угоду від 30.09.1994 року при вирішенні зазначеного спору як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності і для яких зазначена угода є обов'язковою. (Постанова Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».
Колегія суддів, не може погодитися з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги з відступом від ідеальних часток, не стягнув матеріальну компенсацію, оскільки відповідно до частини 2 статті 364 ЦК України, грошова компенсація підлягає стягненню, у разі якщо виділ у натурі частки із спільного майна неможливий або не допускається законом.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що зазначений судом варіант визначення порядку користування земельною ділянкою не відповідає ідеальним часткам ОСОБА_9 та ОСОБА_6, оскільки законодавством передбачена можливість відступу від ідеальних часток.
Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про знос будівлі літ. «У», оскільки вказана будівля знаходиться у спільній частковій власності сторін, а згідно до статті 32І ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не погоджується і з посиланнями апелянта ОСОБА_9. на те, що суд першої інстанції помилково вказав, що експерт запропонував п'ять варіантів визначення порядку користування земельною ділянкою, а на справді навів лише 2 варіанти, оскільки зазначена помилка не є підставою для скасування та зміни рішення суду в розумінні статті 309 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Крім того, колегія суддів не погоджується з посиланнями апелянта ОСОБА_8 про те, що в мотивувальній частині суд першої інстанції не вказав сарай літ. «Е», який належить йому на праві власності, а також те, що ОСОБА_9 виділена вбиральня літ. «О», на яку він не має правовстановлюючих документів, оскільки суд першої інстанції зазначені виправлення вніс в рішення Феодосійського міського суду від 2.03.2012 року, що підтверджується ухвалою Феодосійського міського суду від 28 березня 2012 року. (Т.3 а.с.52)
Враховуючи наведене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Редько Г.В. Моісеєнко Т.І. Полянська В.О.