Справа №: 22-ц/0191/879/2012Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"29" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.
СуддівМоісеєнко Т.І., Полянської В.О.
При секретаріРемез Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними відмови від спадщини, договору довічного утримання, свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадщину, третя особа - Перша Феодосійська державна нотаріальна контора, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 квітня 2012 року,
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними відмови від спадщини, договору довічного утримання, свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадщину.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 червня 2003 року між донькою позивача - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_11 передав у власність ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_10 зобов'язалася надавати йому довічне утримання. ІНФОРМАЦІЯ_2 донька померла. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входили: автомобіль, грошові вклади, цінні папери, дачний будинок із земельною ділянкою, 1\4 частина квартири АДРЕСА_2, квартира АДРЕСА_1 та зобов'язання по договору довічного утримання. Спадкоємцями першої черги були позивач та відповідачі. Після смерті доньки позивач перебувала у такому стані, що їй все було байдуже, а тому всі клопоти з приводу оформлення спадщини взяв на себе відповідач ОСОБА_10 Він пояснив позивачу, що не потрібно подавати заяву про прийняття спадщини, оскільки всі члени родини зареєстровані разом з померлою у одній із квартир, що входить до складу спадщини, а тому вважається, що прийняли спадщину. Оскільки це була одна родина, позивач повірила відповідачу та не стала звертатися ні з якими заявами. Приблизно у грудні 2005-січні 2006 року відповідач ОСОБА_10 попросив позивача поїхати до нотаріуса у Першу Феодосійську державну нотаріальну контору та підписати заяву про відмову від спадщини на 1\4 частини квартири АДРЕСА_2 на користь внука. Оскільки, позивач знаходилася у дуже пригніченому стані, а тому у нотаріуса вона підписала, раніше підготовлену заяву, не читаючи її, так як довіряла зятю і нотаріусу. Після підписання даної заяви позивач продовжувала проживати у квартирі ОСОБА_11 та доглядати за ОСОБА_11, оскільки вважала, що після смерті доньки договір довічного утримання припинив своє існування, а тому ОСОБА_11 знов є власником квартири АДРЕСА_1. Як плату за догляд ОСОБА_11 склав на її ім'я заповіт, яким спірну квартиру заповів позивачу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер. Після його смерті відповідач ОСОБА_10 став вимагати, щоб позивач звільнила квартиру, оскільки мав намір вселити у дану квартиру доньку своєї нової дружини. Він викинув її речі та виставив з квартири. Коли позивач стала намагатися оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_11, вона дізналася, що право власності на спірну квартиру у порядку спадкування перейшло до ОСОБА_10 ОСОБА_11 не мав права заповідати квартиру, оскільки дана квартира була у власності ОСОБА_10, який успадкував її та обов'язок виконувати умови договору довічного утримання. Також після смерті ОСОБА_11 позивач дізналася, що у 2005 році підписала у нотаріуса заяву про відмову взагалі від спадщини після померлої доньки, а не від конкретної частини квартири, та відмовилася від спадщини на користь зятя та внука, а не на користь тільки внука. Позивач вважає, що заява про відмову від спадщини повинна бути визнана недійсною у зв'язку із тим, що складена під впливом помилки, оскільки позивач не знала, що відмовляється від всієї спадщини на користь інших спадкоємців, а не від конкретної частини квартири та тільки на користь внука.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 про визнання недійсними відмови від спадщини, договору довічного утримання, свідоцтва про право на спадщину, та визнання права власності на спадщину задоволено частково, визнано недійсною відмову ОСОБА_6 від спадщини після смерті ОСОБА_10.
На вказане рішення представник ОСОБА_10 - ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 квітня 2012 року змінити, скасувавши рішення в частині визнання недійсною відмови ОСОБА_6 від спадщини після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної вимоги позову.
Апелянт посилається на пункт 19 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яким встановлено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Апелянт вважає, що ОСОБА_6 не надала доказів, що на момент вчинення відмови про прийняття спадщини її стан був психічно тяжким або нервово хворим, та таким, з якого можливо б було зробити висновок, що вона цілком або частково не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати. Судова психологічно-психіатрична експертиза з цього приводу не заявлялась та не проводилась.
Апелянт також посилається на те, що позивачем не надано доказів того, що державним нотаріусом були допущені будь-які порушення Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», що діяла на момент підписання відмови позивачем від спадщини. Також не надано суду будь-яких документів по оскарженню дій нотаріуса.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції враховуючи пояснення позивача, відповідача ОСОБА_8, свідчення свідків, дійшов висновку, що позивач, підписуючи заяву про відмову від спадщини, дійсно вважала, що відмовляється від частини спадщини на користь внука, а саме, від 1\4 частки у квартирі АДРЕСА_2 та не мала намір відмовлятися від всієї спадщини, а тому заява про відмову від спадщини підписана внаслідок помилки позивача.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 553 ЦК України спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини; при цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь на користь держави, або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій; наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається; вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст. 549 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, що здійснює правочин, помилялася відносно обставин, що мають суттєве значення, такий правочин може бути визнано недійсним.
Згідно пункту 19 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2003 року між ОСОБА_10, що є донькою позивача (а с. 10) та ОСОБА_11 укладено договір довічного утримання, відповідно до якого у власність ОСОБА_10 перейшла квартира АДРЕСА_1 (ас.112-113). Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.07.1996 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних частках. (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_10 (а.с. 102). Після її смерті відкрилась спадщина на 1\4 частку в квартирі АДРЕСА_2 та на квартиру ¹ АДРЕСА_1.
20 травня 2005 року ОСОБА_6 подала заяву про відмову віл спадщини на користь чоловіка померлої ОСОБА_10 та сина померлої ОСОБА_8 (а с. 101).
12 жовтня 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_10. До складу спадкового майна ввійшла квартира ¹ АДРЕСА_1 і вони набули права власності по 1\2 частині зазначеної спірної квартири. (а.с.70,71).
Отже, твердження відповідача ОСОБА_8 проте, що ні позивач, а ні він не знали про перехід спадкового права на частину спірної квартири відповідачу ОСОБА_10, спростовуються отриманням у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину по закону особисто відповідачем ОСОБА_8
Таким чином, колегія суддів погоджується з посиланнями апелянта на те, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки позивач підписуючи відмову від спадщини, визнала всі умови такої відмови, та позивачем не доведено що її ввели в оману.
Також заслуговюють уваги посилання апелянта про те, що на момент вчинення відмови про прийняття спадщини стан позивача не був психічно або нервово хворим, оскільки Судова психологічно-психіатрична експертиза з цього приводу не заявлялась і не проводилась, та інших доказів надано не було.
Крім того, колегія суддів погоджується з посиланнями апелянта на те, що позивачем не надано доказів того, що державним нотаріусом були зроблені будь-які порушення Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п. 3 ч.1 ст.309. ст.ст. 313-314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 квітня 2012 року в частині визнання недійсною відмови ОСОБА_6 від спадщини після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання недійсною її відмови від спадщини після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити.
В іншій частині рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 квітня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Г.В.Редько Т.І. Моісеєнко В.О. Полянська