Справа №: 22-ц/0191/827/2012Головуючий суду першої інстанції:Михайлов Р.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г.
"22" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.
СуддівПолянської В.О., Моісеєнко Т.І.
При секретаріРемез Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року
У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову по справі за позовом до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.
Ухвалою Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року в задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просив ухвалу Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року скасувати, та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, встановивши, що подана заява про забезпечення позову, не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, повинен був вирішити питання щодо повернення заяви, а не відмовляти у забезпеченні вказаної вимоги.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить причин у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, а також відсутнє обґрунтування необхідності забезпечення позову. Крім того, відсутні дані про майно та його вартість на яке необхідно накласти арешт, що унеможливлює визначити співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Колегія судів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності, інші відомості , необхідні для забезпечення позову.
Згідно з частиною 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для задоволення вимог щодо забезпечення позову необхідно визначити співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини 8 статті 153 ЦПК України, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, вона не містить даних, які б дозволили суду визначити співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а отже вказана заява не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України та підлягає поверненню заявнику, як це передбачено частиною 8 статті 153 ЦПК України. (а.с.1-3).
Виходячи з наведеного, колегія суддів, приходить до висновку про обґрунтованість посилань апелянта про те, що суд першої інстанції, встановивши, що подана заява про забезпечення позову, не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, повинен був вирішити питання щодо повернення заяви, а не відмовляти у забезпеченні вказаної вимоги, оскільки посилання суду першої інстанції як на причину відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову є невідповідність зазначеної заяви вимогам статті 151 ЦПК України, є підставою для повернення вказаної заяви заявнику, як це передбачено частиною 8 статті 153 ЦПК України.
На підставі статті 312 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Керуючись ст. ст. 303, 307 п. 2 ч.2, 312 ч.1 п. 2, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_6 про забезпечення позову - скасувати.
Заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову повернути ОСОБА_6.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили
Г.В. Редько В.О.Полянська Т.І. Моісеєнко