Категорія №10.1
Іменем України
20 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3942/2012
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1720,80 грн., -
22 травня 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1720,80 грн., в якому послався на наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.06.2007 ОСОБА_1, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця зареєстрована виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа. В УПФУ в м. Алчевську Луганської області відповідач зареєстрована як платник страхових внесків з 15.06.2007, що підтверджується відомостями з реєстраційної картки страхувальника.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є суб'єкти підприємницької діяльності не залежно від форми власності. СПД - фізична особа ОСОБА_1, у відповідності до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97 є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. В порушення зазначених норм закону відповідач не в повному обсязі сплатила страхові внески нараховані за період з 01.07.2010 по 31.12.2010, що підтверджується карткою особового рахунку платника, наданим звітом страхувальника за 2010 рік щодо нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в електронній формі. Згідно з приписами ст. 1 Закону України №1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати. Статтею 4 Закону України №400/97 встановлено ставку збору у розмірі 33,2%. Відповідно до ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік у місячному розмірі: липні-вересні 888 грн., жовтні-листопаді 907 грн., грудні - 922 грн., отже враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у липні-вересні 294,82 грн., жовтні-листопаді 301,12 грн., грудні - 306,10 грн. Відповідачем надано до УПФУ в м.Алчевську звіт з нарахуванням у встановленому розмірі страхових внесків на загальну суму 1846,80 грн. За період з 01.04.2011 по 20.04.2012 відповідач сплатила страхові внески на суму 126,00 грн. Таким чином, загальна сума недоїмки по внескам за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 складає 1720,80 грн. За несвоєчасну сплату внесків до ПФУ на підставі ч.3 ст.106 Закону України №1058 відповідачу надіслано вимогу про сплату боргу №Ф-650 від 03.03.2012 на суму 1720,80 грн. Однак, відповідач суму боргу у добровільному порядку не сплатила, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1720,80 грн.
Ухвалою суду від 24 травня 2012 року справу призначено до розгляду у скороченому провадженні.
Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття скороченого провадження, однак 07.06.2012 на адресу суду повернувся конверт з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надавав.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 19 передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Судом встановлено, що відповідач 06.06.2007 зареєстрована Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (а.с. 5) та 15.06.2007 зареєстрована в УПФУ в м. Алчевську Луганської області в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 6).
З 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідно до перехідних положень якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» спеціальним законом, який визначав принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97-ВР, а також регулював порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, був Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі за текстом - Закон України №1058).
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України №1058 пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Частиною 1 статті 1 Закону України №1058 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 14 Закону України №1058 страхувальниками є - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру та згідно п.6 ч.2 ст. 17 вище зазначеного Закону страхувальник зобов'язаний - нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 1 статті 19 Закону України №1058 встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються: для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Пунктом шостим статті 20 Закону України №1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно п. 2 ч. 8 Прикінцевих положень Закону України №1058 суб'єкти підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску.
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за №64/8663, затвердженої Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 №21-1 платниками страхових внесків є страхувальники, зокрема згідно п. 2.1.3. фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Таким чином, відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та у відповідності з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до п.п.5.3.2. п.5.3 Інструкції страхові внески платники, визначені підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування), сплачують за себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 цієї Інструкції), якщо податковими органами провадиться нарахування авансових сум податку, протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на розмір страхового внеску, зазначеного в абзаці шостому пункту 4.7 цієї Інструкції.
Статтею 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» встановлено мінімальну заробітну плату: з 1 січня -869 грн., з 1 квітня -884 грн., з 1 липня - 888 грн., 1 жовтня - 907 грн., 1 грудня - 922 грн. Таким чином мінімальний страховий внесок складає з січня - 288,51 грн., з квітня - 293,49 грн., з липня - 294,82 грн., з жовтня - 301,12 грн., за грудень - 306,10 грн. Ці суми отримані шляхом множення мінімальної заробітної плати на 33,2 відсотки.
Відповідно до п.2.2 Розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 р. №26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за №1136/17152, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Судом встановлено, що відповідачем був поданий до УПФУ в м. Алчевську Луганської області річний звіт за формою встановленою додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України. Відповідно до звіту за 2010 рік відповідачем були нараховані страхові внески у розмірі 1846,80 грн., з яких сплачені були страхові внески у сумі 126,00 грн. (а.с. 7, 8)
У зв'язку із несвоєчасною сплатою внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідачем за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1720,80 грн. (а.с. 11).
Відповідно до ст. 106 Закону України №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Позивачем було направлено на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням вимогу про сплату боргу №Ф-650 від 03.03.2012, із визначенням суми заборгованості - 1720,80 грн. (а.с. 9)
Поштове відправлення повернулося на адресу позивача із зазначенням причини такого повернення - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 10).
Оскільки поштове відправлення з вимогою повернулося на адресу позивача без вручення з незалежних від УПФУ причин, суд приходить до висновку, що вимогу про сплату боргу вручено відповідачу належним чином.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатила, вимогу про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області не узгодила та у судовому порядку її не оскаржила.
Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплатила, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розмір заборгованості відповідача по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування також підтверджується карткою особового рахунку та розрахунком заборгованості зі сплати страхових внесків. (а.с. 7, 11)
Виходячи з системного аналізу норм Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, «Про Державний бюджет України на 2010 рік», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, суд дійшов висновку про наявність обов'язку відповідача у період з 01.07.2010 по 31.12.2010 сплачувати внески до Пенсійного фонду України у розмірі не менше мінімального розміру страхового внеску обчисленого, шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків на 33,2% та доведеність матеріалами справи наявності за відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 1720,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги управління пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1720, 80 грн., задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 в сумі 1720,80 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 80 копійок).
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяО.В. Захарова