14 червня 2012 року 2а-2347/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю.,
за участю осіб, які беруть участь у справі
від позивача: Шевченко М.П.,
від відповідача: не з'явився,
від прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора Таращанського району Київської області в інтересах
держави в особі Таращанського районного центру зайнятості -
робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
до ОСОБА_2
про стягнення допомоги по безробіттю
Прокурор Таращанського району Київської області в інтересах держави в особі Таращанського районного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі -Таращанський районний центр зайнятості) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю у розмірі 7787, 34 грн., за період вересень -грудень 2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки обґрунтованості виплати відповідачу матеріального забезпечення відповідно до вимог законодавства України на випадок безробіття, робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття встановлено, що ОСОБА_2, в порушення вимог Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III та "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII, незаконно отримано допомогу по безробіттю у розмірі 7787, 34 грн.
Робочі органи виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в силу закону здійснюють функції з проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, приймають рішення про повернення коштів, а також, у разі неповернення коштів у встановлений строк, стягують їх у судовому порядку.
Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави надано законом і прокуророві. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.
Прокурор у судове засідання 14.06.2012 не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про повідомлення прокурора своєчасно та належним чином про дату, місце та час проведення судового засідання. Причини неявки суду не відомі. Письмових заяв чи клопотань про розгляд справи без його участі або письмової заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Водночас, у судовому засіданні 14.06.2012 представник Таращанського районного центру зайнятості області надав суду заяву прокурора про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор зменшив розмір позовних вимог з огляду на те, що відповідачем було частково сплачено наявну у нього заборгованість у розмірі 500,00 грн., що підтверджується випискою банку № 6061. За наведених обставин прокурор просив суд стягнути з відповідача наявну у нього заборгованість у розмірі 7287, 34 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2012 позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання 14.06.2012 не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про повідомлення його своєчасно та належним чином про дату, місце та час проведення судового засідання. Водночас, відповідач надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та про визнання адміністративного позову у повному обсязі.
Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи прокурор та відповідач були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності прокурора, відповідача та за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2011 року відповідач звернувся із заявою до Таращанського районного центру зайнятості області про вирішення питання про його працевлаштування та надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що в даний час він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує та не має право на пенсію за віком, на пільгових умовах чи за вислугою років.
На підставі поданої відповідачем заяви та згідно статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII, йому було надано статус безробітного, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та її розмір відповідно до положень статей 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується копією витягу з наказів про прийняті рішення по ОСОБА_2 (а.с.17).
Згідно довідки, наданої позивачем, за період вересень -грудень 2011 року відповідачем отримано допомогу по безробіттю у розмірі 7764, 05 грн. (а.с. 34).
Статтею 12 Закону Украйни "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що центри зайнятості проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.
Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 № 7-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 № 232/16248, Таращанським районним центром зайнятості на підставі наказу № 23 від 20.09.2011 було проведено розслідування страхового випадку на предмет підтвердження страхового стажу відповідача та достовірності наданої ним довідки від 20.09.2011 № 31 із вказаною середньоденною заробітною платою у розмірі 116, 02 грн., яка була взята за основу для призначення суми допомоги по безробіттю, про що складено Акт від 20.12.2011 № 41.
Як вбачається із змісту Акта перевірки, у ході її проведення перевіряючими встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламно -інформаційний центр «Вєга»за адресами: вул. Володимирська, 7, офіс, 1, м. Київ та вул. Коцюбинського, 15, м. Біла Церква, Київська область не знаходиться.
Дана обставина підтверджується результатами проведених перевірок Шевченківським районним центром зайнятості м. Києва (Акт «Про перевірку фактичного знаходження суб'єкта господарювання за вказаною адресою»від 28.10.2011 № 27) та Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості Київської області (Акт «Перевірка фактичного знаходження суб'єкта господарювання за вказаною адресою»від 14.12.2011 № 48), з якими відповідач був ознайомлений особисто, про що свідчить його підпис на копіях даних документів.
Оскільки дані довідки про середньоденну заробітну плату виявились не підтвердженими, позивачем було прийнято рішення про припинення здійснення подальших виплат відповідачеві допомоги по безробіттю, про повернення ним коштів у розмірі 7787, 34 грн., яке оформлено наказом позивача від 20.12.2011 № НТ 111220. (а.с.17) та направлено на адресу відповідача повідомлення від 21.12.2011 № 498/5/9 про необхідність повернення вказаної суми грошових коштів.
Крім цього, як вбачаться із пояснень відповідача, які були відібрані у нього старшим о/у Таращанського РВ ГУМВС України в Київській області лейтенантом міліції Поліщук І.А. 23.03.2012, свою вину щодо надання Таращанському районному центру зайнятості завідомо неправдивих відомостей відповідач визнав повністю та зобов'язався у зв'язку із скрутним матеріальним становищем виплатити незаконно отримані кошти на протязі шести місяців (а.с.33).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі -Основи законодавства № 16/98-ВР), Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III, "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законами України від 22.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» (надалі -Закон України «Про зайнятість населення») та від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(надалі -Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пунктом «а»та «б»частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»встановлено, що громадяни працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" належать до зайнятого населення.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до положень Закону України «Про зайнятість населення»порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 (надалі -Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу), для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Крім цього, під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості, в якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові, інформація про реєстрацію місця проживання, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений пунктом 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки".
Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом. (пункту 2 Порядку).
Статтею 25 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно із статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до частини шостої статті 23 зазначеного Закону України, порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
Аналогічна норма права також відображена у положеннях Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, відповідно до пункту 1.3 якого, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.
Водночас, в силу положень частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Так, зокрема, згідно з підпунктом 1 пункту 20 Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, громадяни, зареєстровані, як безробітні знімаються з обліку у разі виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.
Як встановлено у ході розгляду справи, всупереч зазначеним нормам Закону, відповідач надав позивачеві недостовірні дані щодо стажу його роботи, місця роботи та інформації щодо його заробітної плати.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 № 357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Відповідно до положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Під час судового розгляду позивачем доведено належними та достатніми доказами факт незаконного отримання відповідачем допомоги по безробіттю, а також наявність у позивача правових підстав та компетенції щодо стягнення з відповідача такої суми заборгованості.
Водночас, відповідачем не надано суду жодного доказу, які б спростовували б твердження позивача та подано письмову заяву про визнання адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач -визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Таращанського районного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття грошові кошти у розмірі 7287 (сім тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 34 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 19.06.2012