07 червня 2012 року 2а-1728/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренко В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Яковлєва А.О.,
від відповідача -Літвінов О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгове обладнання»
до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгове обладнання»з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0000642300.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаних товарів у Приватного підприємства «Сервітекс»і Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-Електро». За твердженнями посадових осіб податкового органу укладені між позивачем та даними контрагентами договори є нікчемними та не були спрямовані на настання правових наслідків, оскільки у контрагентів позивача були відсутні трудові ресурси та складські приміщення. Крім того свідоцтва платників податкові на додану вартість вказаних підприємств анульоване. Згідно висновків спеціалістів підписи від імені директорів Приватного підприємства «Сервітекс»і Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-Електро»вчинені іншими особами. При цьому, в провадженні СУ ДПС у м. Києві порушено кримінальну справу № 50-6270 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та вважає рішення податкового органу незаконним, оскільки на думку позивача, висновки податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та Приватним підприємством «Сервітекс»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцент-Електро»договорів є безпідставними, так як правочини мали реальний характер -товар поставлений контрагентами в повному обсязі і оплачені позивачем, а тому, податковий кредит сформований позивачем вірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ТОВ «Торгове обладнання»є юридичною особою, що зареєстрована 13.10.2004 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та перебуває на обліку як платник податків.
Відповідно до свідоцтва № 13699766 позивач є платником податку на додану вартість.
Між позивачем та ТОВ «Акцент-Електро»укладено договори купівлі-продажу товару від 28.10.2010 № АЕ 28 на загальну суму 668121,77 грн., від 25.01.2011 № 25 на суму 7796955,48 грн., від 01.03.2011 № АЕ 01 на суму 600000,00 грн.
Крім того, судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «Продукторія»та ТОВ «Акцент-Електро»укладено додаткові договори від 28.10.2010 № 181010-01/у та від 29.10.2010 № 181010/1/у до договору поставки від 18.10.2010 № 181010-01 про заміну сторони по зобов'язанню.
29.10.2010 між позивачем, ТОВ «ЮА Трейдінг»і ТОВ «Акцент-Електро»укладено додатковий договір № 20101025/у до договору поставки від 25.10.2010 № 20101025 про заміну сторони по зобов'язанню.
У подальшому між ТОВ «Торгове обладнання»та ПП «Сервітекс»укладено договір купівлі-продажу товару від 22.02.2011 № СВ 22-02.
Суми сплаченого позивачем податку у складі ціни придбаних товарів у вказаних контрагентів позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року, лютий 2011 року, березень 2011 року і квітень 2011 року.
У березні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгове обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Сервітекс», ТОВ «Акцент-Електро»за період з 01.01.2010 по 31.07.2011, за результатами якої складено Акт від 16.03.2012 № 193/23-2/33191589.
Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган дійшов висновку про те, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами договори є нікчемними.
Так, згідно Акта перевірки податковий орган під час ї проведення отримав лист Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.03.2012 № 37/7/22-213, яки м відповідачу надіслано Акт від 07.03.2012 № 27/22-205/34539142 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Акцент-Електро»(код за ЄДРПОУ 34539142) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.07.2011».
Відповідно до вказаного Акта перевірки Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби перевіряючими встановлено, що у ТОВ «Акцент-Електро»відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та інше майно, необхідне для здійснення господарських операцій.
Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Акцент-Електро»анульоване 11.11.2011.
Крім того, ГВПМ Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби надано висновок спеціаліста від 24.11.2011 № 492, згідно з яким начальник сектору фототехнічних портретних технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно -західній залізниці капітан міліції Лебідь С.О. провів почеркознавче дослідження підписів директора ТОВ «Акцент-Електро»ОСОБА_5 на копіях листа начальнику Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від ТОВ «Акцент-Електро»і фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 01.10.2011.
Згідно вказаного висновку спеціалістом встановлено, що підписи, які були використані в якості зразка при копіюванні ймовірно виконані однією особою, а підпис від імені ОСОБА_5, зображення якого наявні в копії картки ф. 1 ймовірно виконані іншою особою.
Також до Державіної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області надійшов лист Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.03.2012 № 203/22-810/7, яким відповідачу надіслано Акт від 07.03.2012 № 14/3-23-80 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сервітекс», код за ЄДРПОУ 35431490 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010 по 31.07.2011».
Згідно вказаного Акта перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби перевіряючими отримано висновок спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майора міліції Бондаренко Я.В. від 09.09.2011 № 1521, згідно з яким встановлено, що на досліджених документах ПП «Сервітекс»підписи виконані не директором ОСОБА_7, а іншою особою.
Як вбачається із Актів перевірок Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби і Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби податковими органами також виявлено, що в провадженні СУ ПМ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 50-6270 порушена старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковником міліції Чапічадзе І.Ю. відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк»за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України.
Згідно вказаної постанови в ході досудового слідства встановлено зокрема, що ТОВ «Акцент-Електро»і ПП «Сервітекс»мають ознаки фіктивності, зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності та використовуються реально-діючими суб'єктами підприємницької діяльності як інструмент мінімізації податкових зобов'язань, за юридичною адресою не знаходиться.
За наслідками розгляду матеріалів перевірок Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби і Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Акцент-Електро», ПП «Сервітекс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.
Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Акцент-Електро», ПП «Сервітекс»ґрунтується на висновках Актів перевірок Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби і Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.
Згідно Акта перевірки від 16.03.2012 № 193/23-2/33191589, посадовими особами Державної податкової служби у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме -підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 2737456,00 грн., в тому числі за жовтень місяць 2010 року в сумі 332377,42 грн., за лютий місяць 2011 року в сумі 446386,61 грн., за березень місяць 2011 року в сумі 749329,20 грн., за квітень місяць 2011 року у сумі 1209362,77 грн.
На підставі Акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000642300, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2820551,36 грн., з яких 2737456,00 грн. -за основним платежем та 83095,36 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Акцент-Електро», ПП «Сервітекс», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.
В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних виписаних ТОВ «Акцент-Електро»і ПП «Сервітекс»(том І, а.с. 72-122), видаткових накладних виписаних ТОВ «Акцент-Електро»і ПП «Сервітекс»(том І, а.с. 123-164) та специфікацій до договорів, укладених між ТОВ «Торгове обладнання» і ТОВ «Акцент-Електро»(том І, а.с. 165-186).
Позивачем надано суду копії реєстрів прибуткових накладних від ТОВ «Акцент-Електро»і ПП «Сервітекс»та видаткових накладних «Торгове обладнання», договорів, укладених між позивачем і ВАТ «Концерн Хлібппром», ТОВ «Альянс Богемия Трейд», ВАТ «Гранд Маркет», ДП «Гарантия Маркет»і ПАТ «Концерн Галнафтогаз», а також копії видаткових накладних і довіреностей на одержання рахунків фактур від вказаних підприємств та ПП «ЛВ Торг сервіс Груп», ЗАТ «Харчопролдторг», ПП «Майстер-1», ТОВ «Сушия», ТОВ Інтертрейд»ФОП ОСОБА_11, ПП «Ресторанна Компанія -Схід», ФОП ОСОБА_10, ПП «Компанія Техснаб», ФОП ОСОБА_12, ТОВ «НСН-Груп», ПП «Ма-Кро», ФОП ОСОБА_13, ТОВ фірма «Рігонда», ТОВ «Торговий Дім «Ходак», ТОВ «Спар-Центр», ФОП ОСОБА_14, ТОВ «Альянс Холдинг», ПП «Новий дизайн», ТОВ «Акцепт Груп», ТОВ «Європейські Технології Обладнання», ФОП ОСОБА_15, ТОВ «Фора», ТОВ «Компанія «Фуд-Сервіс», СПД-ФО ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ТОВ «Південна кав'ярня», ТОВ ВКФ «ЛІА»Лтд, ТОВ «МТБ-Сервис», ТОВ «Червона Рута», ТОВ «Антарес СВ», ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ТОВ «поляна Україна Груп», ПІІ «Жіскур холдінг -Україна», ФОП ОСОБА_20, ПП «Т-Проект», ПП «ЛВ Торг сервіс Груп», ТОВ «ОСОБА_21 Україна», ФОП ОСОБА_1, ПП «Укрторгкомплект», ДП «Продмережа», ТОВ «Бір Поінт», ТОВ фірма «РоДі», ФОП ОСОБА_22, ТОВ «Гамаюн», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ПП «Дівіал-2000», ФОП ОСОБА_24, ТОВ «Кухонне обладнання Кюнеберг», ПП «Компанія БМС», ТОВ «Галактікс», ТОВ «Балтик Майстер», ТОВ «Фабрика-Кухня», ТОВ «Фользі-Фд», згідно з якими ТОВ «Торгове обладнання»реалізовано придбаний у ТОВ «Акцент-Електро»і ПП «Сервітекс»товар.
Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товарів контрагентами та їх подальшої реалізації. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.
Відносно твердження податкового органу про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Акцент-Електро»суд звертає увагу. Що воно анульоване 11.11.2011, тобто після здійснення між позивачем та вказаним контрагентом господарських операцій, а тому на час укладення правочинів контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість
Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Акцент-Електро»і ПП «Сервітекс»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.
Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів щодо надання послуг, укладених між позивачем та контрагентами -ТОВ «Акцент-Електро»і ПП «Сервітекс», недійсними у судовому порядку.
Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Акцент-Електро»і ПП «Сервітекс».
Суд звертає увагу, що постанова старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві Чапічадзе І.Ю. від 02.03.2012 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва скасована постановою від 20.03.2012 старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури м. Києва ОСОБА_25
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як встановлено судом, факти поставки позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.
З приводу посилань податкового органу на висновки спеціалістів щодо невідповідності підписів директорів ТОВ «Акцент-Електро»і ПП «Сервітекс», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 65 Кримінально-процесуального кодексу України висновок експерта є лише одним із засобів доказування та аналізується поряд з іншими доказами у справі.
У свою чергу, згідно з пунктом п'ятим статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Як вбачається із висновку спеціаліста від 24.11.2011 № 492, начальник сектору фототехнічних портретних технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно -західній залізниці капітан міліції Лебідь С.О. зазначив, що підписи від імені директора ТОВ «Акцент-Електро»ОСОБА_26 ймовірно виконані іншою особою.
Тобто, у висновку спеціаліста вказано не точне заключення, яке не містить категоричного значення.
Слід також зазначити, що самі по собі висновки експерта, які складено в ході досудового слідства не може бути доказами нікчемності укладених правочинів, вони мають досліджуватись у сукупності з іншими доказами.
Водночас, суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які позивач вважає нікчемними, виникли між юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.
В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які позивач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи сторони правочинів є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем і ТОВ «Акцент-Електро», ПП «Сервірекс»мали реальний характер -товари доставлені, прийняті і оплачені покупцем, факт отримання товарів та грошей сторонами і відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.
Дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших первинних бухгалтерських документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язк особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
В силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.
Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.
Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Акцент-Електро», ПП «Сервірекс»угод є безпідставним та необґрунтованим.
Відносно тверджень податкового органу про заниженням позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару, суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Починаючи з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.
У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).
У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.
До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Акцент-Електро»і ПП «Сервірекс»відповідають вимогам Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Податкового кодексу України.
При цьому, позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові і податкові накладні, акти приймання -виконаних робіт, акти комісій, довідки про вартість робіт та платіжні доручення.
У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, жодних доказів щодо неправомірності формування ТОВ «Торгове обладнання»податкового кредиту за перевіряємий період відповідачем суду не надано.
Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 № 0000642300, підлягає скасуванню як протиправне.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач не заявляв, судовий збір стягненню на користь позивача не підлягає.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Деражвної податкової служби від 30.03.2012 № 0000642300.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 червня 2012 р.